Професор Лутц Борман, один із провідних дослідників у галузі наукометрії та оцінювання науки, у своїй новій короткій публікації ставить напрочуд просте питання: чи варто університету підписувати DORA, CoARA та подібні ініціативи, якщо сам підпис ще не гарантує кращого оцінювання? Доктор Борман виходить з того, що сучасна система оцінювання справді має проблеми. Надмірна залежність від кількості публікацій, імпакт-фактора, індексу Гірша та інших простих показників заохочує науковців пристосовувати свою поведінку до критеріїв оцінювання й підтримує культуру “публікуйся або зникни”.
Нарешті знайшов час написати про академічний ШІ-мультитул, з яким я, напевно, знайомий найдовше – SciSpace. Ще коли він був відомий передусім як Typeset, я трішки користувався ним для роботи над науковими текстами. Відтоді SciSpace добряче розрісся і сьогодні це вже не просто інструмент для пошуку та читання статей, а ціле ШІ-середовище для дослідника.
Особливо мене зацікавив новий розділ – Agent Gallery. Нині там представлено понад 2600 спеціалізованих агентів для різних дослідницьких завдань: Extract + Analyse, Literature Review, Create + Write, Deep Search тощо.
Пригадуєте, як Микола Хвильовий майже сто років тому кинув українському письменству своє знамените: Геть від Москви!? Звичайно йшлося не просто про географію, а про інтелектуальний центр тяжіння: куди дивимося, з ким себе порівнюємо, чиї правила та категорії сприймаємо як універсальні. Читаючи нову статтю Сюй Донг і Сіньлу Хе, я подумав, що в сучасній науці можна поставити схоже, хоча значно менш революційне запитання: а що відбувається з науковою роботою, коли вона віддаляється від центру?
