Конференції як обхідний маневр: як CEUR та IEEE стають інструментами зловживань

Усім, хто бодай трохи знайомий з академічною кухнею, добре відомо: наявність публікації у Scopus чи Web of Science ще не гарантує її наукової якості. Попри заявлені суворі критерії відбору, у цих базах регулярно трапляються журнали, що демонструють ознаки недоброчесної редакційної практики. У випадку з журналами така ситуація бодай частково компенсується періодичними переглядами – іноді індексацію сумнівного видання таки зупиняють. Натомість у частині конференцій контролю ще менше і значна кількість матеріалів потрапляє до баз без належного наукового відбору, що дозволяє шахраям маніпулювати публікаційними показниками. 

В Україні одним із найпоширеніших інструментів для таких темних справ є CEUR-WS.org – відкритий архів для матеріалів семінарів і воркшопів, здебільшого з галузі комп’ютерних наук. Формально CEUR-WS не є видавництвом у класичному сенсі, а лише надає платформу для розміщення конференційних матеріалів. Усі аспекти рецензування та контролю змісту повністю покладено на організаторів конференцій. Якщо вони виконують базові технічні вимоги (оформлення за шаблоном, наявність метаданих, XML-структура), випуск приймається до розміщення. 

Далі, залежно від конкретного випуску, матеріали можуть бути індексовані у Scopus та/або Web of Science, що відкриває можливість включення таких тез до звітів, дисертацій чи конкурсних портфоліо. Поширеною практикою є також масове самоцитування з цих тез – для покращення показників цитованості без жодної змістовної основи. 

Іншою платформою, яка широко використовується у подібному контексті, є IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) – поважна організація, яка, однак, також делегує відповідальність за якість рецензування на рівень організаторів локальних заходів. Проведення конференції з технічною підтримкою IEEE дає можливість публікувати матеріали в IEEE Xplore, що практично автоматично означає індексацію у Scopus та WoS.  

Проблема полягає в тому, що сама процедура “technical co-sponsorship” не передбачає безпосереднього контролю за науковим змістом кожного поданого матеріалу, що відкриває шлях до публікації текстів, які не відповідають базовим критеріям академічної доброчесності. 

IEEE намагається боротися з порушниками, періодично відкликає матеріали своїх конференцій, але голови у гідри відростають швидко. Крім того, в українському національному оцінюванні науковці – відкликані публікації та цитування з відкликаних публікацій оцінюються так само високо як статті на передовицях Science та Nature. 

Ось так публікації тез конференцій, за допомогою CEUR або IEEE, стають простим засобом для “надування” наукометричних показників українських університетів, кафедр та окремих вчених. Безумовно, серед таких публікацій трапляються й справді вартісні матеріали. Але загальний тренд невтішний: у багатьох випадках йдеться про короткі тексти без чіткої методології, без належної верифікації результатів, без актуальної літературної бази. І все ж – це індексована публікація, яка цілком задовольняє вимоги внутрішнього та зовнішнього оцінювання в українських реаліях. 

Це підриває довіру до наукометрії, створює викривлену картину наукової активності та відбирає хліб у справжніх науковців. Перекрити кран цим “фабрикам індексованих ілюзій” в системі національного оцінювання – дуже просто, але поки провідна частина наукової адміністрації має зиск із чинної системи, її реформування навряд чи стане пріоритетом.