Принципи оцінювальної бібліометрії в контексті DORA та CoARA

Файний звіт підготували іспанські наукометристи про сьогодення та майбутнє оцінювальної бібліометрії в контексті сучасних реформ у сфері наукової оцінки, зокрема таких ініціатив як DORA та CoARA. Автори запропонували п’ять принципів, яких варто дотримуватися під час використання бібліометричних показників у процесах оцінювання наукових результатів. Нічого принципово нового у цих “іспанських принципах” немає, навіть в Україні давно про це знають. Однак об’єктивна бібліометрична оцінка висвітлює те, що дехто в Україні волів би приховати заради власної вигоди, тож багатьом зручніше удавати, що вони не розуміють цих принципів. 

Від метрики до етики: американський біолог отримав тисячу цитувань від яких неможливо відмовитись

Заведено вважати, що посилання на наукову роботу завжди бажані, адже автори, редактори, керівники тощо отримують певні бонуси коли відповідні роботи цитуються. Однак, якщо йдеться про помилкові цитування, або про цитування з хижацьких журналів, то чи не краще автору відмовитися від таких згадок? У журналі Scientometrics розглянуто дуже цікавий випадок – коротенька тристорінкова робота професора Ніла Дж. Вікерса про феромони метеликів, яку опубліковано в журналі Current Biology, зібрала понад 1000 цитувань у Scopus та WoS. Як правило, подібні роботи отримають дуже мало цитувань (якщо взагалі їх отримують), а тут статтю-коментар 2017 року вже процитовано понад тисячу разів! 

Як Publons примирив Джеффрі Білла та MDPI

Цей допис я розпочав писати ще в січні, до війни, а потім забув про цю чернетку. У серпні Clarivate несподівано закрив Publons, повністю розчинив цей сервіс у Web of Science, й тільки тоді я пригадав, що маю незакінчений допис про Publons. Гадаю коротка історія існування цього сервісу заслуговує на фіксацію, тому розповім вам історію як Publons “примирив” Джеффрі Білла з видавництвом MDPI. 

Аномальна співпраця в наукових публікаціях українських «клієнтів»

Відома викривачка журналів-клонів Анна Абалкіна представила новий препринт у якому спробувала визначити та проаналізувати публікації, що походять з російської фірми, яка продає фейкове співавторство у наукових публікаціях. Нечестивий клієнт цієї фірми може обрати та купити тему статті, своє місце в списку авторів, квартиль журналу, дату публікації та базу даних в якій індексується журнал. За допомогою таких підказок авторка спробувала вичислити статті з купленим співавторством і виявилося, зокрема, що українці також користувалися послугами цієї російської “фабрики публікацій” – протягом 2019-2021 років купили собі щонайменше 111 місць у співавторах. Усі ці публікації та “авторів” можна побачити у таблиці. 

Процес оцінки журналів та критерії відбору Web of Science

Паралельно із запуском порталу для видавців, Clarivate поділився й своїми критеріями відбору журналів для їх представлення в базах Web of Science. У цьому напрямку нічого нового й не варто вигадувати, вимоги WoS нічим принципово не відрізняються від вимог Scopus, але є певні особливості в строках та етапах проходження перевірки. Пам'ятаємо, що Web of Science – це платформа на якій представлено багато реферативних баз, деякі з них об'єднані в Core Collection, яка також складається з кількох баз даних і для початку журналу потрібно увійти в базу ESCI. 

Портал для видавців від Web of Science

Нарешті Clarivate прощається з паперовою ерою і запускає Web of Science Publisher Portal, щоб спростити процес подання журналів для включення в бази Web of Science Core Collection. Якщо раніше видавці надсилали заявки на якусь е-пошту й ризикували не отримати жодної відповіді, то тепер видавці отримали трекер за допомогою якого можна слідкувати за успіхами та долею свого журналу. 

Для чого ResearcherID авторам, які не мають публікацій у Web of Science?

Ви – рецензент, зареєструвалися в Publons, імпортували з Web of Science собі в профіль інформацію про публікації й система вам автоматично призначила ResearcherID. Але якщо у вас немає публікацій, що представлені у базах Web of Science, то для чого вам зараз цей ідентифікатор автора? Так, інколи Міністерства можуть запитувати про ідентифікатори авторів, зокрема й про ResearcherID, але ж це не означає, що автор неодмінно повинен представити усі ідентифікатори з переліку. Однак, іноді наших читачів нічого не здатне зупинити й вони готові генерувати ResearcherID навіть шляхом прикріплення та відкріплення чужої роботи – зареєструвалися, додали собі чужу роботу, ввечері система присвоїла ID і на ранок видалили цю роботу з профілю. 

У яких видавництвах публікуються українські науковці

У новому пошуковому інтерфейсі Web of Science з'явилася можливість відфільтрувати результати за видавцем. Раніше не було такого фільтру, тому доводилося завантажувати переліки публікацій, щоб розпізнати видавця за префіксом DOI. Скористаймося новими пошуковими можливостями та подивімося у яких видавництвах українські вчені CU=(Ukraine) найчастіше публікували свої роботи у 2017-2020 рр. Звичайно мова лише про видання, що представлені у базах Web of Science. 

Наука в контракті ректора українського університету

Ректор Харківського політехнічного інституту показав у мережі текст свого нового контракту і тепер нам усім зрозуміліше, чого очікує Міністерство від очільників університетів. Керівник повинен забезпечити досягнення ряду показників серед яких, як на мене, є хороші – пожвавлення міжнародної академічної мобільності, є несподівані – збільшення частки викладання навчальних дисциплін французькою мовою, а є й відверто дивні – збільшення кількості здобувачів, "які подали StartUp-проєкту" (?). 

Зрозуміти цитування: Author Impact Beamplots

У новому інтерфейсі Web of Science з'явилася цікава візуалізація публікаційної активності авторів Web of Science Author Impact Beamplots. Візуалізація охоплює всі публікації (статті та огляди), цитування робіт конкретного автора та намагається надати користувачам більше контексту для розуміння впливовості доробку науковця, аніж проста кількість цитувань або h-індекс. Кожна фіолетова цятка – це стаття, вісь х – перцентиль цитувань, вісь y – рік публікації, зелений кружечок – річний перцентиль цитувань, сіра пунктирна вертикальна лінія – загальна медіана перцентилю цитувань. Перцентилі беруться з InCites й містять дані ESCI. 

Китай заборонив преміювати вчених за публікацію статей. Нам ніхто не заборонить

Міністерство науки та освіти Китаю наказало китайським установам припинити виплачувати премії дослідникам за публікації статей, щоб ті прагнули якості, а не просто публікувати якнайбільше робіт. Також, установи не повинні приймати на роботу дослідників виключно на основі кількості публікацій та цитувань цих робіт, що цілком відповідає принципам Сан-Франциської декларації. Донедавна у Китаї для оцінки дослідників та розподілу фінансування між науковими установами використовувались показники Science Citation Index (SCI). Багато установ почали виплачують науковцям премії за публікацію в журналах SCI, що спричинило не тільки нечуваний ріст кількості публікацій китайських вчених, але й призвело до падіння якості робіт, поширення плагіату, фейкових робіт та цитувань. 

Elsevier, Clarivate, МОН: а журнал і нині там

У липні 2020 р. Міністерство освіти і науки України вирішило не укладати з Elsevier договір про доступ до Scopus, тому що «в базі було виявлено журнал, що видається в Криму установою, яка відносить себе до Російської Федерації». Крім того, в офіційній заяві сказано: «МОН готове розглянути можливість відновлення співпраці та укладання договору після виключення журналу Physical Oceanography з бази даних Scopus». За вікном листопад 2020 р., журнал досі представлений в Scopus, а МОН ухвалило рішення передплатити на рік електронні книги Elsevier для українських бюджетних установ. На додачу до книг ScienceDirect кожна установа отримає доступ до Scopus (до 31 травня). 

МОНУ поки не потрібен такий Scopus

Якщо протягом липня хтось засумнівався у патріотичності цього складу МОН, то дарма. Посадовці Міністерства вирішили не укладати договір з Elsevier через те, що в базі Scopus представлено журнал «Physical Oceanography», який видається так званим Морським гідрофізичним інститутом РАН, розташованим на тимчасово окупованій території України. При цьому, Міністерство готове розглянути можливість відновлення співпраці з компанією лише після виключення цього журналу з бази. 

Як українці шукають наукову інформацію в інтернеті?

Згідно з даними Springer Nature українські користувачі найчастіше використовують для пошуку наукової інформації пошукову систему Google (53%) та Google Scholar (14%). Журнали Springer найпопулярніші серед українських авторів, тому ця статистика доволі важлива. Scopus та Web of Science відсутні у першій десятці й доводиться знову запідозрити, що українці користуються Scopus та Web of Science, щоб полюбуватися своїм індексом Хірша, а не для пошуку наукової інформації. 

Clarivate тишком прибрав профіль кримського журналу

Пригадуєте як менеджер з продаж Clarivate Analytics повчав нашого першого заступника міністра міжнародному праву? Типу, якщо редакція журналу у заявці на включення вказала видавцем Третій Рейх, то значить і у базах Web of Science буде вказано видавцем Третій Рейх, а Крим, на думку продажника цієї компанії – це, взагалі, як Тайвань. Така офіційна відповідь Clarivate безперечно потішила московських шовіністів та доморощену вату, однак профіль цього кримського журналу раптово зник з Master Journal List. У базі Emerging Sources Citation Index продовжують індексуватися записи журналу (IS=2413-189X), однак без журнального профілю. 

Clarivate Analytics вважає Крим спірною територією

У мережі з'явився текст офіційного листа-відповіді Міністерству освіти та науки України від компанії Clarivate Analytics. Українські чиновники поцікавились, чому в профілі журналу “Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria”, що представлений у Web of Science Core Collection, у даних про видавця вказано Simferopol, Crimea, Russia. Представник Clarivate Analytics Нік Тернер відповів, що “Крим - це спірна територія, подібно як Тайвань, чи Гонконг”. 

Українська наука у хижих хащах Амазонії

Останнім часом багато писав про підозрілі журнали в Scopus, а нині ми завітаємо у дебрі Emerging Sources Citation Index. Колумбійський щомісячний мультидисциплінарний онлайн журнал The Revista Amazonia Investiga впевнено набирає популярності серед певної категорії українських авторів. Минулого року журнал опублікував 62 роботи українських авторів, а цього року вже 58 таких публікацій проіндексовано у Web of Science. Як влучно співає Жадан і Собаки: «Впевнено країна підіймається з руїн – у кожну хату колумбійський кокаїн». 

Ще більше Scopus та Web of Science від українських чиновників

Попри сумну українську статистику використання рефератних баз даних (сотні установ практично не користувались наданим доступом), монівські чиновники вирішили продовжити передплату на Scopus та Web of Science для всіх державних й комунальних вишів і наукових установ. При цьому, якось по-знущальницьки звучать слова першого заступника Міністра: «Одне з наших головних завдань – це інтеграція української науки у світовий та Європейський дослідницькі простори. А вона неможлива без того, щоб кожен український вчений мав доступ до інформації про дослідження своїх колег у всьому світі». Доступу до результатів досліджень українські вчені так і не отримали, але можна облизатися на реферат, побачити кількість цитувань і полюбуватися індексом Хірша.

Вплив часто цитованих статей на імпакт-фактори журналів

Маноліс Антонойянкіс проаналізував понад 3 млн публікацій у 11639 журналах, що представлені у Journal Citation Reports за 2017 рік і дізнався як окремий документ впливає на імпакт-фактор журналу. Виявилося, що імпакт-фактори напрочуд мінливі. Так, наприклад, для 381 журналу 1 часто цитована публікація збільшила імпакт-фактор на 0,5 пунктів, водночас, для 818 журналів ріст перевищив 25%. Найцікавіше, що кожен десятий журнал збільшив свій імпакт-фактор більш ніж на 50% коштом лише трьох часто цитованих статей!

Реформа оцінки наукових досліджень у Китаї

Китай прагне відійти від явища «лише чотири» (only papers, only titles, only diplomas and only awards). Найбільше мають китайські посадовці нарікань на «культ SCI», адже показники WoS стали основними критеріями оцінки китайських вчених. Звичайно, науковці Піднебесної отримали користь від порад міжнародних рецензентів та суттєво покращили свої дослідження, але, водночас, деякі вчені та установи ганяються тільки за кількістю публікацій і не зважають на якість та суспільну цінність своїх результатів. Також, усім стало очевидно, що «культ SCI» зашкодив китайським журналам — Китай є світовим лідером за кількістю наукових публікацій у «міжнародних» журналах, але лише приблизно 200 китайських журналів представлені в Web of Science.