DeepScholar показує, яким має бути штучний інтелект для науки

Коли сьогодні говорять про використання штучного інтелекту в наукових дослідженнях, то зазвичай мають на увазі ChatGPT-подібні інструменти, які можуть швидко згенерувати текст або стислий виклад теми. Проблема в тому, що така генерація часто виглядає доволі переконливо, але незрозуміло звідки взялася ця інформація, які джерела було використано, і чи можна це хоч якось перевірити. Саме на цьому тлі цікавим виглядає новий сервіс DeepScholar, що створений командами Стенфорда та Берклі. 

DeepScholar задуманий не як універсальний науковий помічник і не як “машина для написання статей”. У його основі лежить одна добре знайома кожному досліднику задача – підготовка огляду попередніх робіт. Система отримує назву та анотацію реальної наукової статті й намагається згенерувати розділ Related Work. Для цього вона самостійно запускає серію пошуків у відкритих академічних базах, відбирає релевантні публікації, оцінює їхню важливість і намагається зв’язати все це в осмислений текст із посиланнями. 

Навіть стартовий екран DeepScholar багато про що говорить. Замість порожнього чату з типовим “запитайте що завгодно” користувача одразу спрямовують до конкретних дослідницьких завдань: допомога з related works, генерація огляду літератури, аналіз дослідницьких трендів. Жодних обіцянок миттєво “написати статтю за вас”. 


Важливий момент – DeepScholar не просто “переказує” знайдене, все підряд, а намагається оцінити якість синтезу, чи охоплено ключові роботи в галузі, чи ці роботи справді важливі… Спробуйте згенерувати кілька звітів. 

Як на мене, то поки що результати свідчать, що подібні системи ще далекі від якості людських оглядів. Але саме в цьому й цінність підходу – автори сервісу чесно показують межі можливостей свого ШІ-інструменту, а могли б це підло замаскувати під ефектну, але безплідну генерацію тексту. 


DeepScholar гарно показує, що генШІ в науці має бути не заміною дослідника, а інструментом підтримки. Він може допомогти швидше зорієнтуватися в океані публікацій, не пропустити ключові роботи й зекономити час на рутинному пошуку. 

Водночас рішення про те, які роботи справді важливі, як їх інтерпретувати і які висновки з цього робити, залишаються за людиною. Це не чорна скринька, якій треба повірити на слово, а складний фільтр і маленький помічник на перших етапах дослідження.

Немає коментарів:

Дописати коментар