Фінансова криза і бібліотеки США

Пропоную короткий вільний переклад статті Малькольма Гая з видання «The New York Times», що побачила світ ще у квітні минулого року.

У США різко зріс попит на послуги бібліотек. Експерти знаходять кілька пояснень цьому, але всі вони зводяться до одного знаменника - до економічної кризи. У зв'язку зі скороченням відрахувань на соціальне забезпечення, частину відповідних функцій бібліотекам мимоволі довелося взяти на себе. «Ніколи не знаєш, що стане для людини останньою краплею», - каже Синтія Джонс, керівник регіонального бібліотечного відділення у Сент-Луїсі.

Люди звертаються до бібліотек з різних причин. Так, співробітники все частіше виявляють у читальних залах сплячих відвідувачів. Деяким доводиться надавати психологічну допомогу у зв'язку з втратою роботи або житла. Інші приходять до бібліотеки, щоб через Інтернет пошукати роботу (якийсь відсоток з них дуже приблизно уявляє що таке Інтернет). Люди приходять в бібліотеки за безкоштовними розвагами, внаслідок чого суттєво зріс попит на аудіокниги, а також CD і DVD різного змісту. Хтось приходить щоб просто покористуватися комп’ютером, а хтось просить бібліотекарів допомогти в написанні резюме. Також, у Лос-Анджелесі зафіксовано різке зростання бібліотечних крадіжок - за кількістю злочинів такого роду місцеві бібліотеки поступаються лише супермаркетам.

«Імперський» бібліотечний сервіс

Віце-адмірал Володимир Безкоровайний розповів під час круглого столу «Конфлікт на Кавказі: чи потрібна Україні нова стратегія безпеки?», що: «… У Севастополі у військово-морській бібліотеці є дівчина Оля, до якої можна підійти й отримати паспорт громадянина Росії». Цікаво, у якому відділі працює Оля? У відділі запису – «Ось ваш читацький, а це вам bonus – паспорт РФ»?

Давайте не вірити в казку

Знову переглядав архів розділу «Запитання-Відповіді» на імхо найкращому ресурсі для бібліотекарів.ua. Страшенно дратують запитання типу – «Я працюю 100 років на 0,5 ставки там, 0,3 там і 0,2 там… Освіта у мене така. Підскажіть будь-ласка, чи маю я право претендувати на посаду дірєктора, якщо сторож сказав мені, щоб я не рипався…».

Ось ще одне «цікаве» запитання? і блискуча відповідь:

Питання 459

автор Swetlana 18/11/2009 × 16:53

Школьным библиотекарям Киева не заплатили надбавку , и в областной детской библиотеке им. Бойченко тоже.

Співчуваємо.

На що розраховували задаючи це питання? Я так розумію, це повинен прилетіти синьо-жовтий гелікоптер з фахівцями НПБУ, які вмить вирішать усі фінансові непорозуміння шкільних бібліотекарів столиці? І бібліотеки ім. Бойченка тоже?

Світле ім’я НБУ

НБУ імені Вернадського розмістила на своїй сторінці таке ось спростування: «Бібліотека спростовує інформацію, розміщену на сайтах –далі йдуть адреси сайтів–, про доставку електронних копій дисертацій зі своїх фондів. Бібліотека не одержує електронних копій дисертацій і не здійснює сканування їх паперових версій. Власники вищеназваних сайтів використовують ім'я Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського для прикриття порушень ними законодавства про авторське право». Ось так, за дурняк, найбільша бібліотека країни взяла і пропіарила всі ці ресурси.

P.S. Перейшов по одній з цих адрес, переглянув розділ «Книговедение, библиотековедение, библиографоведение». 138 позицій (=дисертацій.ua)! У когось є версії, пояснення... як порушники законодавства ними заволоділи?

Проект Гутенберг ( Project Gutenberg)

У 1971 році студент Майкл Харт (Michael Hart) отримав доступ до потужного компютера. Він вирішив його використати для створення та збереження цифрових версій книг. Харт організував групу волонтерів, які працювали над оцифруванням. З часом компютер на якому створювалась колекція, був підключений до мережі Інтернет і дана колекція стала доступною для всіх користувачів мережі. Так народився «Проект Гутенберг» – перша в світі цифрова бібліотека відкритого доступу. На сьогодні проект містить понад 28 000 книг. Переважно це художня література англійською мовою. Книг рідною мовою поки що не виявлено.

Як вбити кохання…

Виявляється, всі молоді бібліотекарі світу нещасні однаково. Американський блогер Вілфред Дрю запропонував список «порад» - Як вбити кохання молодого бібліотекаря до своєї професії? У коментарях до замітки список був доповнений і ось він – вільний переклад найцінніших «порад» (щоправда, це може «вбити» бібліотекаря будь-якого віку):

  • Не дозволяйте їм нестандартно мислити.
  • Преміюйте лише тих працівників, що підтримують статус-кво.
  • Звинувачуйте людей за невдачі.
  • Ігноруйте їхні реальні можливості.
  • Завжди кажіть «Ні».
  • Не допускайте, щоб молоді бібліотекарі виконували різні обов'язки. Обмежте їх лише тим, що перераховано в посадовій інструкції.
  • Зводьте стіни між відділами.
  • Вимагайте беззаперечної довіри до того, що ви робите.
  • Ветерани-бібліотекарі завжди все знають краще, тому що «так МИ завжди робили».
  • Слідкуйте, щоб бібліотекар не мав жодних повноважень. Наприклад, якщо він працює з комп'ютером, не давайте йому привілеїв системного адміністратора.
  • Прийміть бездоганно зроблену роботу, а через тиждень або два після цього, скажіть бібліотекарю – «ви тут нічого не робите» (особливо дієво підчас засідання).
  • Перешкоджайте експериментам і відкритому обговоренню ідей.
  • Усі рішення ухвалюйте в цілковитій таємниці.
  • Майже нічого їм не платіть
  • Постійно нагадуйте, що якщо їм щось не подобається, то вони можуть піти.
  • Переконайтесь, що перед тим як щось зробити, їм потрібно пройти через цілий ряд безглуздих процедур.
  • Розпочніть проект і зваліть його на молодого. «Просто, щоб закінчити».
  • Ігноруйте нерівні навантаження.
  • Запроторте їх у «підвал», щоб усі забули що такі люди у вас працюють.
  • Змусьте їх постійно писати звіти, які ви потім загубите на своєму столі.
  • Скажіть, що «бібліотекарі повинні виходити за межі своєї бібліотеки», а потім пильно слідкуйте, чи усі сидять на своїх місцях.

Бізнес, headhunter і бібліотечна етика

Тема нового номеру EBIBа «Бібліотека – партнер у бізнесі». Навіть не знаю чи читати? Бібліотека і бізнес? Це що, про систему відкатів?! Маю ще два приклади здобутків західних цивілізацій, які в Україні де-не-де присутні, але тільки не в бібліотеці.

1. Є така професія – headhunter (людина, яка на замовлення клієнта шукає потрібних спеціалістів і переманює їх). Ніколи не чув, щоб якась бібліотека розшукувала «грамотних» бібліотекарів. А тим більше намагалась когось переманити. Проте, часто чув що «доводиться працювати от з такими кадрами».

2. Часто «грішать» цим журналісти – розповідають нам про «журналістську етику». Зрештою, мова тут йде про звичайну людську етику, просто людей обєднує спільна професія. Ми бачили спільні дії шахтарів, вчителів, таксистів… але не бібліотекарів. Може у цих останніх також є щось подібне, але проявляється воно десь глибоко в куточку за стелажем.

А до таких рєбят – бізнес у гості не приходить.