Використання назв фільмів у наукових статтях

Назва наукової статті не тільки повідомляє основну тему дослідження, але й привертає увагу читачів. У Scientometrics з'явилась робота про використання назв відомих фільмів у заголовках наукових статей відповідно до рейтингу класичних фільмів Rotten Tomatoes. Дослідження показало, що загалом назви фільмів використовуються в наукових статтях рідко і 83% з досліджених статей отримали менше цитувань, ніж в середньому отримали інші статті, що опубліковані у тих самих журналах у ті самі роки. Таким чином, використовувати назви відомих фільмів для просування наукових робіт – це малоефективний трюк. 

Вплив гумору на цитування наукових статей

Цікаві назви наукових статей приваблюють читачів, а гумор – це особливо сильний фінт для того, щоб привернути увагу аудиторії. Однак гумор у науці – це доволі тонка річ, важливо не переборщити, й незрозуміло, чи смішні назви підвищують інтерес до роботи, чи навпаки відлякують серйозних науковців? Автори дослідження, що опубліковано в FACETS, попросили 20 експертів оцінити кумедність (від 0 до 5) назв 2439 наукових статей з екології та еволюції, а потім спробували виміряти зв'язок між гумором і цитованістю.

Альтернативні метрики в OUCI

Слідом за інтеграцією з Unpaywall, до пошукової системи Open Ukrainian Citation Index (OUCI) прикрутили бейджі PlumX, що повинні допомагати користувачам краще оцінювати загальний вплив публікацій на науку та суспільство. Відомі альтернативні метрики від компанії Plum Analytics пропонують дізнатися скільки разів конкретну роботу читали, завантажували, зберігали, цитували, згадували у новинах та соціальних мережах. Натискаємо на відповідний результат пошуку, відкривається картка публікації в OUCI і з правого боку завантажиться бейдж із статистикою використання публікацій серед інтернет-користувачів. 

Serbian Citation Index: оцінка та промоція сербських наукових журналів

Serbian Citation Index (SCIndeks) – це і мультидисциплінарна бібліографічна база даних, і національна база даних цитувань, і репозитарій повнотекстових відкритих журналів. SCIndeks індексує 251 сербський науковий журнал з усіх наукових галузей, понад 95 тис. публікацій та 1,4 млн бібліографічних посилань. Можна вільно проводити пошук серед назв, рефератів та ключових слів, у повних текстах документів, чи серед назв публікацій, які згадані у пристатейних списках літератури. Також, можна переглянути профіль кожного журналу, де крім інформації про видання вказується і локальний імпакт-фактор (CEON WoS IF2) – використовують відому восівску формулу, але зі своїми даними і доволі часто ці локальні метрики = 0.000. 

Наука України: доступ до знань

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ініціювала запуск нового корпоративного інформаційного порталу з претензійною назвою – «Наука України: доступ до знань», що покликаний популяризувати електронні бібліотечно-інформаційні ресурси наукових бібліотек України. Будь-яка з українських бібліотек може зареєструватися на порталі, отримати індивідуальну сиглу та самостійно надсилати додаткову інформацію про власні електронні наукові ресурси. Також, нам обіцяють, що інформаційні складові порталу будуть включати авторитетні файли, зокрема наукових установ та науковців України. Не зрозуміло, чи будуть вони відкриті для автоматичного запозичення в інші АБІСи, однак тішить вже сам факт, що в країні пам’ятають про авторитетні файли. 

CitationHunt: допоможіть знайти посилання для статей Вікіпедії

Думки про те, що бібліотекарі вузів можуть збагачувати статті Вікіпедії посиланнями на документи власних інституційних архівів, не дають спокійно спати вже не одному університетському «промоутеру». Віднедавна стало трішки легше займатися подібною діяльністю, адже з’явився CitationHunt – простесенький інструмент для виявлення англомовних статей Вікіпедії, які потребують посилань на джерела. Якщо можете додати посилання – тиснете зелену кнопку і редагуєте відповідну статтю, а якщо ні – тиснете помаранчеву кнопку і отримуєте наступну нужденну статтю. На GitHub знайдете код клієнта та сервера, який можна використати для розробки аналогічного сервісу для україномовної Вікіпедії.

Кому насправді потрібна онлайн-освіта?

Ми віримо, що масові відкриті онлайн-курси допомагають «демократизувати знання» та зробити освіту доступною для різних верств населення, незалежно від статків, адже для того, щоб оволодівати новими знаннями потрібен лише комп’ютер з доступом до Інтернет. Однак, дослідники Джон Хансен та Джастін Рейх проаналізували дані американських користувачів 68 відкритих онлайн-курсів від Harvard та MIT за 2012 і 2014 рр. і виявили, що учасники даних онлайн курсів, як правило, походять з більш багатих і більш освічених сімей, ніж простий середньостатистичний мешканець США. 

De Gruyter для Вікіпедії

Німецький академічний видавець De Gruyter відкрив для 1000 найактивніших редакторів Вікіпедії доступ до усіх своїх наукових матеріалів. Існує стійка підозра, що акцію від De Gruyter запущено не лише заради наукового прогресу людства, а й для задоволення комерційних апетитів: можливо, у видавництві сподіваються, що часті згадки у списках використаних джерел до статей Вікіпедії – суттєво збільшить попит на продукти видавництва. Скоріш за все, тисячу найактивніших відберуть з-поміж редакторів англомовного сегменту, а нам залишиться хороший приклад просування власних інформаційних ресурсів через Вікіпедію.

Літературний чемпіонат світу

Працівники Публічної бібліотеки Лос-Анджелеса оцінили, що книжкова колекція бібліотеки настільки багата і різноманітна, що її вистачить для представлення кожної команди-учасниці чемпіонату світу з футболу 2014. Щоб це довести, і зайвий раз показати свої фонди!, наші креативні каліфорнійські колеги до кожного матчу чемпіонату готують відповідну світлину з поєдинком книг: матч Португалія vs. США = Антоніу Лобу Антунеш vs. Кен Кізі, матч Японія vs. Греція = Банана Йосімото vs. Софокл ітд.

Правило одного відсотку: Twitter і бібліотека

Коли нам розповідають про неймовірний Twitter, то звучить все дуже просто – кілька твітів здатні змінити світ. Хтось зі слухачів відразу ж запалюється прикладом героїв Арабської весни, або спокушається кетіперрівською кількістю фоловерів, і біжить створювати власний акаунт. Однак, середньостатистичний користувач-скептик знає, що у Твіттері, окрім всього, на нас чекає купа полишених акаунтів, млявих твіттерян, ботів… а з часом тотальна більшість запідозрить, що без його твітів світ би не став гіршим. Ми про це лише здогадувались, а от Джон Брунер математично довів, що, справді, більшість користувачів Twitter мають дуже мало послідовників, а зовсім невеличкий відсоток користувачів створюють більшу частину всіх повідомлень.

URLITERATURE: подовжувач URL

Мережа російських книжкових магазинів РЕСПУБЛИКА* запропонувала цікавий спосіб просування книг серед Інтернет-користувачів. Перейдіть на сайт URLITERATURE, вставте будь-який URL, оберіть книгу і діліться над-інформативним гіперпосиланням з друзяками. Хоча перелік книг обмежений, у майбутньому можна якось використати дану ідею для бібліотечних потреб (приміром, для промоції праць електронних наукових архівів).

Флаєр про Перекладач Google

Хочете вірте, а хочете ні, але ще далеко не всі читачі знають про Перекладач Google. У даної категорії читачів взагалі виникають запитання на кшталт – навіщо бібліотека пропонує англомовні електронні академ-ресурси, якщо іноземну на перфектному рівні знають одиниці? Саме тому вирішив зробити простенький флаєр про Перекладач Google. Мову він за вас не вивчить, але може, принаймні приблизно, перекласти назви статей та абстракти, щоб дізнатись актуальні напрямки досліджень. Можете завантажити флаєр (282 КБ) і робити з ним, що завгодно. Зміни та доповнення радо вітаються у коментарях до посту.

Як успішні вчені використовують Інтернет для пропаганди своїх досліджень

Розуміння того, як успішні науковці використовують Інтернет для промоції власних робіт, які веб-ресурси мають найбільший успіх у кожній окремо взятій дисципліні, повинно допомогти молодим дослідникам побудувати власні ефективні веб-стратегії. Отож, команда наших старих знайомих відібрала 1525 часто цитованих вчених, які працюють в європейських наукових установах, і дослідила зовнішні посилання на їхніх персональних веб-сайтах та онлайнових бібліографічних списках. Офіційно результати з’являться вже наступного року в Journal of Documentation, наразі доступний препринт.

Книжкові клуби у соціальних мережах

Рамон-Альберто Мансо-Родрігес (Ramón-Alberto Manso-Rodríguez) захопився благодатним впливом онлайнових книжкових клубів на популяризацію читання та підсунув бібліотекам простеньку елегантну ідею – підглянути, запозичити і замутити власний. Теоретично все дуже просто: створюємо у популярній соцмережі групу, або сторінку, призначаємо модератора, визначаємось з аудиторією, політикою наповнення та просування, дбаємо про зворотній зв’язок, направляємо обговорення у потрібне русло.

Як провінційна бібліотекарка може перетворитися на менеджера культури

Ольга Герман, прес-служба «Форуму Видавців»: «Олександр розповів про завзяту стареньку бібліотекарку, що на конференції запропонувала привертати увагу дітей до книги за допомогою солодкої нагороди. Гаврилов додав, що бабуся навіть валюту «ум», себто «розум», вигадала, давала малечі за прочитані книжки. За «розум» діти мали шоколадки зі знижкою: «В той момент, коли у старенької виникла ця ідея, вона стала менеджером культури. Це тоді, коли ти перестаєш просто сидіти, дути губи, що ніхто не фінансує, «дайте копійку, а то Ви свиня». Бабуся натомість просто перебудувала культурну ситуацію в місті». 

Як знайти, або розрекламувати конференцію

Шукати в Інтернеті інформацію про вітчизняні бібліотечні конференції – завдання не з приємних. Як правило, сайти бібліотек обмежуються виключно повідомленнями про власні заходи і, крім того, подекуди розміщують їх у самих несподіваних розділах. Логічно, зручно і правильно було б об’єднувати повідомлення про наші конференції на єдиному ресурсі, і відсутність даного лише підкреслює факт дикої розпорошеності вкраїнського бібліо-простору. 

Наукова бібліотека в соціальних мережах

Сергій Головаха: «Якщо у попередні роки компанії, організації, установи при плануванні он-лайн-кампаній ще задавалися питанням, чи потрібна їм присутність у соціальних мережах, то нині вони одностайно заявляють – обов’язково потрібна». Ви не повірите, але у нашій установі подібні диспути ведуться ще й досі і саме з таким формулюванням – А воно нам потрібно? У соціальних мережах ніби представлено достатньо багато вітчизняних бібліотек (у деяких навіть по 2-3 облікових записи), однак, фіг ви побачити лінки на всі ці акаунти на офіційних сайтах! Усе дуже схоже на неофіційну партизанщину і навряд чи має якесь відношення до спланованих, свідомих он-лайн-кампаній. 

Промоція електронних книг у бібліотеці

Дослідження проведене в Публічній бібліотеці Сакраменто показало – 48% читачів не знають, що бібліотека пропонує електронні книги. Наші каліфорнійські колеги взялися виправляти недогляд: наробили наліпок, закладок, провели презентації… і навіть зуміли з цим посісти призове місце у конкурсі. Шкода, що з презентації не зрозуміло, чи вдалося бібліотекарям суттєво збільшити читацький попит на е-книги, та навряд їхні зусилля були цілковито марними.

Листи і рейтинг

Дивуюсь, чому на сайтах українських бібліотек так рідко використовують рейтинги? – найбільш читані дописи, найбільш коментовані, найвище оцінені… Побоююсь, що бібліотеки не тільки приховують цікаві дописи від читачів, але й дезорієнтують власних авторів. Звісно, можна припустити, що десь у підземному бібліо-бункері детально аналізується статистика переглядів сторінок, ретельно проробляється майбутня тематика та наповнення сайту. Однак, швидше за все, дописи пишуться наосліп, нехтуючи очікуваннями аудиторії і без належної шани до успішних авторів.

Бібліотека, як піар-менеджер

Багато світових товаровиробників прилаштовується до якоїсь знаної особи і очікують, коли часточка чужої слави перейде на їхній бренд. Так, наприклад, ми можемо посидіти у кріслі «Хемінгуей», пахкаючи сигарою «Че» і посьорбуючи коньяк «Паруйр Севак». Бібліотеки в Україні також часто названо чиїмось іменем: Вернадського, Максимовича, Франка, Стефаника, Крупської… Можливо бренд Надєжди Канстантіновни недостатньо розкручений, можливо ще чомусь, але подібного gloria-переходу ми не спостерігаємо. Швидше, самі бібліотеки працюють піар-менеджерами для постатей минулого.