Головний результат цього дослідження очікуваний, але не сподобається тим, хто любить універсальні правила – немає жодної магічної цифри, після якої авторів стає “забагато”. Дані свідчать, що є лише відхилення від норми й в різних наукових дисциплінах ця норма різна.
Якщо ви фізик, то міжнародні колаборації та великі авторські колективи – це повсякденність. У деяких підгалузях фізики десятки авторів – це стандарт, а інколи й сотні. Якщо ви медик, ситуація схожа, хоча й менш екстремальна.
Якщо ви хімік або інженер, картина інша. Тут теж переважає командна робота, але масштаб значно стриманіший. Типова стаття – це кілька авторів, іноді більше, але без екстремумів фізики чи медицини. Відповідно, поріг, після якого кількість авторів виглядає підозріло, значно нижчий.
А от якщо ви працюєте в психології чи соціальних науках, норма ще більш компактна. Невеликі команди, кілька авторів – це стандарт. У гуманітарних науках цей ефект ще сильніший: там домінує індивідуальне авторство або дуже малі групи, і будь-яке відхилення стає помітним.
Таким чином, велика кількість авторів сама по собі не є проблемою. Проблемою вона стає тоді, коли не відповідає нормам конкретної дисципліни. Саме тоді можуть виникати питання про “подароване авторство”, паперові фабрики та накрутки показників.
Словом, статистика показує, що навіть у галузях із найвищими значеннями частка таких аномалій становить лише кілька відсотків. Тобто мова йде не про масове явище, а про відхилення, які потрібно виявляти, фіксувати та аналізувати точно, чітко, акуратно, а не на око.
Немає коментарів:
Дописати коментар