
Багато світових товаровиробників прилаштовується до якоїсь знаної особи і очікують, коли часточка чужої слави перейде на їхній бренд. Так, наприклад, ми можемо посидіти у кріслі «Хемінгуей», пахкаючи сигарою «Че» і посьорбуючи коньяк «Паруйр Севак». Бібліотеки в Україні також часто названо чиїмось іменем: Вернадського, Максимовича, Франка, Стефаника, Крупської… Можливо бренд Надєжди Канстантіновни недостатньо розкручений, можливо ще чомусь, але подібного gloria-переходу ми не спостерігаємо. Швидше, самі бібліотеки працюють піар-менеджерами для постатей минулого.