Як на мене – це дуже логічно. EPUB просто-таки незамінний формат для нормального читання великих текстів. Гуманітаристику у PDF на телефоні чи планшеті читати часто просто боляче: дрібний шрифт, постійне збільшення, втрачається ритм читання. Натомість EPUB підлаштовується під екран, дозволяє змінювати шрифт, зручно робити нотатки й читати годинами. Тобто це не примітивний “скан книги”, а справжня електронна Книга.
І тут я впіймав себе на думці, що в українській академії багато хто досі щиро не розуміє, навіщо існує EPUB і чим він відрізняється від PDF. У нас електронна книга часто означає просто файл із версткою паперової книги. Бажано ще у форматі А4.
Також багато наших горе-ініціатив із відкритої науки працюють за принципом: викладачу пропонують у свій вільний час написати книжку, самостійно все підготувати, відредагувати, знайти рецензентів, зверстати, віддати права, а потім університет героїчно “відкриє доступ” до PDF у репозитарії. Тобто відкритість часто тримається на безплатній праці автора й повній відсутності нормальної видавничої культури.
А тут модель виглядає значно чеснішою. Автори не зобов’язані платити за публікацію. Якщо є грант – добре, це допоможе видати більше книжок. Якщо немає – рукопис усе одно можуть опублікувати після рецензування. Частину витрат покривають бібліотеки, частину – продаж EPUB та друкованих книжок, частину – пожертви й гранти.
Нормальна доросла модель академічного книговидання в якій не “усе закрито за платним доступом” і водночас не “усе безплатно й абияк”.
Немає коментарів:
Дописати коментар