Лаконічне

Рився в архіві «Запитання-відповіді» і надибав такий от доказ чеховської талановитості модераторів цього ресурсу:

Питання 397	автор alla 21/10/2009 × 13:53
Чи пройшов реєстрацію в Мінюсті наказ Міністерства культури і туризму "Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку бібліотечних фондів" №321/0/16/-08 від 27.03.2008. Особливо цікавить пункт №16 про інвентирезацію бібл. фондів.Дякую. Ні.

Пан Бібліотекар денервується…

… Коли у сферу «наукових зацікавлень» серйозних дядь і тьоть потрапляють такі слова і словосполучення, як «кновледж» і «документні потоки». З тим англійським словечком зрозуміло: ще зі школи пам’ятаємо – «k» у слові «know» не читається. Чому тоді «knowledge» декотрі індивіди впевнено передають зі звуком «к»?

З «документальними» і «документними» важче. У словнику знаходимо ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ – який є документом, або який базується на документах. Слово ДОКУМЕНТНИЙ я взагалі не знаходжу, проте його використовують так само часто, як і перше. Хтось підкаже чому?

Не для абдеритів

Як слушно зауважили у коментарях до попередньої замітки, потрібно ще сказати кілька слів – Для чого ми читаємо блоґи? «Метафізика» Арістотеля розпочинається словами: «Всі люди від своєї природи прагнуть знань». Знання (часами дуже суб’єктивні, але від цього не менш цінні) можна отримати і з блоґів.

Так, є багацько різно-наповнених офіційних сайтів бібліотек. Проте, вони часто настільки «офіційні», що годі на цих сторінках знайти якусь практичну інфу. Плюс – величезні «бюрократичні перепони». Лиш уявіть, як при сучасній «українській бібліотечній комунікації», рядовому бійцю відділу комплектування бібліотеки А зконтактуватися з таким ж працівником бібліотеки Б? А так читаєш… О! Так він тим самим, що і я займається…

Функції блоґування

Припасував загальні функції блоґування до бібліотеки і ось що отримав:

Комунікативна функція – полягає у тому, що блоґ дозволяє віртуально спілкуватися з людьми. Можна знайти автора думки якого є цікавими, або читачів, яких зацікавлять ваші думки. Таким чином може відбуватися обмін, обговорення, порівняння фахової інформації.

Функція самопрезентації – дозволяє соціуму довідатись про автора. Блоґування дозволяє заявити про себе, при цьому уникаючи різноманітних бюрократичних обмежень. При не достатньому фінансуванні блоґ може бути повноцінною заміною веб-сайту, який вимагає піклування спеціалістів.

Блоґ, як розвага – це просто весело. Віртуальні дебати, суперечки… є надзвичайно веселими для багатьох користувачів. Якісь цікаві, кумедні випадки з життя бібліотеки цілком достойні того, щоб про них стало відомо широкому загалу.

Функція утримування соціальних зв’язків – можна втратити контакт з колегами, друзями… блоґ допоможе не тільки підтримувати контакт, а і краще пізнати свого колегу. Також можна створити команду, яка у рамках блоґу буде розробляти певну проблему.

Функція мемуарів – «щоб не забути, нічого важливого». Часто, просто не має часу зайнятися якоюсь справою. Викладаєте думки що назбирались у блозі і тепер у будь-який час повернетесь «більш масштабно» до цієї проблеми в майбутньому.

Функція саморозвитку, або рефлексії – опублікування замітки вимагає від автора точно висловлювати свої думки, слідкувати за новинами, не припускатися помилок… Це дозволяє створити автору образ до якого він прагне і з часом втілити його у життя.

Психотерапевтична функція – блоґ дозволяє поділитися зі своїми емоціями з оточуючими. Професійні переживання бібліотекаря дуже часто може зрозуміти лише бібліотекар.

Не пивом єдиним

Як повідомляє novate.ru, в одному з депресивних районів німецького міста Магдебург, група дизайнерів «KARO» побудовали «бібліотеку просто неба», зі старих дошок та використаних ящиків з-під пива. В бібліотеці є кілька полиць книг та журналів, дошка для оголошень, а сама бібліотека стала улюбленим місцем зустрічей мешканців цього району. Цікаво, як довго протрималась би в нас подібна бібліотека?

Бібліотеки і блогосфера

Якщо взяти кількість наукових, сільських, районних, вузівських, міських, обласних, шкільних, заводських… бібліотек помножити на кількість працівників цих бібліотек, то отримаємо число, яке більше за населення країн-карликів. Якщо візьмемо і перерахуємо скільки українських бібліотечних блоґів представлено в тенетах – вистачить пальців рук.

Хтось скаже – А що кожний бібліотекар повинен вести блоґ? Звісно ні. Але щоб їх було настільки мало?! Я визнаю, що комусь достатньо клопотів і без блоґу; я можу погодитись, що для когось така форма не є прийнятною, є непотрібною. Але також погодьтесь, що швидше за все, якась частина наших колег – терпіти не може «цю роботу».

Проте мені хочеться вірити, що основна частина бібліотекарів (і це у 2009 році!) ще не знає, не зацінила і не розуміє для чого існують «ті блоги». Вирішив спробувати це якось виправити. Та насамперед:

Прошу не звертати увагу на «ранній вік» мого блоґу (це не перший мій блоґ).

Прошу не писати дурниць про «середній вік бібліотекарів», оскільки: є і молоді працівники + серед блоґерів є мільйони людей, які вже вибавили внуків.

Прошу українських блоґерів (і не лише бібліотекарів) відгукнутись, долучитись, до моїх «потугів» і разом ми змінемо ситуацію на краще.

P.S. +Дуже цікаво би було почути думку інших.

Рукописи не горять

Бібліотека Вернадського сканує свій генеральний алфавітний каталог і потрошку виставляє його у тенетах. Поки що дійшли до букви «Й». Багато там друкованих карток, але попадаються і рукописні. Пригадую, сам не так давно сидів за перевіркою фонду і дублював зіпсовані картки, старанно виводячи свої каракулі. Ой лишенько буде, якщо і ці картки хтось з часом у тирнеті виставить). От тільки цікаво, а перенабрати не легше?