Бібліометрія поза межами наукових цитувань

Євгеніо Петрович разом з колегами запропонував новий підхід до бібліометричного аналізу, який виходить за межі традиційних цитувань і фокусується на використанні індексу згадок (mention index) для аналізу зв’язків між науковцями та текстами в періоди, коли звичні для нас практики цитування ще не існували​. Дослідники зібрали корпус з 22977 статей з 12 англомовних філософських журналів 1890-1979 років, провели ідентифікацію, екстракцію та дезамбигуацію згадок філософів у текстах і створили базу даних EDHIPHY (Enriched Data for the History of Philosophy). 

Бібліотечні каталоги мають збільшитися від 350 до 450 тисяч

Джадт Тоні: “До кінця 1970-х Держплан, центральний радянський орган з економічного планування, мав 40 департаментів для різних галузей економіки та 27 окремих міністерств економіки. Сумнозвісна радянська одержимість кількісними показниками була майже пародією на саму себе: Тімоті Ґартон Еш наводить приклад «Плану народного господарства для району Пренцлауер-Берг» (у Східному Берліні), який проголошував, що «бібліотечні каталоги мають збільшитися від 350 до 450 тисяч. Кількість позик має зрости на 108,2%». 

Штучний інтелект вперше прочитав текст на стародавньому сувої

24 жовтня 79 року відбулося виверження Везувію. Помпеї, Геркуланум та ще кілька містечок Римської імперії накрило шаром попелу та лави. Жахлива трагедія і скарб для істориків. На початку XVIII століття археологи відкопали в Геркуланумі палац у якому знайшли приблизно 2 тисячі обвуглених сувоїв. Це поки єдина бібліотека античного світу, що збереглася дотепер. З одного боку – виверження вулкана законсервувало сувої (місто вкрив вулканічний попіл, який охолонув і застиг). З іншого – після вибуху вулканічного газу сувої папірусу обвуглилися так, що перші копачі помилково вважали, що це не сувої, а шматки вугілля. 

Як древні працювали з сувоями та табличками

Виявляється, що людство обожнювало читати, навіть коли паперових та електронних книг ще не існувало. У “Подорожі книжки. Від папірусу до кіндла” Ірене Вальєхо пропонує нам поспостерігати за розвитком книг та читання, а я насмикав кілька цікавих фрагментів з книжки. Слово доктору Вальєхо.

Медична наука та бібліотеки США наприкінці XIX століття

Уривок з книги Джона М. Баррі “Пандемія. Моторошна історія іспанського грипу”: «1869 року президентом Гарварду став Чарльз Еліот… У першому виступі на посаді президента він заявив: “Усю систему медичної освіти в цій країні потрібно ґрунтовно реформувати. Невігластво й загальну некомпетентність пересічного випускника американської медичної школи, коли він здобуде ступінь, що випускає його в суспільство, просто годі собі уявити”. Незабаром після тієї заяви свіжоспечений випускник Гарварду вбив трьох пацієнтів поспіль, бо не знав, яка доза морфіну смертельна.

Уроки литовської наукової політики для України

Вільно переповім вам тези з конференції STI 2023 про перипетії встановлення литовської наукової політики. Матеріал корисний не лише для полісімейкерів та наукометристів, а для усіх, хто вперто вболіває за долю нашої країни, навіть попри те, що роками не вдається достукатися до твердолобих та злодійкуватих українських чиновників. Коли Литва відновила свою незалежність у 1990 році, невеличка литовська наукова спільнота продовжила орієнтуватися на стару радянську систему і мала мало зв'язків з іноземними дослідниками. Державні кошти на вищу освіту та дослідження розподілялися незрозуміло як, аж поки у 1994 році литовським вченим не доручили провести перше національне оцінювання наукової продуктивності. 

Як Publons примирив Джеффрі Білла та MDPI

Цей допис я розпочав писати ще в січні, до війни, а потім забув про цю чернетку. У серпні Clarivate несподівано закрив Publons, повністю розчинив цей сервіс у Web of Science, й тільки тоді я пригадав, що маю незакінчений допис про Publons. Гадаю коротка історія існування цього сервісу заслуговує на фіксацію, тому розповім вам історію як Publons “примирив” Джеффрі Білла з видавництвом MDPI. 

Шифровані публікації вчених XVII століття

Ерік Асфог Коли Земля мала два Місяці: Планети-канібали, крижані гіганти, грязьові комети та інші світила нічного неба: “Ще задовго до того, як супутники Марса можна було розгледіти в телескоп, Джонатан Свіфт згадав у «Мандрах Гуллівера» два невеликі місяці Марса, відкриті астрономами летючого острова Лапута. Свіфт не міг нічого знати про це, однак у своїй книзі він розмістив супутники дуже близько до їхнього реального розташування. Одне з можливих пояснень цього – Свіфт цікавився творами Кеплера, який помер століттям раніше. 

Геннадій Несветайлов, прикладне наукознавство та наукометрія в Білорусі

Останній диктатор Європи досі переслідує мирних білорусів, зокрема й наших колег-бібліотекарів, за їх прагнення справедливості, гідності, демократії. Якби я хотів вам допомогти! Поговорімо про віхи в історії білоруської наукометрії й хоч так нагадаймо одне одному, що ми завжди поруч! Пишуть, що офіційною датою організаційного оформлення наукометричних досліджень у Білорусі можна вважати 7 жовтня 1976 р., коли було прийнято рішення Президії Академії наук БРСР створити в Інституті фізики АН БРСР новий структурний підрозділ – сектор наукознавства. Ініціатива створення цього сектору належала кандидату технічних наук Геннадію Несветайлову, який в ті роки працював вченим секретарем Інституту тепло- і масообміну АН БРСР, а сьогодні вважається основоположником сучасної наукометричної школи Білорусі. 

Наукометрія, наукознавство та наука про науку

Багато хто з читачів знає, що термін наукометрія, який відомий в англомовній літературі як scientometrics, запропонував радянський вчений Васілій Налімов, який у 1969 році разом із Зінаїдою Мульченко опублікував знамениту монографію «Наукометрия. Изучение развития науки как информационного процесса». Стоп! Але чому згадують лише Налімова? Чи не слід згадувати й Мульченко як співвинахідницю цього терміну? Ми маємо черговий клопіт з проявом ефекту Матильди? Рональд Руссо дослідив це питання і виявив, що наукометристи просто часто цитували не ту працю – Налімов використав цей термін ще в 1966 році у роботі «Количественные методы исследования процесса развития науки» (Вопросы философии.1966, №12. С.38-47). 

Русифікація, механізм русифікації та бібліотеки

Іван Дзюба: “А профспілкові та відомчі бібліотеки, які, знову ж таки, утримуються на кошти українських трудящих? Більшість з них з року в рік не передплачує українських газет і журналів (крім хіба що обов’язкових загальнополітичних), а відсоток української книги в них мізерний. А втім, що говорити про бібліотеки профспілкові, коли навіть у вузівських і шкільних бібліотеках ось яка картина. 

Львів, 30 листопада 1802 року

Йозеф Рорер, статистик і краєзнавець, професор Львівського університету: «Оригінальний твір, видрукуваний польською мовою, є надзвичайно рідкісним явищем. Лише впродовж так званого «часу контракту», себто з середини січня до кінця лютого, у Львові на площі бачать виставлені крамниці, де польські книготорговці, закутані в хутро, з майже замерзлими пальцями із нетерпінням очікують, доки один з їхніх земляків надумає купити будь-який політичний, теологічний та юридичний крам, видрукуваний у Варшаві, Кракові та Польщі в минулі часи. Наскільки мені відомо, наразі польська книгодрукарня є лише в галицькому окружному місті Замостя. 

Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства

Радянсько-польський симпозіум з проблем наукознавства відбувся у червні 1966 р. у Львові та Ужгороді й був присвячений комплексному вивченню проблем науки. Короткий звіт про роботу симпозіуму можна прочитати на сторінках «Українського історичного журналу». Мене зацікавили цифри москвича-доповідача А.А. Зворикіна про те, що населення СРСР подвоїлось приблизно за 70 років, кількість учених подвоїлася за 5 років, а кількість наукових публікацій за 5-9 років. Чому кількість публікацій не зростала нога в ногу з кількістю вчених? Невже такий великий відсоток робіт був написаний у співавторстві? 

Книжкові злодії

Ріделл Андерс: «Сотні трофейних бібліотек були роздроблені, а одиничні примірники книжок розподілені по бібліотеках усього Радянського Союзу. Навіть таке розділення мало ускладнення, адже здебільшого бібліотеки отримували книжки з випадково обраних тем і написані мовами, яких читачі часто не розуміли. Повоєнна радянська доповідь описує, як одна бібліотека для працівників хімічного заводу отримала книжки з давньогрецької літератури, а до іншої надійшли конфісковані журнали французької моди. Раз чи двічі надсилали навіть портрети Адольфа Гітлера. Розподілення мало такий хаотичний характер, що навіть радянські бібліотекарі того часу почали питатися про мету цього процесу. Нікому не відомо, скільки цих, часто пошкоджених, книжок, було вилучено та викинуто за повоєнних років. Книжки також мусили відповідати прийнятим у державі політичним поглядам; «політично небезпечна», «нездорова» та «буржуазна» література вилучалася».

Приватизація бібліотек

Регулярно доводиться перечитувати Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 № 32/95-ВР і завжди дивуюся та захоплююся, коли читаю Статтю 14 у якій йдеться про реорганізацію та приватизацію бібліотек – Бібліотеки, що є юридичними особами, не підлягають приватизації. Крім того, сказано, що у разі приватизації будівель в яких розміщені бібліотеки органи, що приймають рішення про приватизацію цих будівель, провинні забезпечити бібліотеки будівлями збудованими за спеціальними проєктами, або іншими упорядкованими приміщеннями, що відповідають умовам обслуговування користувачів бібліотек та зберігання бібліотечних фондів. 

Радянські традиції кепської цитованості наукових робіт

Чому роботи більшості наших вчених так рідко згадують у своїх роботах іноземні науковці? Припустімо, що справа не просто в якості цих робіт і давайте спробуємо перерахувати кілька причин: відсутність регулярних зв'язків із зарубіжними вченими, затримка з доступом до іноземних журналів, недостатнє знання іноземних мов нашими вченими, багато часу витрачається на підготовку різних супровідних документів, незнання української мови іноземними вченими, наші бібліотеки недостатньо добре укомплектовані іноземною літературою… Погоджуєтесь?! 

Богдан Винар: на його підручниках виросло не одне покоління американських бібліотекарів

Як на мене, то це просто величезна трагедія усього нашого бібліотекознавства, що бібліотекарі в Україні читали і читають підручники всіляких смірнових-столярових, а в цей же час на працях наших бібліотекознавців навчаються спеціалісти однієї з найпотужніших бібліотечних систем світу. Зауважив, що на сторінках УБЕ є поки лише стаття про Любомира Винара, тож я хочу трішки написати про його брата – Богдана Винара.

Про толерантність і відкритість до сприйняття іншості

Випадково придбав на розпродажі книжку фінського соціолога Арі Турунена, а вона виявилась неймовірною! На уроках історії в школі, як правило, розповідали нам як в різних країнах один психопат змінював іншого психопата, який деспот вигадував все нові і нові податки для бідного народу, а от з людяністю, взаєморозумінням та культурним поступом у моїх педагогів якось не складалося. Натомість, Арі Турунен розповідає забуті історії 9 великих міст світу, що в період свого розквіту подарували своїм мешканцям простір вільної думки і не можу втриматись, щоб не переповісти вам кілька історій про міста та книги.

Перечитуючи Юджина Гарфілда

З'явилася потреба перечитати класичні роботи Юджина Гарфілда, і несподівано відкрив для себе кілька цікавих моментів у статті 1972 року. Виявляється, що ще в 70-х роках минулого століття пан Гарфілд писав, що, за різними оцінками, у світі видається від 50000 до 100000 наукових та технічних «журналів», а представлені у його роботі дані вказують на те, що цитується лише 5-6% журналів. Цю цифру щодо кількості журналів я бачив від презентації до презентації і навіть не підозрював, що їй вже майже півстоліття. 

Сторіччя бібліотеки імені Вернадського

Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського – 100 років. Не люблю зайвого ажіотажу навколо «знаменних дат», але його й немає. Дивно якось – найбільша бібліотека країни святкує сторіччя, а свята в повітрі щось не відчувається. У нас ще буде час поговорити про мізерні зарплати, жахливі туалети, катастрофічний стан приміщень… давайте краще подивимось святкові ролики від UA:Перший. Хочете дізнатись, як Леонід Кучма пітними руками артефакти псував? Які такі пісульки КДБ підписали співробітники, які досі мовчать і працюють у бібліотеці ще з 1964 року? І що розкриває гігантське панно у вестибюлі основного корпусу?