На перший погляд, наголошував письменник у 1886 р., могло видатись, що кількість початкових шкіл (школи були створені у 2937 галицьких волостях, не враховуючи Львова і Кракова), була цілком достатньою для такого «бідного і занедбаного краю, як Галичина». Однак, попри таку кількість навчальних закладів, селяни і надалі не отримували навіть елементарної освіти. І.Франко спирався у своїй заяві на статистичні дані: 4 876 614 галичан не вміли ні читати, ні писати; читати - лише 1 731 202, а з них тільки 939 122 вміло читати і писати. А у статті «Формальний і реальний націоналізм» він ще різкіше висловився: «Нація, котра помирає з голоду, в котрій 90 % людей не вміє ні читати, ні писати і не має de facto ніякої політичної волі, така нація потребує хліба, азбуки і конституції...» (Анна Рибалка. Іван Франко про важливість створення бібліотек та читалень для поширення освіти в Україні // ВКП. – 2005. – №12. – c. 42-46.).
Немає коментарів:
Дописати коментар