skip to main |
skip to sidebar
SCImago тихо викотив новий інструмент – Integrity Risk Indicators (IRIS). І якщо звичайні рейтинги ще дозволяють деяким оптимістичним українцям жити в ілюзії “ми ростемо”, то цей ресурс дає можливість подивитися, що насправді стоїть за кількісними показниками. Дев’ять індикаторів і жодного зайвого: ретракції, самоцитування, публікації у виключених журналах, гіперавторство, гіперпродуктивні автори, внутрішні журнали, “нарізка салямі”, мультиафіліації та навіть така дрібниця, як чи здатен університет робити сильні роботи сам, а не тільки в компанії сильніших партнерів. Усе це зведено до однієї шкали, де 0 – це середнє по світу, а “significant” – це вже не просто вище, це вже повний провал.
Останнім часом з’являється дуже багато ШІ-інструментів, які намагаються автоматизувати роботу з науковими джерелами, але Scholara вирізняється тим, що охоплює весь процес систематичного огляду. Йдеться не про окремі підказки чи пошук статей, а про спробу відтворити повну процедуру – від формулювання питання до узагальнення результатів. Систематичний огляд – це формалізований спосіб аналізу наукових публікацій, коли дослідник заздалегідь визначає дослідницьке питання, критерії відбору, межі пошуку і послідовно проходить через всі знайдені джерела. Важливо, що кожен крок має бути прозорим і відтворюваним, щоб інший дослідник міг перевірити отримані висновки.
Останні кілька днів я тестую новий інструмент від OpenAI – Prism. Його офіційно позиціюють як робочий простір для наукового письма з інтегрованим ШІ. Це точно не генератор текстів, швидше, інструмент для внутрішнього рецензування вже готового рукопису. Можете запропонувати Prism перевірити логіку переходів між розділами, вказати на місця, де ваша аргументація виглядає стрибками, або де емпіричні спостереження ще не пов’язані з теоретичною рамкою. За своєю логікою все це дуже схоже на зауваження нормального людського рецензента, тільки отримане ще до сабміту рукопису в журнал.
Для тих, хто чекав на новини про Порядок формування Переліку наукових фахових видань України – МОН опублікувало фінальну версію змін (наказ від 19.01.2026 №56). Тепер можна спокійно подивитися що змінилося, а що залишилося як було. Як людина, яка подавала зауваження до проєкту, коротко скажу так: технічний абсурд трохи підчистили, однак концептуальний – залишили майже без змін.
ШІ-інструмент Elicit намагається автоматизувати один із наймарудніших етапів дослідницької роботи – первинний огляд літератури. Це саме та стадія, коли ви годинами переглядаєте результати пошуку в різних академічних системах, відкриваєте десятки PDF-файлів, чи просто читаєте абстракти й намагаєтесь зрозуміти, що з цього справді має стосунок до вашої теми. Зараз можна покликати собі на допомогу Elicit, що позиціює себе не як “розумний чатбот”, а як асистент для систематичної роботи з науковими джерелами.
Більшість сучасних ШІ-асистентів навчилися давати переконливі відповіді, але часто не показують, звідки вони це взяли. Для академічної роботи така модель взаємодії небезпечна, оскільки незрозуміло чи це справжні знання, чи лише добре згенерований текст. На цьому тлі привабливо виглядає інструмент Consensus, бо він працює безпосередньо з корпусом наукових публікацій. Consensus позиціює себе не як чат-бот, а як пошукова система для науковців, яка використовує ШІ для аналізу й синтезу результатів. Ключова ідея проста, але принципова: відповідь має ґрунтуватися не на “загальних знаннях моделі”, а на конкретних рецензованих статтях.
Про стан української науки зазвичай говорять мовою дефіцитів: бракує фінансування, стабільної підтримки, дослідницької інфраструктури, політичної уваги. Усі ці аргументи зрозумілі й частково справедливі, але вони не доходять до суті. Як на мене, ми маємо справу не зі зламом системи, а з її робочим режимом. Поточний стан науки в Україні зручний для рентної, олігархічної економіки, якій не потрібна автономна, сильна й критична наука.
