Вічне повернення функціонального бібліотекаря

Поступ бібліотечної думки в Україні відбувається, як правило, дуже повільно, відірвано від світових тенденцій і без фінансової підтримки з боку ключових стейкхолдерів. Роками, з перемінним успіхом, ми пояснюємо землякам, що сучасний академічний бібліотекар – це не тільки бабця, яка читає паперові газети й для роз'яснювальних робіт любимо використовувати термін з початку століття “бібліотекар-зв'язківець” (liaison librarian, або subject librarian, або embedded librarian).

Чи до публікацій у відкритому доступі ставляться більш прискіпливо?

Ефект вуличного ліхтаря, або принцип пошуку п'яного – це тип упередженості спостереження, який виникає, коли люди шукають щось лише там, де це найлегше знайти. У журналі Scientometrics представлено результати дослідження у якому проаналізовано чи впливає ефект вуличного ліхтаря на рецензентів платформи PubPeer. Підозра ось яка – повні тексти статей у відкритому доступі можна безперешкодно переглядати, відтак, можливо, цим відкритим статтям частіше дістається на горіхи, аніж закритим статтям у передплатних журналах, тільки тому, що читачі та рецензенти завжди мають до них зручний доступ? 

Використання назв фільмів у наукових статтях

Назва наукової статті не тільки повідомляє основну тему дослідження, але й привертає увагу читачів. У Scientometrics з'явилась робота про використання назв відомих фільмів у заголовках наукових статей відповідно до рейтингу класичних фільмів Rotten Tomatoes. Дослідження показало, що загалом назви фільмів використовуються в наукових статтях рідко і 83% з досліджених статей отримали менше цитувань, ніж в середньому отримали інші статті, що опубліковані у тих самих журналах у ті самі роки. Таким чином, використовувати назви відомих фільмів для просування наукових робіт – це малоефективний трюк. 

Міф і реальність про токсичність соціальних мереж

Пригадуєте світлі Інтернет-часи, коли можна було зайти на будь-який онлайн-форум і ввічливо поспілкуватись: Доброго здоров'ячка, шановний пане! Гарного дня, вродлива пані! Звісно не було ніколи такого, але, як ви гадаєте – Чи за останні кілька років вебспілкування стало брутальнішим? Група італійських науковців дослідила на токсичність (= брутальний, зневажливий або необґрунтований коментар, який може змусити когось покинути дискусію) приблизно 500 мільйонів коментарів на 8 платформах за 34 роки та поділилася своїми висновками на сторінках Nature. 

Чи вміння читати прогнозує майбутню успішність студентів?

Натрапив на невеличке цікаве дослідження у травневому Nurse Education Today. Повсюдно вважають, що студенти медсестринства повинні розуміти зміст прочитаного, аналізувати, синтезувати та критично мислити, щоб досягти успіху в клінічній практиці. Кім М. Мітчелл з Університету Манітоби вирішила дізнатися – чи може тестування читацьких вмінь у студентів передбачити їхню успішність на медсестринських курсах? Пані доктор проаналізувала 34 повнотекстові статті та дисертації у яких розглядалося читання як незалежний прогностичний параметр успіху студентів на випускному іспиті. 

Про низьку якість медичної допомоги в Індії та бібліотечне обслуговування

Що призводить до низької якості надання медичної допомоги при діареї у дітей? Здавалося, що у відповіді на це запитання не може бути нічого “бібліотечного”, однак мені видається, що в цій статті автори натрапили на цікавий феномен в обслуговуванні клієнтів, який поширений не тільки в Індії й не тільки в медицині. Але давайте по черзі. 

Вплив гумору на цитування наукових статей

Цікаві назви наукових статей приваблюють читачів, а гумор – це особливо сильний фінт для того, щоб привернути увагу аудиторії. Однак гумор у науці – це доволі тонка річ, важливо не переборщити, й незрозуміло, чи смішні назви підвищують інтерес до роботи, чи навпаки відлякують серйозних науковців? Автори дослідження, що опубліковано в FACETS, попросили 20 експертів оцінити кумедність (від 0 до 5) назв 2439 наукових статей з екології та еволюції, а потім спробували виміряти зв'язок між гумором і цитованістю.

Чому бібліотеки не допомагають під час блекаутів?

Оскаженіла від поразок країна-терорист на очах в усього світу навмисно бомбить наші електростанції. Світла в країні бракує, відповідно, українцям доводиться переживати жорсткі та помірні блекаути. Прочитав у книжкових підсумках 2022 року від LB.ua, що “книжки допомагають убити час під час блекаутів, тому останніми місяцями їх скуповують дуже активно… Прямо під час повномасштабної війни в Україні відкриваються нові книгарні”. Про схожі читацькі тренди пише й Forbes Україна. Якщо зараз в Україні відбувається такий блекаутний читацький бум, то, можливо, бібліотеки також відчули сплеск читацької активності? 

Використання бібліотечних ресурсів у державному дослідницькому університеті

Цікаві результати дослідження надійшли від працівників бібліотеки Університету Іллінойсу в Чикаго: більшість викладачів цього університету вважають онлайн-журнали, бази даних та (зараз українські бібліотекарі зіщуляться) міжбібліотечний абонемент – найважливішими ресурсами для проведення досліджень на факультетах. Викладачі соціальних наук охочіше сприймають допомогу від бібліотекарів, аніж викладачі природничих наук, а найпопулярніші стратегії отримання повних текстів робіт – базовий інтернет-пошук безплатної версії, використання МБА та Google Scholar. 

Які енциклопедії найчастіше цитуються в наукових дослідженнях?

Вчені вирішили дізнатися як часто використовуються енциклопедії у сучасних наукових дослідженнях, тому за допомогою Scopus проаналізували згадки двох краудсорсингових (Wikipedia, Baidu Baike) та двох експертих (Britannica, Scholarpedia) енциклопедій у статтях 2002-2020 рр. Результати свідчать, що енциклопедії мають дуже незначну цінність для академічних досліджень, однак попри це за кількістю отриманих цитувань лідирує Вікіпедія, яка особливо популярна у комп'ютерних науках. При цьому Вікіпедію почали згадувати менше, а от кількість згадок Britannica та Scholarpedia навпаки зростає, але поки рано говорити, що експертні енциклопедії незабаром потіснять краудсорсингові. 

Інтерес, депривація та бібліотечне обслуговування

Кажуть, що людська цікавість буває різною: Д-цікавість та І-цікавість. Перша пов'язана з депривацією та інформацією, що необхідна індивіду для задоволення певних важливих потреб, а друга пов'язана з інтересом, що є емоційним виявом пізнавальних потреб людини і яка відіграє важливу роль у процесі формування навичок та інтелекту. Як на мене, то це дуже цікава теорія саме для бібліотечного обслуговування, адже ми часто фокусуємо свої сервіси на Д-цікавості, а от про стару-добру І-цікавість якось забуваємо. 

Штучний інтелект про майбутнє бібліотечної науки

Оригінальна робота від дослідників з Берлінського університету імені Гумбольдта – автори запитали штучний інтелект Philosopher AI, що використовує GPT-3, про природу, цінність і майбутнє бібліотекознавства й отримали кілька банальностей, пародій, а також цікаві та тривожні відповіді. Зрозуміло, що сучасні технології штучного інтелекту (поки?) не дають людству абсолютних істин, можуть генерувати кліше та беззмістовні тексти, проте можуть створювати й оригінальні коментарі та прогнози, що здатні підкинути нам кілька хороших ідей. Не переказуватиму суперечки про природу та цінність бібліотечної науки, а відразу перейдімо до машинних порад і прогнозів як бібліотеки служитимуть майбутнім поколінням. 

Для чого ResearcherID авторам, які не мають публікацій у Web of Science?

Ви – рецензент, зареєструвалися в Publons, імпортували з Web of Science собі в профіль інформацію про публікації й система вам автоматично призначила ResearcherID. Але якщо у вас немає публікацій, що представлені у базах Web of Science, то для чого вам зараз цей ідентифікатор автора? Так, інколи Міністерства можуть запитувати про ідентифікатори авторів, зокрема й про ResearcherID, але ж це не означає, що автор неодмінно повинен представити усі ідентифікатори з переліку. Однак, іноді наших читачів нічого не здатне зупинити й вони готові генерувати ResearcherID навіть шляхом прикріплення та відкріплення чужої роботи – зареєструвалися, додали собі чужу роботу, ввечері система присвоїла ID і на ранок видалили цю роботу з профілю. 

У яких видавництвах публікуються українські науковці

У новому пошуковому інтерфейсі Web of Science з'явилася можливість відфільтрувати результати за видавцем. Раніше не було такого фільтру, тому доводилося завантажувати переліки публікацій, щоб розпізнати видавця за префіксом DOI. Скористаймося новими пошуковими можливостями та подивімося у яких видавництвах українські вчені CU=(Ukraine) найчастіше публікували свої роботи у 2017-2020 рр. Звичайно мова лише про видання, що представлені у базах Web of Science. 

How to inform the boss that he is published in predatory journals? Experience of a science librarian from a developing country

“I have bad news for you - most likely, you were published in a predatory journal”. The interlocutor clearly did not expect such impudence from the librarian. A few seconds of awkward silence, and then everything happens almost as in the popular mass theory of the five stages of grief: 

Ще одна стратегія розвитку читання

Міністерство культури та інформаційної політики України спільно з Українським інститутом книги презентували Стратегію розвитку читання на 2021-2025 роки “Читання як життєва стратегія”. Знаходжу лише текст проєкту Стратегії, але сподіваюсь, що фінальний варіант не сильно змінився. Що планують наші стратеги? – Органи влади більше не ухвалюватимуть рішень на основі власних фантазій, створять електронний каталог та Українську цифрову бібліотеку, регулярно оновлюватимуть бібліотечні фонди, збільшать кількість стипендій для авторів, перекладачів, ілюстраторів… 

Бібліотечні потреби міської молоді в Україні

Аналітичний центр Cedos за підтримки Українського культурного фонду провів Дослідження дозвілля і культурних потреб міської молоді в Україні. Читання — це ж не тільки про науку та освіту, але й про дозвілля, тому вирішив пошукати, що в результатах є бібліотечного. Не буду переповідати методологію, для нас важливіше, що про бібліотеки у цьому досліджені згадували доволі часто. Бібліотеки здебільшого асоціюються у міської молоді з місцем для видачі книжок для студентів та науковців. Частина молоді відвідували бібліотеки ще під час навчання в школі або університеті. 

У пошуках ідей для створення потрібного бібліотечного сервісу

Пригадую, що колись, коли мені було страшенно сумно через свою роботу, я шукав розраду в блозі. Писав, наприклад, про гріхи галицьких наукових бібліотек, або про зарубані проєкти. На цих вихідних вирішив повернутися до призабутого жанру і справа ось у чім - не вдається вигадати бібліотечний продукт, що міг би стати справді популярним серед наших користувачів. Змавпувати успішні іноземні проєкти не вийде, адже вони роками користуються благами державної фінансової підтримки. У нас бібліотеки переважно отримують гроші з бюджету на оплату комунальних послуг й майже нічого на розвиток. 

Паперові підручники розтрощили електронні: результати опитування

У межах Academic Reading Format International Study (ARFIS) вдалось опитати понад 21 000 студентів у 33 країнах щодо улюблених форматів підручників. Згідно з результатами опитування, більшість студентів обирають паперові підручники — понад 71%, нейтральні щодо формату — понад 20% студентів, і менш як 9% студентів обрали електронні підручники. Студенти, що надали перевагу друкованому слову стверджують, що з паперовими підручниками ними легше навчатись. Користь для здоров’я, простота та зручність для цієї категорії студентів також важливі. Студенти, що полюбляють виключно електронний формат відзначали можливість пошуку інформації за допомогою функцій «Знайти», простоту виділення, анотування та доступу до інформації. 

Як українці шукають наукову інформацію в інтернеті?

Згідно з даними Springer Nature українські користувачі найчастіше використовують для пошуку наукової інформації пошукову систему Google (53%) та Google Scholar (14%). Журнали Springer найпопулярніші серед українських авторів, тому ця статистика доволі важлива. Scopus та Web of Science відсутні у першій десятці й доводиться знову запідозрити, що українці користуються Scopus та Web of Science, щоб полюбуватися своїм індексом Хірша, а не для пошуку наукової інформації.