skip to main |
skip to sidebar
Кожен п'ятий вчений у галузі суспільних наук та бізнесу якось зізнався, що додавав до своїх робіт посилання на статті, які насправді не використовував, а зробив це тільки для того, щоб підвищити шанси на публікацію рукопису. Річард ван Ноорден засудив подібну практику «зайвих посилань», яка спотворює структуру цитувань, але от в Nature написали про ще один спосіб маніпуляції – автори чесно згадали в роботі неангломовні джерела, які вони використовували, проте отримали від рецензента щось типу «хтозна, що там насправді написано». По суті, це можна розцінювати як провокацію до заміни неангломовних джерел на англомовні.
EBSCO та BiblioLabs успішно запустили проект OpenDissertations.org – понад 800000 електронних копій авторефератів та дисертацій доступні безкоштовно для всіх охочих. Ми вже давно маємо 2 грандіозних онлайн-проекти, які справно підтягують метадані дисертацій – Networked Digital Library of Theses and Dissertations та DART-Europe E-theses Portal. Спробував пошукати Ukraine і отримав 127 результатів у новому OpenDissertations. Дивно, адже NDLTD і DART видають значно більше результатів на аналогічний запит, але, можливо, новий ресурс потішить користувачів унікальними джерелами.
Як на мене, то фінальною версією Порядку формування Переліку наукових фахових видань України Міністерство освіти та науки загнало себе в цуцванг – потрібно представити перелік рекомендованих баз для видань категорії «Б», а це справді складно якісно зробити для всіх наукових дисциплін. Поки люди гадають, які бази можуть увійти в цей перелік, мені все частіше доводиться чути: Зрозуміло, що не Google Scholar. Але чому?! Звідки взялась така небезпечна короткозорість щодо розуміння пошукової поведінки сучасних науковців?
Нещодавно помітив певну розбіжність між кількістю передплачених баз даних в університетах України та даними про публічні закупівлі на порталі «ProZorro» – звітуємо, що передплатили дуже багато, а на порталі – лише інформація про EBSCO і реферативні бази. Крім того, радянські способи збору статистики кепсько працюють у наш час, а тому дуже складно зрозуміти, чи така передплата задовольняє інформаційні потреби працівників та студентів. З’явились результати аналізу завантажень наукових публікацій з Sci-Hub, тож тепер нам трішки більше відомо, як задовольняються наші вчені в обхід бібліотеці внз.
Спритники об’єднали Google Scholar та Sci-Hub і на виході отримали Sci-Bay Scholar. Знайомий інтерфейс та функції Google Академії, але на сторінці результатів пошуку, крім посилань на легальні відкриті версії наукових робіт, ми побачимо ще й посилання на піратські копії документів. Досить лячно залишати на цьому ресурсі свої персональні дані, тому поки обмежився неперсоналізованими пошуками.
МОЗ України розкрило страшну таємницю: перекис водню не допомагає при пораненнях. Давайте, бібліотекарі, підхопимо ініціативу і допоможемо українській громаді розпрощатися ще з якимось міфом. Вуді Ален якось пожартував: «Я закінчив курси швидкочитання. Мене там навчили читати текст по центру внизу сторінки. Після закінчення курсу я прочитав «Війну і мир» за 20 хвилин. Це щось про Росію». Кожен, напевно, хотів би опанувати якісь спеціальні методики, щоб без надзусиль вдвічі, чи навіть втричі збільшити свою швидкість читання. Шкода, але подібних магічних технік не існує, більшість людей читає приблизно 300 слів за хвилину, і зі збільшенням швидкості розуміння та запам’ятовування прочитаного стрімко знижується.
У популярних галузевих рейтингах від QS Quacquarelli Symonds Limited з’явилася категорія Library & Information Management. Дані для цього рейтингу QS черпає з чотирьох джерел: результати двох глобальних опитувань науковців та роботодавців, кількість цитувань публікацій працівників університету на 1 документ, h-індекс установи у відповідній галузі (згідно з даними Scopus). Першу сходинку в QS World University Rankings by Subject 2018 поділили Університет Шеффілда та Університет Північної Кароліни в Чапел-Гілл. Третє місце посів Іллінойський університет в Урбана-Шампейн.
