Як я використовую Prism для роботи з науковим рукописом

Останні кілька днів я тестую новий інструмент від OpenAI – Prism. Його офіційно позиціюють як робочий простір для наукового письма з інтегрованим ШІ. Це точно не генератор текстів, швидше, інструмент для внутрішнього рецензування вже готового рукопису. Можете запропонувати Prism перевірити логіку переходів між розділами, вказати на місця, де ваша аргументація виглядає стрибками, або де емпіричні спостереження ще не пов’язані з теоретичною рамкою. За своєю логікою все це дуже схоже на зауваження нормального людського рецензента, тільки отримане ще до сабміту рукопису в журнал. 

Відкриваємо інструмент і створюємо свій перший проєкт. 

За замовчуванням Prism побудований як LaTeX-орієнтоване середовище, і це може виглядати дивно для тих, хто звик працювати у Word. Для таких користувачів праве вікно з PDF-прев’ю взагалі видається зайвим (якщо ви не верстаєте формули), тому краще відключіть його у налаштуваннях.

У main.tex видаляєте текст зразка і вставляєте свій. Звичайно DOCX у LaTeX одним клацанням миші Prism не перетворює, і це не його завдання. У Prism важливе не форматування, а те, що весь текст існує в одному просторі, який “бачить” ШІ як цілісний документ – нам більше не потрібно бігати між текстовим редактором, PDF-файлами та окремим чат-інтерфейсом. 

Зверніть увагу, що для Prism є важливим розмежування між Файлами та Чатами (меню ліворуч). Файл – це сам рукопис, який редагується як звичайний текст, а чат – це розмова про цей рукопис. Можна створювати окремі чати для логіки структури рукопису, стилю, підготовки відповідей рецензентам або перевірки відповідності дослідницьких питань висновкам. Таким чином зберігається не лише фінальна версія тексту, а й історія того, як він критикувався і доопрацьовувався. 

Особливо прекрасна функція Proofread, яка найменше схожа на банальну “перевірку граматики”. У Prism – це режим уважного читача, який дивиться на текст не лише з погляду мови, а й з погляду логіки та ясності викладу. Виділяєте відповідний фрагмент, просите зробити proofread, і інструмент намагається вказати на місця, де формулювання двозначні, де речення перевантажене, або де твердження виглядає сильнішим, ніж це дозволяють наведені аргументи. 

Тобто спочатку можна змусити Prism поводитися як рецензент і критикувати аргументацію, а вже потім увімкнути Proofread і пройтися по тексту з позиції редактора, який дбає про те, щоб складні ідеї були сформульовані максимально чітко та однозначно. 

Окремим важливим бонусом виглядає інтеграція із Zotero та можливість запрошувати співавторів. У поточній версії Prism безплатний для індивідуальних користувачів і підтримує необмежену кількість проєктів та співавторів. 

У підсумку для мене Prism – це звичайно не про “написати статтю замість мене”, а інструмент для того, щоб зняти частину болючих сумнівів на кшталт “чи не написав я нісенітницю між другим і третім розділом”. Якщо сприймати Prism саме так, як ШІ-рецензента й редактора, то несподівано він може виявись доволі корисним.