Відкритий доступ — це вже давно не тільки про людей

Наукові роботи про COVID-19 побили усі попередні рекорди щодо приросту кількості публікацій. Аналіз топових медичних журналів показав, що в період пандемії редакції вдвічі швидше публікували статті, що пов’язані з проблематикою COVID-19. Як правило, приріст швидкості відбувався внаслідок зменшення часу на рецензування, тому інколи у рецензовані журнали потрапляв і хлорохін. Словом, вакцину потрібно шукати, а робіт так багато, що їх годі всі прочитати, крім того, деякі з них сумнівної якості. Як намагаються розв'язати цю проблему? — За допомогою створення спеціалізованих е-колекцій та технологій штучного інтелекту. 

Твої індійські блакитні очі більше не в Scopus

Elsevier не спромігся запропонувати гідну трансформаційну угоду і Массачусетський технологічний інститут відмовився продовжувати контракт з видавцем. Подія надзвичайно важлива для подальшого розвитку фінансових моделей наукової комунікації, але мій допис про інший відомий продукт Elsevier. Щойно у березні розповідав про цікавого індійського видавця Blue Eyes Intelligence Engineering and Sciences Publication і ось наглядачі Scopus вже виключили його три журнали. Причина – Publication Concerns. 

Хто найчастіше публікується в національно-орієнтованих журналах?

Команда наукометристів вирішила дослідити, чи стають національно-орієнтовані журнали, що представлені в Scopus, більш міжнародними. Виявилось, що приблизно 40% таких журналів інтернаціоналізуються, при цьому, англійська мова публікацій та відкритий доступ є визначальними факторами. Мене ж найбільше зацікавив показник Index of National Orientation (INO), що визначається як відсоток публікацій країни, вчені якої найчастіше публікуються в журналі, відповідно до загальної кількості публікацій журналу. Так, в суто національного журналу INO = 100%. 

Ще більше Scopus та Web of Science від українських чиновників

Попри сумну українську статистику використання рефератних баз даних (сотні установ практично не користувались наданим доступом), монівські чиновники вирішили продовжити передплату на Scopus та Web of Science для всіх державних й комунальних вишів і наукових установ. При цьому, якось по-знущальницьки звучать слова першого заступника Міністра: «Одне з наших головних завдань – це інтеграція української науки у світовий та Європейський дослідницькі простори. А вона неможлива без того, щоб кожен український вчений мав доступ до інформації про дослідження своїх колег у всьому світі». Доступу до результатів досліджень українські вчені так і не отримали, але можна облизатися на реферат, побачити кількість цитувань і полюбуватися індексом Хірша.

Венеціанський науковий індекс

Scholar Index — італійський проєкт щодо створення індексу цитувань для всіх наукових публікацій в галузі мистецтв та гуманітарних наук для вивчення профілів авторів, публікацій та першоджерел. Проєкт планує використати спільні зусилля видавців, наукових бібліотек та інших культурних установ, що оцифровують, видобувають і розповсюджують цитування з наукових публікацій у вигляді пов’язаних відкритих даних на платформі Scholar Index та через спеціальні API. 

Уникайте журналів, що вимагають разом з рукописом надіслати рецензію

Редакції деяких наших нібито наукових журналів вимагають від авторів надсилати разом з рукописами відразу й рецензії на свої роботи від кандидатів, чи докторів наук. Схоже, що деякі редакції зрозуміли оновлені вимоги МОН до фахових наукових видань надто оригінально, а-ля — от кому потрібна публікація, то нехай він і шукає собі цих рецензентів. Власне науковий журнал і займається тим, що організовує процес отримання порад щодо конкретних рукописів від експертів. Якщо ж редакція на сторінці сайту журналу чесно зізнається, що жодного незалежного peer review вона не проводить, то про який науковий статус може бути мова? 

Вплив часто цитованих статей на імпакт-фактори журналів

Маноліс Антонойянкіс проаналізував понад 3 млн публікацій у 11639 журналах, що представлені у Journal Citation Reports за 2017 рік і дізнався як окремий документ впливає на імпакт-фактор журналу. Виявилося, що імпакт-фактори напрочуд мінливі. Так, наприклад, для 381 журналу 1 часто цитована публікація збільшила імпакт-фактор на 0,5 пунктів, водночас, для 818 журналів ріст перевищив 25%. Найцікавіше, що кожен десятий журнал збільшив свій імпакт-фактор більш ніж на 50% коштом лише трьох часто цитованих статей!