skip to main |
skip to sidebar
Декотрі з моїх
інструкцій тихо-мирно висять собі на
сайтах бібліотек Сумського університету,
Могилянки… в первозданному вигляді.
Сьогодні ж на сайті НАУКА
Львівської політехніки побачив
дивний переспів: текст скорочено, скріни
дещо змінені (але запити, результати
пошуків… дивовижно співпадають),
проставлено нову нумерацію = інтелектуальну
роботу зроблено, то навіщо вказувати
першоджерело? It`s a Chicago, baby. Інтерфейс
Scopus було змінено ще у
серпні 2010 року, тому від цих
скрінів і так мало користі, однак є у
наука-дописі один милий момент.
Мутимо конференцію з широченної тематики. Краще
взагалі без тематики, але обов’язково з можливістю заочної участі. Встановлюєте мягусенькі вимоги до робіт (1-2 стор., 14 pt, міжряд. 1,5). Зі словами звіти пишуть всі + давайте хоч щось звертаєтесь до аспірантів, науковців, співробітників, колег, знайомих, перехожих,
студентів… У результаті, ви повинні отримати не менше ста «наукових робіт» (а-ля Моральний кодекс
самураїв та сучасні гопники), які весело і під музику заливаєте в інститутський
архів.
Пригадую, гучними аплодисментами зустріла бібблоґосфера ухвалу Проекту Закону про внесення змін до статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (щодо придбання документів для бібліотечних фондів). Водночас, Пропозиції Президента щодо даного закону не викликали жодної реакції. Чому?!! Гадаю, слід виправляти таку несправедливість.
Радісніше стало на сайті нашого методичного центру для вузівських бібліотек. Сподіваюсь ще не раз заглядатиму, а сайт візьме собі за звичку бавити нас новою корисною інформацією. А поки, особливо для тих, хто має якесь відношення до бібліотек, але досі мордується над риторичним запитанням – Що роблять бібліотекарі?, пропоную поглянути на «Типові норми часу на основні процеси бібліотечної роботи».
Закон Гудхарта (Goodhart) попереджає: коли досягнення якогось показника стає метою, він перестає бути хорошим показником. Такий лейтмотив збірника праць з бібліометрії «Игра в цыфирь, или как теперь оценивают труд ученого». Спинюсь на статті Дугласа Арнольда і Крістіна Фаулера «Мерзенні цифри» (Douglas N. Arnold, Kristine K. Fowler. Nefarious Numbers) і переповім вам історію про подвиг професора Хе.
Виявляється давні візії про сайт вузівської бібліотеки (наробити розділів згідно наукових напрямків і за кожним таким закріплювати бібліотекаря) справно матеріалізовано на сайті бібліотеки Массачусетського технологічного інституту. Клік на розділ Досліднику, вибираємо потрібну наукову дисципліну і опиняємось на сторінці, де ретельно підібрано тематичні ресурси і легко можна звернутися по допомогу до бібліотекаря-експерта.
Вячеслав Хаврусь: «Частка членів НАНУ в рейтингу Топ-100 науковців України, який регулярно оприлюднює Національна бібліотека ім. В.Вернадського на своєму веб-сайті, становить лише близько чверті. Система відбору в члени НАНУ нині фактично не працює, а справді успішні вчені можуть стати членами-кореспондентами чи академіками виключно за збігом сприятливих обставин під час кланових виборчих гендлів… Кожен кандидат у «безсмертні» підписав листа, згідно з яким він дозволяє розповсюджувати надану про себе інформацію. Чому б не розмістити на веб-сайті НАНУ повну інформацію щодо претендентів та обраних членів та щорічно оновлювати її звітами про діяльність членів НАНУ?».
