Як МОН та ДАК висміюють вітчизняну наукову періодику

Погляньте, як англомовні статті Віснику КНУ (Філософія, Політологія) виразно красуються на головній сторінці сайту видання! Запевняю вас, що це далеко не унікальний приклад адже, табачніківський порядок формування Переліку наукових фахових видань ніхто не відміняв, а разом з ним продовжує діяти і ляпас здоровому глузду у вигляді вимоги про наявність статей англійською мовою на веб-сторінці видання. Редактори тих україномовних журналів, що прагнуть увійти, або залишитись, у престижному даківському списку, просто вимушені представляти хоча б дві англомовні статті на веб-сайті. Подібні відверті правові безглуздя не лише зароджують сумніви щодо щирості прагнень проведення освітніх реформ, а й псують імідж української науки на світовій арені. Здавалось, що очільники МОН та ДАК давно вже змінились, але нові керманичі чомусь продовжують плекати посіви міністра-українофоба.

Paperity: агрегатор відкритих статей та журналів

Мультидисциплінарний агрегатор відкритих статей та журналів Paperity пропонує користувачам легкий і необмежений доступ до майже 780 тис. публікацій з понад 2,4 тис. наукових журналів. Агрегатор не тільки збирає бібліографічну інформацію, а й зберігає та опрацьовує повні тексти документів. Поки що у Paperity журналів значно менше ніж у DOAJ, однак агрегатор збирає публікації і з гібридних видань, а не виключно з тих, що крокують «золотим шляхом» відкритого доступу, тому ресурс має усі передумови для стрімкого росту. Варто окремо відзначити, що дружній інтерфейс та «довгий хвіст» Paperity безумовно повинні допомагати редакторам просувати свої журнали, а тому неодмінно долучайте українські назви до агрегатора.

Як обрати журнал для публікації англомовної наукової статті?

Якщо б раніше мене запитали, що на мою думку є найважчим у процесі публікації англомовної роботи у рецензованому журналі, то я б не задумуючись відповів – переклад. Виявилось, що й сам процес пошуку журналу приховує не одні граблі, і якби мене хтось заздалегідь попередив, то, можливо, я б собі не набив стільки гуль. Тепер спробую застерегти інших, але відразу зважте – моя історія без хепі-енду. Читачі з інших галузей повинні вибачати за наївняк – врахуйте специфіку українського бібліотекознавства, для якого англомовна публікація ніколи не була в пріоритетах, а міжнародна співпраця часто обмежувалася готельним номером кримської конференції. 

Кнопка Google Scholar і російський ГОСТ

Вже майже місяць як з’явилася кнопка Google Scholar для переглядача Chrome, що дозволяє швидше проводити пошук повних текстів наукових документів в Інтернеті, одним кліком перенаправляє пошуковий запит у Google Академію та автоматично форматує посилання у потрібному стилі. Нічого особливого я у цій кнопці не побачив, тому й не поспішав про неї писати… але один зі слухачів сьогоднішнього тренінгу активно мене переконував, що найзручніше укладати список літератури згідно ГОСТу саме за допомогою цієї кнопки. Звичайно, як документ було проіндексовано, таку й цитату машина згенерує, однак мене більше зацікавило – де в Google Академії користувач знайшов ГОСТ? 

Яким електронним серійним виданням не присвоюється ISSN

Якщо електронне видання відповідає вимогам серійного видання, то йому запросто може бути присвоєно ISSN. Не присвоюється ISSN лише особистим веб-сторінкам, тимчасовим електронним ресурсам, рекламним та промо-сайтам, корпоративним сторінкам, чи веб-сайтам спільнот. Вирішив був подражнити необізнаних аспірантів – отримати ISSN для блоґу і написати, що тепер кожен може спробувати задовольнити вимогу МОН надіславши свою роботу для публікації у блозі з Міжнародним стандартним номером періодичного видання. Від ISSN International Centre надійшла відповідь – Вкажіть, будь ласка, чітко ім'я видавця на своєму сайті у рубриці «Про нас» і ми задовольнимо Ваш запит. Припиняю жарти і не стану засмічувати Ulrich's Periodicals Directory, але цікаво – якщо так швидко і просто можна отримати ISSN, то чому ж безліч редакторів вітчизняних наукових видань досі цього не зробили?

Гуманітарії за бортом!

Натрапив на положення про преміювання працівників Сумського державного університету за оприлюднення результатів наукових досліджень у виданнях, що індексуються базами даних Scopus та/або Web of Science. Нібито все чудово + високі місця у рейтингах доводять, що керівництво СумДУ знає кого преміювати, АЛЕ… Згідно, даного положення усе преміювання чомусь …здійснюється відповідно до рівня видання за імпакт-фактором. Навіть малеча знає, що поняття імпакт-фактора в Scopus не використовується і, відповідно, яким би хорошим не було видання, але якщо воно індексується виключно в Scopus, дослідник може отримати не більше 1300 грн. преміальних.

Лейденський маніфест: 10 заповідей коректної наукометрії

По всьому світу керівництво університетів стало одержимим своїм місцем у світових рейтингах, науковці намагаються подавати рукописи виключно у журнали з високим імпакт-фактором, що нібито повинно допомогти отримати кращі гранти, а українські аспіранти вишукують якому б то шахраєві заплатити гроші, щоб отримати «скопусівську публікацію»... Подібні неприховані маніпуляції та хибні інтерпретації наукометричних показників вже стали чимось буденним, і ось Діана Хікс та Пол Вотерс разом з колегами втомились на це дивитись та уклали Leiden Manifesto – десять принципів, яких слід дотримуватися при проведені наукометричних досліджень.