Вимоги до наукових фахових видань України: адміністративне свавілля зупинено, але системні проблеми залишилися

На сайті Міністерства освіти та науки України без пафосу та феєрверків, тихенько представлено оновлений проєкт наказу МОН “Про внесення змін до Порядку формування Переліку наукових фахових видань України”. У PDF-повідомленні зазначено, що зауваження та пропозиції до проєкту акта та аналізу його регуляторного впливу приймаються до 17 грудня 2025 року на електронну адресу. Редактори, не баріться! Я ж поки напишу про кілька проблем у цьому проєкті на які пропоную звернути особливу увагу і, можливо, вам це допоможе краще сформулювати свої пропозиції. Якщо дуже коротко, то квітневий варіант був небезпечним і концептуально шкідливим, а поточний хоч і бюрократичний, але вже не токсичний.

Нагадаю, те що представило МОН у квітні – сподобалось тільки одній людини (мабуть, він сам це і писав). Інші автори, та їхні гострайтери, почали відразу в кулуарах відхрещуватись від того тексту, ніби він з’явився сам собою. Коли вже здавалось, що кумівство в українській науці нам не здолати, допомога громаді та здоровому глузду несподівано надійшла з Мін'юсту, спеціалісти якого не пропустили цей документ у такій потворній редакції. 

Листопадовий варіант проєкту справді трішки кращий. Видалили цілі сторінки з попередньої версії! Складається враження, що людину, яка фінально вичитувала документ, намагалися втримати від того, щоб переписати все заново. Анонімний штрейкбрехере, переходь не світлий бік! Як казав інший, хороший Денис – вже незабаром ти не захочеш асоціюватися з цими процесами. 

Розпочну з похвали – у попередньому нічному жахітті категорія Б була обмежена кількісно, з нечіткими критеріями та максимальною владою ручної комісії. Зараз у проєкті категорія Б – це рейтинговий відбір на основі бальної системи (макс. 30 балів), з порогом ≥30 %, відкритими критеріями та фіксованим строком дії (3 роки). Це суттєвий крок уперед порівняно з квітневим варіантом! Також вперше з’явилися конкретні політики – хоч і декларативні, однак навіть цього не було. 

Разом з цим у проєкті досі багато небезпек та проблем. Кластери залишаються методологічно штучними. Вимоги до редакторів та членів редколегій стали менш абсурдними й більш передбачуваними, але досі кепськими. Грубе втручання держави у фінансову політику журналів лише пом'якшили. Логіка формування балів не пояснена, а їх комбінація створює враження системи, налаштованої не на оцінювання якості, а на отримання запрограмованого результату. 

Проєкт також містить концептуальні та термінологічні помилки: використання неусталених понять, підміну якісних критеріїв кількісними показниками та вимоги, які МОН фактично не здатне об’єктивно перевірити.  

Окремо, товариство, хочу прокричати – те, що МОН називає “кластерами”, не є кластерами ні в одному науковому значенні цього слова! По факту це таксономічна група. Називати це “кластером” – поняттєва помилка, яка дискредитує весь документ ще на рівні мови. 

Крім того, в Україні вже працює журнальна класифікація, яка прив’язана до спеціальностей і галузей знань, зрозуміла редакціям і авторам, інтегрована в атестаційні процедури і дозволяє журналам бути міждисциплінарними без викрутасів. Для чого тоді хочуть ввести ці псевдокластери? Не знаю. Можливо, працівникам МОН так легше проводити певні внутрішні розрахунки. 

Швидше за все, для когось із чиновників слово cluster просто звучить по-науковому або, радше, "по-європейськи". Але це лише мовна мімікрія – ані в ЄС, ані у WoS, Scopus чи DOAJ наукові журнали так не класифікують, і це точно не відповідає принципам COPE, OASPA та WAME. 

Тож віримо в перемогу та молоду українську демократію і готуймо зауваження та пропозиції до проєкту. Сильні вітчизняні рецензовані видання – це також елемент національної стійкості й інтелектуальної безпеки країни.