skip to main |
skip to sidebar
Платформа DeSci Publish намагається змінити підхід до академічного видавництва, об’єднуючи рукописи, дані та код в одному місці. Платформа забезпечує інфраструктуру для створення відкритої версії наукового доробку, яка відповідає сучасним стандартам інтероперабельності та збереження наукових даних. DeSci Publish є безплатним як для окремих дослідників, так і для установ та редакцій журналів. Кожен користувач отримує 100 ГБ безплатного сховища з можливістю розширення. Крім того, автоматичне створення DOI та інтеграція з ORCID дозволяють авторам отримувати визнання за публікацію даних чи коду навіть до виходу статті у журналах.
Платформа Matilda являє собою онлайн інструмент для бібліографічних і бібліометричних досліджень, що орієнтований на підтримку принципів відкритої науки. Мета платформи – забезпечити користувачам зручний доступ до даних про цитування, до відкритих наукових текстів та наборів дослідницьких даних. Цей підхід передбачає охопити науковий контент, що раніше ігнорувався комерційними наукометричними інструментами, і надати рівні можливості для всіх академічних документів та метаданих.
Уявіть, що у вас є можливість поєднати текст, код, графіки та наукові ідеї в елегантно оформленому документі без зайвих зусиль. Все це реально завдяки відкритій видавничій системі Quarto, яка створена на базі Pandoc. Quarto дозволяє створювати публікації на різних мовах програмування (Python, R, Julia та Observable), писати роботи за допомогою Jupyter Notebook або використовуючи звичайні текстові редактори, створювати динамічний контент і представляти результати (статті, презентації, вебсайти, книги тощо) у форматах HTML, PDF, MS Word або ePub.
Євгеніо Петрович разом з колегами запропонував новий підхід до бібліометричного аналізу, який виходить за межі традиційних цитувань і фокусується на використанні індексу згадок (mention index) для аналізу зв’язків між науковцями та текстами в періоди, коли звичні для нас практики цитування ще не існували. Дослідники зібрали корпус з 22977 статей з 12 англомовних філософських журналів 1890-1979 років, провели ідентифікацію, екстракцію та дезамбигуацію згадок філософів у текстах і створили базу даних EDHIPHY (Enriched Data for the History of Philosophy).
Відкритий онлайн ресурс для медиків та біологів FAIR Cookbook містить рецепти, що допоможуть створювати та зберігати дослідницькі дані, щоб їх потім можна було легко знайти, отримати до них доступ та легально використовувати. У кожному рецепті вказано цільову аудиторію, час, що потрібен для його прочитання, індикатор складності та рівень “зрілості FAIR” (щоб це не означало), якого можна досягти за допомогою конкретного рецепта.
Якось я вже агітував молодих науковців не соромитись інструментів, матеріалів та методів, а нині закликатиму вас не боятися зізнатись, якщо щось раптом пішло не так у процесі дослідження. Але спочатку кілька загальних слів про неймовірну роботу, яка з'явилася цього місяця на сторінках Science. Щоб зрозуміти як працює людський мозок, потрібно з'ясувати його структуру на субклітинному рівні. Олександр Шапсон-Кое разом з колегами за допомогою електронного мікроскопа зісканували (1,4 петабайта даних!) та зробили 3D модель 1 кубічного міліметра скроневої частки кори головного мозку людини, класифікували та кількісно оцінили типи клітин, судин і синапсів. Автори також розробили вільнодоступний інструмент для візуалізації та аналізу цих даних і тепер кожен може зазирнути на рівень окремих нейронів та їхніх синаптичних з'єднань.
Пригадуєте світлі Інтернет-часи, коли можна було зайти на будь-який онлайн-форум і ввічливо поспілкуватись: Доброго здоров'ячка, шановний пане! Гарного дня, вродлива пані! Звісно не було ніколи такого, але, як ви гадаєте – Чи за останні кілька років вебспілкування стало брутальнішим? Група італійських науковців дослідила на токсичність (= брутальний, зневажливий або необґрунтований коментар, який може змусити когось покинути дискусію) приблизно 500 мільйонів коментарів на 8 платформах за 34 роки та поділилася своїми висновками на сторінках Nature.
Торік довелося проводити багато оглядів літератури й, зізнаюся, планую проводити ще більше, тому спробував пошукати онлайн сервіс для автоматизації цих завдань. Натрапив на Rayyan – хмарне програмне забезпечення для дослідників, які проводять систематичні огляди літератури та метааналізи. Платформа слугує централізованим майданчиком для всього процесу огляду, пропонує інтуїтивно зрозумілий інтерфейс та функції.
Відповідальне оцінювання досліджень стало нині однією з головних цілей наукової політики, спрямованої на інновації та просування ідей відкритої науки. Інколи ця модна гонитва за “відповідальністю” переростає у таке люте критиканство, що прибічники кількісних методів змушені писати про bibliometric denialism. Однак, нині ми поговоримо про установи, які справді прагнуть використовувати відповідальні критерії без перекосів.
Періодично проводжу тренінги для аспірантів і помітив, що наші молоді науковці інколи “соромляться” чітко описати в методології як саме вони проводили дослідження, які інструменти та матеріали використовували, тому що їм це видається недостатньо по-науковому. Натомість аспіранти скочуються у пострадянську манеру пустослів’я і пишуть щось типу: “трансцендентно-іманентний дискурс в контексті когерентної імплементації”. Зрозуміло, що якась частина авторів намагається приховати за цими порожніми фразами відсутність мети та безцільність свого існування. Однак, мені дуже прикро, коли перспективні юні дослідники мавпують таку поведінку. Покажу вам два приклади з журналу Science, які повинні вас переконати писати потужно та щиро.
Наукова спільнота стає усе прозорішою та відкритішою: публікації дедалі доступніші, шириться планетою відкрите рецензування, препринти, обмін даними, попередня реєстрація гіпотез тощо. З'являються все нові та нові способи публікації, існують численні ініціативи та академічні видавничі платформи. Сучасний ландшафт дослідницьких онлайн інструментів і баз даних став таким складним та розпорошеним, що годі очікувати, що пересічний дослідник точно знатиме, які саме інструменти слід використовувати для отримання конкретної інформації. Словом, нам бракує інфраструктури, яка б надавала інформацію про відкритість, політики та процедури наукових журналів, платформ і видавців.
Скриньку Пандори остаточно відкрито, несправедливість виправлено і чат-бот зі штучним інтелектом ChatGPT від компанії OpenAI вже офіційно доступний для користувачів в Україні. Тепер наші наукові керівники, члени спеціалізованих вчених рад, працівники редакцій наукових журналів… повинні навчитися розрізняти маячню білкових ректорів і здобувачів від маячні бездушних залізяк. Якщо хтось сподівається на так звані “антиплагіатні” програми, які всього лиш показують відсоток збігів символів у тексті, то я вас розчарую – ChatGPT генерує цілковито унікальний текст. Так нещодавно у Мордорі студент успішно захистив дипломну роботу, яку він згенерував протягом 23 годин.
Пригадуєте популярну сцену в багатьох науково-фантастичних фільмах – герой щось запитує у комп'ютера і машина йому відповідає людською мовою. Ми з вами вже якось звикли, що спершу необхідно ввести ключові слова, пошукова система запропонує нам перелік документів, а далі ми зазираємо у кожен з цих текстів та намагаємося зрозуміти чому комп'ютерний алгоритм нам їх підсунув. Методи машинного навчання, штучного інтелекту та обробки природної мови не стоять на місці, і сьогодні створено вже кілька цікавих академічних пошукових систем, де машина намагається відразу дати користувачам відповідь. Деякі з таких систем просто виділяють частину тексту в публікаціях, а деякі намагаються згенерувати відповідь природною мовою.
Поки кацапські могилізовані барани слухняно маршують на фронт для того, щоб вбивати та грабувати українців, прихильники ініціативи cOAlition S, яка працює над тим, щоб повний і негайний відкритий доступ до наукових публікацій став реальністю, створили онлайн інструмент для перевірки журналів, що допомагає автором відшукати сумісні з Plan S маршрути для публікації результатів своїх досліджень.
Вряди-годи мене просять швидко й безплатно підготувати якісь повчання про те, як закордоном оцінюють наукові результати, і як це можна використати в Україні. Звичайно я відмовляюся і люди думають, що це я роблю на зло, через жадобу гонорарів, чи ще чомусь. Я намагаюся пояснити – А якби ви почули, що потрібно підготувати вичерпну інформацію про те, як закордоном діагностують та лікують рак простати, і які кращі практики варто імплементувати в систему охорони здоров'я Україні, з урахуванням наших організаційних та технічних можливостей?! Тут люди відразу хитають головою і бідкаються, що це важко. А от відповісти на питання як ефективно розподілити куце державне фінансування на дослідження того ж раку, у нас чомусь вважають, що це легко.
Усі ми прагнемо великої перемоги над рашизмом та поки підбадьоримо себе переможенькою з полів відкритих цитувань. Відома міжнародна асоціація фахівців у галузі електротехніки та електроніки Institute of Electrical and Electronics Engineers (IEEE) вирішила приєднатися до Initiative for Open Citations та відкрити дані про цитування для всіх своїх публікацій. IEEE залишався єдиним великим науковим видавцем, який ще був не приєднався до Ініціативи для відкритих цитувань і ось у липні 2022 року – це сталося! Тепер величезна кількість даних про наукові цитування відкриті та доступні кожному і можна їх використовувати без будь-яких обмежень у власних інформаційних системах.
Поки путінські солдатики повзають по українській землі й мріють вкрасти ще пралок та унітазів, у світі відбувається тектонічний зсув у практиках наукових комунікацій. Учасники cOAlition S офіційно заявили, що вважають, що публікація результатів досліджень за допомогою передових ініціатив, які надають послуги з рецензування, це такі як Peer Community in (PCI), Sciety, Next Generation Repositories, Notify Project, PREreview, Review Commons, нічим не поступається публікації у відкритих журналах та платформах. Відразу слідом за цією заявою з'явилась ініціатива Publish Your Reviews, що заохочує рецензентів публікувати рецензії разом із препринтом статті.
Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. Тепер Єврокомісія очікує від України реформ. Європейські вимоги не стосуються безпосередньо бібліотечної справи, однак сподіватимемося на “ефект метелика” – обіцяна боротьба з корупцією сколихне кумівське болото у різних галузях, зокрема й українську науку та освіту. Ця оптимістична нота простимулювала мене до написання нового посту про європейський інформаційний проєкт OpenAIRE-Nexus, що пропонує Європі, EOSC і всьому світу набір послуг для впровадження Open Science. Проєкт містить багато різних сервісів, згадував на сторінках блогу про відкриті цитування та OpenAIRE Research Graph, а в цьому дописі хочу розповісти про Argos та Episciences.
Краудсорсингова база даних політик наукових журналів Transpose фокусує нашу увагу на відкритому рецензуванні, спільному рецензуванні, а також на докладній інформації щодо правил представлення препринтів. Transpose прагне стати зручним інструментом для перевірки політик журналів, щоб автори, читачі, рецензенти та інші стейкхолдери змогли легше знаходити видання, які відповідають їхнім цінностям. Відповіді на деякі питання щодо самоархівування робіт можна знайти в SHERPA/RoMEO, типи рецензування у відкритих журналах можна підглянути в DOAJ, але Transpose хоче надавати про все це значно докладнішу інформацію.
Деякі хитрі наукові видавці наполягають на тому, щоб автор статті погодився на ембарго і розміщував копію своєї роботи у відкритому доступі зі значним запізненням. Як правило, такий фокус відбувається на фінальних етапах рецензування рукопису і звичайно авторам не хочеться розпочинати процес публікації з самого початку в новому журналі. Щоб допомогти авторам зберегти свої права для розміщення рукопису (Author Accepted Manuscript, AAM) у відкритому репозитарії, відома ініціатива coOAlition S запустила онлайн-кампанію «Publish with Power: Protect your rights».
