Скільки авторів забагато? Не питайте “експертів” – подивіться на дані

Дуже часто українські дискусії про “забагато співавторів” у наукових статтях нагадують не систематичний аналіз, а інтуїтивні судження. Комусь здається, що 7 авторів – це вже підозріло, комусь – що й 127 нормально. Проблема вітчизняної наукової політики в тому, що такі розмови зазвичай не мають нічого спільного з емпіричними даними. Погляньмо як з цими викликами собі радить сучасна наукометрія. У свіжій статті в Journal of Informetrics проаналізовано понад 52 мільйони публікацій (дані Scopus за 2003-2024 роки), щоб зрозуміти, де закінчується нормальна співпраця і розпочинається гіперавторство – коли кількість авторів виходить за межі типової для конкретної галузі. 

ISSN-H: кінець епохи “ми просто змінили назву журналу”

Це потрібно знати редакторам наукових журналів, науковцям, бібліотекарям і всім, хто дотичний до науки. У системі ISSN з’явився новий ідентифікатор – ISSN-H, який повертає журналам пам’ять. Почнімо з простого. Добрий-старий ISSN – це унікальний номер серіального видання. Щось типу номера паспорта, який не змінюється, навіть якщо змінюється обкладинка. Пізніше з’явився ISSN-L, який об’єднав різні формати одного і того ж журналу – зазвичай друкований і онлайн. І от тепер маємо ISSN-H (h = history), що об’єднує всю історію видання.