Якщо у вас є пропозиції з включення якогось видання до Scopus, то тисніть сюди і заповніть анкету. Вам ніби має прийти підтвердження, що заявку прийнято. З часом члени CSAB (до складу входять дослідники і бібліотекарі) розглянуть вашу заявку, виставлять бали і приймуть рішення. Ось тут можете ознайомитись з критеріями оцінювання (пункт 4.2). Заявки приймаються щорічно, кінцевий термін подачі – 1 вересня. Видання, яким пощастить пройти відбір, з’являться у Scopus вже з наступного року.
Бруно Шульц: конфітури всіх віків і культур
Осене, осене, александрійська епохо року, що громадиш у своїх величезних бібліотеках ялову мудрість 365 днів сонячного обігу! О, ті старечі ранки, жовті, як пергамен, солодкі від мудрости, як пізні вечори! Ті передполудні, хитро усміхнені, як мудрі палімпсести, багатошарові, як старі пожовклі книги! Ах, осінній день, той старий хитрун-бібліотекар, що лазить у сповзлому шляфроці по драбинах і куштує конфітури всіх віків і культур! Кожний краєвид – це для нього як вступ до старого роману. Як же ж гарно він бавиться, випускаючи героїв давніх оповідей погуляти під те задимлене і медове небо, в ту мутну і смутну, пізню солодкість світла! Яких нових пригод зазнає Дон Кіхот у Сопліцові? Як складеться життя Робінзона після повернення до рідного Болехова? (Цинамонові крамниці)
Інформаційні менеджери за роботою
Блоґ «Бібліотека без бар’єрів» підкинув мені лінк на фотоальбом Калиновської ЦБС Вінницкої області. Знайшов там світлини, які стануть чудову ілюстрацією до фрази, яка має всі шанси стати хрестоматійною: «Никто же не сказал: дорогой наш Председатель, я готова помочь нашему району! Мы берем лопату, вы только скажите куда бежать и что копать?».
Кобацька бібліотека
Започаткована «Просвітою», читальня по війні вже називалася «бібльотека». Для села, що лиш у кількох хатах мало радіо і серед села «банєк» (гучномовець), читання було великою необхідністю. В бібліотеці крім сотень книжок, були газети і журнали. Щовечора тут навіть уже в 60-ті роки (в школі вже був телевізор і дротове радіо майже в кожній хаті) збирались люди. Для молоді це було місце побачень, для статечних газдів - місце зустрічі, спілкування з однодумцями, диспуту з опонентами. Бо ж куди подінешся, «кобацькі радикали» в усі часи таки любили політикувати (Марія Равшер. Здвиженський храм).
Про дружню бібліотечну атмосферу
Може я і нафантазував, а насправді, це квещин якогось злобного бухгалтера... Перечитав питання 859 – ...не дают ответ на многие вопросы. Например: отдел комплектования, методист, библиограф за что получают надбавку 50 %? Йдеться про «надбавку за особливі умови роботи». Справді, які у методиста, чи бібліографа «особливі умови» у порівнянні з працівником книгосховиша?! Але якщо пригадати, то наш екс-уряд звернув увагу саме на мізерні з/п бібліотекарів, а вже потім з’явилось формулювання. Чим з/п 800 грн. не «особливі умови»? Я не займаюсь тлумаченням наказів, мені просто цікаво: Чи перед тим як наганяти на колег, автор вопросіка сходив до дирекції (про яку сором’язливо мовчить) з питанням – Ви тут теж ніби не мішки носите, то за що вам надбавка 50%?
MARC21 & UNIMARC
Сімейка MARC – формати для подання та передачі бібліографічної і пов'язаної з нею інформації в електронній формі. Два найпоширеніші різновиди, з якими мені інколи доводиться працювати, це: MARC21 та UNIMARC. Перший використовується переважно в США та Британії, другий у Європі та Азії. Сьогодні вирішив зробити собі таку шпору:
Настанови щодо застосування MARC21 (англійською).
Настанови щодо застосування UNIMARC (російською).
Бібліотека Розумовського
В УНІАН пишуть, що в палаці Розумовського (Батурин) можна побачити найстарішу в Європі дерев’яну книжкову шафу 1837 року. Виявляється, Кирило Розумовський мав чисельну бібліотеку, яка налічувала більше двох тисяч томів. Хоча Кирило і не забував про своє походження (зберігав у палаці одяг пастуха і сопілку), певна річ же українському хлопу книг не можна було довірити. Тому гетьман для обслуговування бібліотеки виписав з Франції бібліотекаря-упорядника. Також граф мріяв передати своє літературне надбання не десь у провінцію, а неодмінно саме Руссо. Їхня зустріч так і не відбулася, і згодом бібліотека була розпорошена. До наших днів дійшла лише нотна збірка. Як на мене – дуже повчальна історія.
