Одним із найцікавіших висновків цієї роботи є те, що найвищу точність і якість результатів отримано не тоді, коли ШІ чи історик працювали окремо, а коли вони взаємодіяли. Людина працювала кепсько та повільно, машина значно швидше, однак оптимальну продуктивність досягнуто лише у співпраці, коли історик інтерпретував, а ШІ пропонував варіанти, структурував пошук і підказував малопомітні зв’язки.
При цьому, історики відзначили, що робота з Aeneas не лише прискорила процес дослідження (замість кількох днів – 15 хвилин на пошук паралелей!), але й підвищила впевненість вчених у власних висновках на 44%.
Потрібно розуміти, що Aeneas – це не так, що тексти та зображення просто “згодували” ChatGPT чи чомусь подібному. Це спеціально розроблений генеративний інструмент, побудований з нуля для вирішення конкретних історико-епіграфічних завдань. Його створення вимагало клопіткої міждисциплінарної співпраці між істориками, археологами, фахівцями з обробки природної мови, інженерами та програмістами. Тому це не банальна демонстрація чергової ШІ-забавки, а нова модель дослідницької співпраці між гуманітарними й технічними науками.
Як влучно підсумовують автори Aeneas, цей інструмент не замінює істориків, а розширює їх можливості, допомагаючи відкривати зв’язки, які могли залишатися непоміченими навіть для фахівців з багаторічним досвідом. Тому, справжня ШІ-революція у гуманітаристиці можлива лише там, де технологія безпосередньо вбудована у наукову методологію, а не замінює її.
Страшенно не люблю це слово, але це справді чудовий взірець синергії людини та ШІ, гуманітаріїв та інженерів, і нам усім слід брати з них приклад. У бібліотечній справі ШІ ще далеко не став інструментом спільного мислення, в кращому випадку – це “чорна скринька”, яка продукує тексти, а в гіршому – О, дивися, Марічко, відірвися від каталогу, знову щось прийшло нас замінити!
Немає коментарів:
Дописати коментар