Давайте сперечатись про смак устриць з тими, хто їх їв. До хрипоти. До бійки.

Ольга Романюк: «Знайомство з бібліотеками Данії було переповнене враженнями і позитивними емоціями. Повертаючись ввечері в готель, неможливо було заснути від перезбудження нервової системи і намагання знайти причину ситуації, що склалася в бібліотечній галузі України: замкнутість бібліотечної системи, старіння кадрів, низька заробітна плата, напружена робота, непрестижність професії?». (БФУ. – 2011. – №1. – С. 48.).

Час вже покласти край цим нічних страхіттям і перезбудженням. Нумо всі дружно міркувать – Чому в нас не так як у Данії?

Journal of Universal Rejection (JofUR): відмова неминуча

Як реакція на боротьбу редакторів за найвищий імпакт-фактор, виник журнал який схоже досягнув досконалості у співвідношенні кількості статей і їх змісту. Вітаймо: Journal of Universal Rejection (JofUR)! Основний принцип видання – відмова. Тобто, у всіх випадках, незалежно від якості надісланої роботи, її буде відхилено редколегією. Девіз видання «Reporbatio certa, hora incerta» (від латинського вислову «mors certa, hora incerta» – «смерть неминуча, її час невизначений»).

Трійка – п’ятірка – каталог

Larry T. Nix роздобув одну з карток, які використовували для запису бібліографічних даних у революційній Франції XVIII ст. (світлина з блогу).

У 1789 році французький революційний уряд конфіскував церковне майно, серед якого опинились і книжкові колекції. На їх основі було створено систему публічних бібліотек, але для цього спершу потрібно було провести інвентаризацію всіх книг. Папір на той час був у дефіциті, тому взяли гральні карти, які і раніше у Франції не завжди використовувалися за призначенням (наприклад, для реєстрації шлюбів, чи видачі свідоцтв про смерть).

Чи легко замінити бібліотекарів?

Джефф Тшецяк (Jeff Trzeciak), директор бібліотеки McMaster University (Онтаріо, Канада), наробив галасу у світі англо-академічних бібліотек, виступивши з промовою, у якій заявив, що планує обмежити кількість традиційних бібліотекарів, натомість віддаватиме перевагу людям з PhD і спеціалістам з інформаційних технологій.

У нас схожа практика не заборонена і успішно використовується. Пригадайте, що у вступі до Довідника В. 81 сказано: «особи, які не мають,.. але мають достатній практичний досвід та успішно виконують» + право встановлювати тарифний розряд мають керівники установ.

Громадська думка про правотворення

Започатковано новий проект Національної юридичної бібліотеки «Громадська думка про правотворення: бюлетень оперативних матеріалів на базі аналізу правової електронної інформації». Періодичність – раз на два тижні. Слідкуйте!

З №1 бачимо, що серед над-офіційних, офіційних джерел знайшлось місце і для блоґів («громадська думка», а не захцянка). Також, зверніть увагу на «Нові надходження до НБУВ з юридичних наук». Ось це приклад «довгого хвоста» у бібліотечному ділі, а не те, про що часами доводилось чути на бібліотечних семінарах.

Ті, хто знаходиться на периферії наукового співтовариства

Павєл Арєфьєв: «Можна припустити, що мережеві комунікації певною мірою протистоять традиційним формам наукових контактів. У телекомунікаційні процеси більш залучені ті, хто знаходиться на периферії наукового співтовариства, чий професійний статус несформований, не визначений і не визнаний учасниками інституційних форм наукового обміну, або ж ті, хто з тієї або іншої причини не вписаний в рамки наукової інституції. У першу чергу, це студенти-випускники, аспіранти, молоді вчені, які в силу вікових особливостей, більш адаптовані до сприйняття нетрадиційних способів спілкування та при цьому прагнуть зайняти більш високі позиції в співтоваристві за рахунок технологічної мобільності». 

(Навигатор по телекоммуникационным ресурсам в социологии)

УБА в пошуках великої літератури

Давня віртуальна дискусія «Пожежникам корисніше змагатись у гасінні пожеж, чи у малюванні сніговиків?» закінчилась нічим. Усі залишились при своїх, а УБА знову оголосила Всеукраїнський конкурс літературних творів бібліотечних працівників.

Минулого року широкий загал таки дізнався імена авторів-переможців, однак великою таємницею залишаються власне самі твори. Мабуть без них все-таки неможливо формувати позитивний імідж бібліотеки та бібліотечної професії в суспільстві? Профрівень членів журі не викликає сумнівів, але чи здатні вони відрізнити альфіс від графоса? Талановита людина талановита у всьому? У положенні про конкурс сказано про призи і не сказано про спонсорів. Чи означає це, що частина членських внесків буде витрачена на літературний конкурс?