Електронні книги і вища освіта

Вашингтонський університет провів масштабне дослідження: Amazon Kindle DX і студенти. Результат – студеї можуть жити і без е-читанок. Зі слів, однієї з авторів дослідження, Шарлотти Лі: «Більшість е-рідерів були створені для читання на дозвіллі – любовні романи на пляжі. Ми виявили, що читання – це лише мала частина з того, що роблять студенти». Словом, для навчання ці прилади слабо пристосовані, а більше цікавого і несподіваного про студентів та рідери – підчитайте тутка.

Вантажопідйомність: ґендерний підхід

Вже далеко не в першій бібліотеці потрапляє мені до рук Інструкція з охорони праці для бібліотекаря (див. у тенетах). У кожній знаходжу такий пункт: 3.4. Не підіймати і не переносити вантаж вище встановленої для жінок норми – 10 кг при чергуванні з іншою роботою, і 7 кг при підійманні постійно протягом робочої зміни. 
Скільки ж дозволено підіймати і переносити чоловікам? Скільки зможе? Скільки потрібно? Доки не впаде? Чи з представників сильної статті у бібліотеці лише дирекція, а вона a priori і так не носить?

Зізнавайтесь, кого дражнили «зубрилкою»?

«Не секрет, що студент-бібліотекар у вузах і коледжах культури та мистецтва важко адаптується до навчального процесу. Відчуття «святковості» навчання на інших факультетах посилюється важкістю вивчення професійних бібліотечних дисциплін <...> На тлі цієї уявної «святковості» він відчуває себе ображеним, обділеним (особливо якщо професію обрано недобровільно). До того ж студенти з інших факультетів вважаючи бібліотекарів «зубрилками» і «книжковими черв’яками», транслюють цю думку друзям, родичам, сусідам».

Рассадина М. И. Сквозная функция профессиональной ориентации в системе непрерывного библиотечного образования. – Библиотековедение. – 2011. –  № 1. – С.118.

Суто бібліотечна крадіжка

Більшість читачів і не підозрюють, що на сторожі бібліотечних фондів стоять не директори, не зави-зами, а прості бібліотекарі. Працівник зі стажем може легко і непомітно назавжди позичити якесь видання. Навіть якщо крадія спіймають, лиш уявіть скільки це клопоту: а чи не зкомуніздив він ще чогось? а що це за сліпе керівництво? ітд. Так що: цілісність наших книгозбірень – це ще й подвиг тих працівників, імена яких ніколи не згадають.

Давайте сперечатись про смак устриць з тими, хто їх їв. До хрипоти. До бійки.

Ольга Романюк: «Знайомство з бібліотеками Данії було переповнене враженнями і позитивними емоціями. Повертаючись ввечері в готель, неможливо було заснути від перезбудження нервової системи і намагання знайти причину ситуації, що склалася в бібліотечній галузі України: замкнутість бібліотечної системи, старіння кадрів, низька заробітна плата, напружена робота, непрестижність професії?». (БФУ. – 2011. – №1. – С. 48.).

Час вже покласти край цим нічних страхіттям і перезбудженням. Нумо всі дружно міркувать – Чому в нас не так як у Данії?

Journal of Universal Rejection (JofUR): відмова неминуча

Як реакція на боротьбу редакторів за найвищий імпакт-фактор, виник журнал який схоже досягнув досконалості у співвідношенні кількості статей і їх змісту. Вітаймо: Journal of Universal Rejection (JofUR)! Основний принцип видання – відмова. Тобто, у всіх випадках, незалежно від якості надісланої роботи, її буде відхилено редколегією. Девіз видання «Reporbatio certa, hora incerta» (від латинського вислову «mors certa, hora incerta» – «смерть неминуча, її час невизначений»).

Трійка – п’ятірка – каталог

Larry T. Nix роздобув одну з карток, які використовували для запису бібліографічних даних у революційній Франції XVIII ст. (світлина з блогу).

У 1789 році французький революційний уряд конфіскував церковне майно, серед якого опинились і книжкові колекції. На їх основі було створено систему публічних бібліотек, але для цього спершу потрібно було провести інвентаризацію всіх книг. Папір на той час був у дефіциті, тому взяли гральні карти, які і раніше у Франції не завжди використовувалися за призначенням (наприклад, для реєстрації шлюбів, чи видачі свідоцтв про смерть).