У пошуках втраченого часу

Якось у дописі «Дні і ночі бібліотек» вже писав про дивні витівки українських бібліотек, музеїв… Як я і підозрював, російські бібліотеки потерпають від схожих забав (перепост з блогу «Бібліотечна справа і бібліографія»): «Які тільки функції (читай – «відволікаючі маневри») не виконують російські бібліотеки,  лише (заради) того, щоб до них не забули дорогу читачі. У результаті ми бачимо, як бібліотека періодично перетворюється на: виставковий зал, концертний зал, музей, театр (частіше аматорський), лекторій, виховний заклад (дитячий садок, школу продовженого дня, кабінет психолога), клуб (дітей, підлітків, молоді, ветеранів, людей похилого віку, інвалідів та ін), ринок (ярмарок), майстерню (народних умільців, винахідників та ін.), кафе (чайхану), аукціон (і добре, якщо на користь бібліотеки), і нарешті, організатора демонстрацій (святкових ходів).
Хтось почне виправдовуватися фразою: «Бібліотека була, є і буде універсальним закладом культури». Але чи не занадто багато обов'язків (функцій) ми на себе беремо, колеги? Та чи на достатньо високому рівні все це робиться? Виділяючи в наших і без того тісних бібліотеках місце для розваг, маскарадів, ми скоріше самі відпочиваємо від нашої основної роботи, потім звітуємо про цю виконану роботу, непритаманну бібліотекарям, вищестоячим. А час, відведений для справжньої роботи з бібліотекою, втрачається! І давайте подивимося правді у вічі, зізнаємося самі собі, що вся ця масова робота не сильно впливає на саме головне – на збільшення кількості бібліотечних читачів, якщо взагалі впливає…».