skip to main |
skip to sidebar
Обсяг бюджетного фінансування науки в Україні на 2010 р. був нижчим від законодавчо встановлених норм (1,7% ВВП) і становив лише 0,4—0,5% ВВП. Для порівняння: відповідно до Лісабонської стратегії в Європейському Союзі передбачалося фінансування науки в обсязі не менш як 3% ВВП. У період 1991—2001 рр. видатки на фінансування науки з держбюджету не перевищували 0,5—0,7% ВВП (ще 0,7—0,9% ВВП надходило за рахунок позабюджетних коштів). В останнє десятиліття бюджетне фінансування науки не перевищувало 0,4—0,5% ВВП (позабюджетне — до 1% ВВП). Джерело.
Українські урядовці роздали новорічну порцію салютів. Трішки перепало і освітянам. Міністр Д. Табачник приобіцяв зменшити кількість ВНЗ України: «Всім зрозуміло, що держава не винесе такого великого навантаження на вищу школу – 883 навчальні заклади». Звідси – існує ймовірність, що в новому році зменшаться ряди вузівських бібліотекарів. Щоправда, схожі речі Табачник говорив відразу після призначення і поки що безрезультатно.
«Приводом до першого візиту міліціонерів послужила інформація, що нібито невідомі розповсюджують у бібліотеці буклети та книжки з заголовками, що закликають вбивати чеченців, дагестанців та інших неросійських. Знаєте, треба бачити працівників бібліотеки (жіночий склад) і контингент її читачів (вишукані літні дами, книжники...), щоб уявити собі всю безглуздість таких повідомлень!
«Фактично розгром Бібліотеки української літератури в Москві почався ще раніше, – коли молодики з угрупування «Місцеві» (нині входять до складу прокремлівських молодіжних організацій) поливали сходи бібліотеки рідиною від тарганів під час свого мітингу-протесту проти класика української поезії Євгена Маланюка (початок 2007-го). Тим не менш, для мене останні новини про бібліотеку – несподіванка. Тоді, після подій 2007-го року і їх результату (моя стаття у «Новій газеті» про витівки «Місцевих» на адміністрацію Москви не вплинула, мого друга Юру Кононенко, збирача та ентузіаста бібліотеки, вигнали з роботи, а потім і з Росії, штат бібліотеки зміцнили людьми, які навіть не знають українську мову) – так ось, після всього цього я думала, що доброзичливці українства в Москві цілком задоволені. Виявляється, ні, – ще раз вирішили зачистити – вже по зачищеному». Єлєна Марінічєва.
