Рукопис бібліотекаря продали за 7 млн. євро

Національна бібліотека Франції купила за сім мільйонів євро рукопис мемуарів знаменитого ловеласа і скромного бібліотекаря Джакомо Казанови, що зберігався майже 200 років у німецьких видавців. Рукопис складається з 3700 листів, а основною її частиною є твір «Історія мого життя», яку Казанова почав писати ще в 1789 році. Директор бібліотеки Брюно Расін назвав купівлю рукопису найбільшим придбанням установи і підкреслив, що любовні пригоди Казанови всесвітньо відомі, тоді як оригінал його спогадів був не доступний публіці. Гроші на купівлю надав меценат, який побажав залишитися неназваним. Публіка зможе побачити рукопис на виставці в бібліотеці, яка відкриється восени 2011 року.

Сіра література

У англомовному світі вченими та бібліотекарями використовується термін «сіра література» (grey literature) – матеріали, які важко знайти в бібліотеці і будь-якими іншими традиційними каналами. Прикладами «сірої літератури» можуть бути: препринти, технічні рапорти, неопубліковані дисертації, а також публікації мова яких не є загальновживаною у тій, чи іншій галузі. Для полегшення пошуку європейцям було створено базу, яка сповідує open access – OpenSIGLE (System for Information on Grey Literature in Europe). А проте... В Україні приблизно 3000 наукових журналів. Добру половину з них я ніколи не бачив, але терміну «сіра література» жодного разу не чув?

yBook

Один з кращих українських ресурсів ЧИТОМО, рекомендований мною для всестороннього саморозвитку бібліотекарів, розповідає про продукцію польської компанії YDP, у якої є інструмент yBook для створення інтерактивних книжок. Все просто: завантажуєте PDF-ку на сервер і отримуєте у е-скриньку посилання на готове інтерактивне видання з яким робите все що заманеться: змінюєте шрифти, кольори, додаєте примітки, посилання, файли... Самі спробуйте (зразок)! Використання автономне, на живо і «на своєму ресурсі» (н-лад: інтерактивна книжка про бібліотеку на сайті бібліотеки - як вам ідея?). Освітянське майбутнє yBook – світле та безхмарне: Підручник з математики для молодших класів зі встроєним калькулятором це – просто бомба! (клік на зображення).

Яким повинен бути сайт бібліотеки

Піпли заходять на сторінку вашої бібліотеки у 99 випадках для того, щоб а) отримати потрібну інформацію, або б) дізнатись де можна отримати потрібну інформацію. Подивимось на сторінки бібліотек двох кращих вишів світу – Гарвардського і Массачусетського університетів. Що ми бачимо? Каталоги, бази даних, списки нових надходжень, різноманітний інструментарій для проведення досліджень… і аж на сам кінець – інфо про бібліотеку. Тому що читачі прагнуть інформації, а не наших фотографій у профіль і анфас. Щоб це не виглядало як черговий тупий нагон на українські бібліотеки, додам, що мені подобається сторінка Науково-технічної бiблiотеки ім. Г.І. Денисенка. Щоправда, волаючу кольорову гаму (зліва) змінив би на більш помірковані кольори.

Як апдейтнути виставку

Поговоримо знову про виставкову роботу бібліотек. На «Бібліотекар України» сказано: виставка повинна бути – комфортна, доступна, актуальна, наочна, цікава та естетично оформлена. Зупинюсь на двох пунктах – доступна і наочна. Як підказує Капітан Очевидність – кожен відвідувач виставки хоче: а) добре розгледіти експонати і б) не забути отриману інформацію. Припустімо, у нас виставка чудернацьких екслібрисів книг-мініатюр. Як реалізувати «а» та «б» і при цьому не зробити так, щоб ця виставка стала останньою для книг? Боюсь без допомоги ЕОМ (чит. електронних копій) тут не обійтись. У чому секрет успіху World Digital Library і Timelines? Хочеш роздивляєшся до найменших деталей, хочеш копіюєш собі, хочеш відправляєш другу на e-mail… Те саме повинно бути і у нас тільки краще, бо окрім всього – бачиш це «на живо». Ну а «старообрядці», якщо захочуть, нехай стоять собі біля засклених поличок і занотовують усе це 2 години в блокнотик.

P.S. Прочитали, але далі не розумієте як це можна у нас зробити? Подивіться як НБУВ Христофора Іоганна зумутила.

«Ця таємниця паперові ніколи й не була підвладна»

Знайшов десь у тенетах: «Читаючи книгу, ви облетите нашу країну і всю земну кулю, побуваєте на далеких планетах, зробите подорож в минуле і майбутнє, навчитеся розуміти і любити людей, їх працю. Ніщо за могутністю не може зрівнятися з книгою, що терпляче чекає на полиці». Фальш відчуваєте?

Порівняйте зі щирим українським блоґером: «є щось надзвичайно приємне, коли вмикаю комп'ютер. ця любов зі мною з того самісінького моменту, коли я вперше доторкнувся до клавіатури шкільного "корвета". ця таємниця паперові ніколи й не була підвладна».

Ну то коли вже кінець ери динозаврів?

Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено

Прочитав у блозі «Миші бібліотечної» - Кожна бібліотека по різному намагається привабити читачів. Ні, з авторкою, з постом, і самим блоґом – повний Оk (+ проблеми бібліотек РФ відмінні від наших). Просто, надто часто чую і читаю про «приваблення читачів». А навіщо нам це? Припустімо поставили ми чотирнадцять картонових Анджелін Джолі по дорозі в бібліотеку, звабили читача, він заходить і з порогу: «Цікавить все з гідроізоляції! Маю ідею, намагаюсь перевірити чи нема у світі вже чогось подібного. Принагідно, не підкажете світил цієї проблематики?». Опа… Тут ми починаємо згадувати про електронний каталог, про інтеграцію, про передплату, про доступ до світових баз… Що ми відповімо такому читачеві? Що ми не технічна бібліотека? Що з такими питаннями взагалі не до бібліотеки? Мило посміхнемось? Скажемо все що про нього думаємо, чи запропонуємо почитати журнал «Огонёк» за 1986 рік? Отже – зваблення читачів потрібне лише бібліотекам. Для чого? Читачі забруднюють підлогу, можуть переносити інфекції і нищать фонд. Для збільшення бюджетного фінансування маленьких бібліотек? Крім читачів для цього потрібно збільшити фонд. А якщо бібліотека знаходить на першому поверсі в квартирі 45 чотирьох поверхової «хрущовки», то як ви туди більше фонду запхаєте? Так для чого нам приваблювати читачів?