skip to main |
skip to sidebar
Усі авторитетні світові рейтинги університетів враховують наукометричні показники, однак лише щорічний глобальний рейтинг університетів CWTS Leiden Ranking розраховується виключно на основі бібліометричних показників, які отримано з основних баз платформи Web of Science – Science Citation Index Expanded, Social Sciences Citation Index та Arts & Humanities Citation Index. Зрозуміло, що ініціатива знаменитого Лейденського маніфесту походить саме зі стін даного університету, то ж укладачі рейтингу щось та й знають про наукометрію, тому давайте поглянемо, які індикатори пропонують використовувати лайденці для оцінки університетів.
Нарешті випала нагода написати про нові вітчизняні електронні проекти. На конференції #SCDA16 послухав презентацію проекту Ukrainian Index of Philosophy, що реалізується в межах Ініціативи сприяння розвитку гуманітаристики в Україні «Ребрендинг філософії». Пишуть, що проект повинен забезпечити академічну філософську спільноту національним галузевим індексом установ, видань, науковців та публікацій «із впровадженням інструментів кількісного аналізу». Тобто, як бачите, Ukrainian Index of Philosophy не претендує на якісний аналіз, а планує обмежитись лише кількісним.
Усі прекрасно знають, що в світі вітчизняних наукових комунікацій живе та квітне такий паразит, як «заочна участь у конференції». Якщо вірити Вікіпедії, то наукова конференція, чи симпозіум – це захід на якому дослідники представляють та обговорюють свої роботи. Звичайно, фізична відсутність дослідника на конференції унеможливлює обговорення його роботи, то ж ви запитаєте – А для чого, взагалі, вигадали таку чудну «заочну» форму? Тому що, комусь потрібна апробація, комусь бракує маститих учасників, комусь потрібна псевдо-участь для звіту… і от рясніє вже програма конференції учасниками, які й не думають брати у ній участь.
Не так давно спробував розправитись з міфами, що соціогуманітарні журнали погано представлені в WoS та Scopus та з бздурою про обов’язкову плату за публікацію в журналах, які включені у WoS та Scopus. Зараз мені кортить поговорити про ще одну популярну байку – існують такі наукові галузі, які нікому не цікаві у світі, крім українців. Відтак, бідні й нещасні вітчизняні дослідники, що працюють у цих галузях, практично не мають шансів опублікувати статтю у восівських, чи скопусівських журналах. До таких «особливих», як правило, зараховують історію України та українську філологію. У пошуках справедливості давайте звернемось до бази Web of Science Core Collection.
Укладати списки використаної літератури за допомогою Mendeley стало ще швидше і ще простіше. Тепер вам потрібно лише встановити Mendeley Desktop, натиснути на веб-сторінці журналу відповідне посилання (у Guide for Authors) та додати стиль журналу до своєї бібліотечки. Сам по собі стиль не з’явиться і, звичайно, потрібно, щоб редакція журналу попередньо про це подбала. Редактори наукових журналів, які хочуть потішити своїх потенційних авторів, можуть завітати на сторінку проекту Citation Style Language (CSL), чи подивитися у сховищі стилів на GitHub, і відшукати потрібний файл серед 8000 стилів.
Донедавна не було єдиної моделі анотацій – різні веб-сервіси підтримували різні моделі, так що неможливо було обмінюватися анотаціями між сервісами. Одним із ранніх проектів, що намагався розробити систему переносу анотацій і метаданих була Annotea, однак часи були темні і мало було користувачів, які б розуміли важливість такої системи, а тому справа зазнала фіаско. І ось, порівняно нещодавно, під егідою групи W3C Open Annotation Community Group таки створено специфікацію Open Annotation Model, що дозволяє об'єднувати анотації у хмару відкритих пов'язаних даних. Докладніше про OAM можна прочитати на сайті групи, але краще розпочати з пропедевтики від Паоло Чікарезе, Стіена Сойленд-Реєса та Тіма Кларка (переклад російською).
На сайті Міністерства освіти та науки України з’явився оновлений Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Не помітив жодних змін у рідненькій галузі соціальних комунікацій. Усі наші читані-перечитані фахові журнали на місці: «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Бібліотечний вісник», «Вісник Харківської державної академії культури», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського» ітд. Помилка прокралася тільки у назву «Вісник Книжкової плати», але це, сподіваюсь, не зашкодить нашому най-регулярнішому Віснику тішити результатами наукових пошуків здобувачів.
