Ти б ще Леніна згадав?

Молоді аспіранти підказали ще одну чудну вигадку українських «наукових» видань – деякі редакції вимагають від авторів вказувати у списку використаної літератури не більше 10, 8, 5 джерел... Спробуйте запитати в Google про «список літератури не більше» і в результатах отримаєте силу-силенну прикладів вимог до написання статей у вітчизняні журнали та збірники зі суворим лімітом на кількість використаних джерел. Звідкіля така любов до куцих бібліографічних списків? Підозрюю, що таким нехитрим і безцеремонним способом редакції намагаються зменшити собівартість друку своїх видань, що безумовно видає їх непересічну наукову цінність.

Як боротися з плагіатом?

За моєї пам'яті всі очільники Міносвіти корчили з себе нещадних борців з плагіатом. Вакарчук боровся, Табачник боровся, Квіт бореться… а редактори українських «наукових» журналів преспокійно писали і пишуть, що за все на світі відповідають самі автори. Увесь тиждень провів за вивченням правил оформлення та подачі статей у різні іноземні бібліотекознавчі рецензовані журнали. Не повірите, але жодна з редакцій не обіцяє пекельних мук за факт плагіату! Як правило, просто застерігають, що надіслані роботи перевірятимуться на плагіат. Деякі редакції ще додатково попереджають, що за безсоромну спробу опублікувати якесь плагіатище можуть додати автора до свого «чорного списку». 

Найсміливіша фантазія Шеннона

У статті A Mathematical Theory of Communication Клод Шеннон вперше використав слово bit для позначення найменшої одиниці інформації. Влітку 1949 року Шеннон намалював вертикальну лінію і написав ступені числа 10 від 10⁰ до 10¹³. Він назвав це віссю «місткості зберігання бітів» і перерахував кілька речей про які можна було сказати, що вони зберігають інформацію. Так десятинне колесо, що використовувалось у настільних арифмометрах містило лише 3 біти інформації. На рівні 10 млн. біт Шеннон помістив товстезний науковий журнал Proceedings of the Institute of Radio Engineers, а на позначці 1 млрд. біт він розмістив Британську енциклопедію.

Бібліотечна сортувальна система

У міській бібліотеці новозеландського міста Данідін відбувся успішний запуск автоматизованої сортувальної системи – автомат перевіряє RFID-мітки і сортує книги відповідно до їх розміщення у приміщеннях бібліотеки. Щоранку працівники витрачали приблизно три години на сортування поверненої літератури, а тепер (сподіватимусь, що профспілка у місцевих бібліотекарів доволі потужна) з’явиться більше часу на інші важливі процеси. Сконструювала таке диво компанія FE Technologies, яка пропонує й багато інших науково-фантастичних машин для бібліотек.

Ірина Тихонкова: «Редколегія тільки з фахівців однієї країни – це шлях в нікуди»

Пощастило побувати на лекції Ірини Тихонкової – старшого наукового співробітника Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, керівника редакції одного з кращих українських журналів у галузі біології Biopolymers and Cell. Скористався можливістю, щоб вивідати таємницю, як видавати успішний науковий журнал в Україні. 

– Сьогодні я б виділив кілька умовних груп українських наукових журналів – ті які хочуть відповідати вимогам ДАК, журнали з SJR яким начхати на вимоги ДАК, журнали з SJR які не хочуть гнівити ДАК… До якої з груп належить Biopolymers and Cell? 

– Ми належимо до тих, які поважають ДАК, але не більше. Для нас головне, щоб у видання були читачі, а вони будуть тільки тоді, коли журнал друкує цікаві статті, які відповідають вимогам наукових публікацій. Для іноземних читачів не надто важливо, чи входить журнал до переліку ДАК. 

ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 для Zotero та Mendeley

Владислав Одринский, на сторінці Запорізької медичної академії післядипломної освіти, представив серію докладних відео-інструкцій щодо використання популярного бібліографічного менеджера Zotero та виклав власний варіант csl-файлу для укладання списку літератури згідно вимог нашого любого ДСТУ. Пропоную прихильникам Mendeley також додати даний стиль до своїх колекції. Запускаємо програму та обираємо View – Citation Style – More Styles… – Get More Styles – копіюємо це посилання у поле Download Style і натискаємо кнопку Download.

Як безкоштовно отримати ISSN

Налякані українські аспіранти, які прагнуть отримати публікацію у виданнях інших держав, але до цього бачили лише свій кафедральний збірник, мають всі шанси стати легкою здобиччю хижих «видавців». Спритники почали створювати сайти нібито наукових журналів та конференцій, вішають на них різноманітні брязкальця, а нерозбещені аспіранти клюють на них і платять. Одне з таких брязкалець – ідентифікатор ISSN (International Standard Serial Number). Унікальний номер ISSN незамінна річ для ідентифікації періодичних видань, однак сама лише його наявність не робить видання науковим, чи міжнародним. Давайте поглянемо як його можна легко отримати.