skip to main |
skip to sidebar
Липневе засідання Атестаційної колегії МОН принесло нам багато фахових журналів — 13 наукових видань включено до категорії «А» і 365 (!!!) видань до категорії «Б». А пригадаймо як оптимістично все розпочиналось… У 2018 році в Україні оновили Порядок формування Переліку наукових фахових видань для «підвищення якості опублікованої у них наукової інформації та інтеграції до світового наукового простору». У нових правилах ми нарешті отримали здорові вимоги щодо рецензування, членів редколегій, вебсайтів… і обіцяно було, що видання, які не зможуть змінитися на краще — через 2 роки попрощаються з Переліком без права поновлення. Як бачите, навіть у липні 2020-го майже чотири сотні журналів ще якось «встигли» стати фаховими.
FAIR-Aware — це онлайн-інструмент, розроблений проєктом FAIRsFAIR (сприяння розвитку справедливих даних у Європі), що має на меті запропонувати практичні рішення щодо використання принципів FAIR (Findable, Accessible, Interoperable, Reusable) протягом усього життєвого циклу даних досліджень. Новий онлайн-інструмент допоможе оцінити поточний рівень вашої обізнаності — чи знаєте ви як зробити набори даних відшукуваними, доступними, сумісними й такими, що дозволяють багаторазове використання.
Реферативна база Scopus розпочинає індексувати відразу 8 нових українських наукових журналів. Більшість публікацій українських вчених з’являється саме у вітчизняних виданнях, а якщо врахувати, що саме університети є видавцями 7 включених видань, то нескладно прогнозувати, що наприкінці року «української університетської науки» в Scopus суттєво побільшає. Керманичі установ НАН можуть себе втішати, що їм належать вітчизняні журнали з імпакт-фактором, проте бачимо, що наші університети за цей відрізок часу виявилися більш спритними в плані виконання вимог міжнародних реферативних баз.
Дуже довго не могли відшукати «нових облич» для очолення міністерств освіти та культури, але нарешті це сталося. Розпочнімо з того, що Мінкульт у нас тепер зветься Міністерство культури та інформаційної політики України, проте поки особливої різниці не помітно. Крісло міністра дісталося відомому українському журналісту та медіабізнесмену Олександру Ткаченку. Минулого року цей пан обіймав посаду генерального директора групи «1+1 медіа» і активно допомагав президенту Зеленському перемогти на виборах. У пресі можна багато прочитати про медіа, бізнес і Ткаченка, але не про Ткаченка і бібліотеки.
У мережі з'явився текст офіційного листа-відповіді Міністерству освіти та науки України від компанії Clarivate Analytics. Українські чиновники поцікавились, чому в профілі журналу “Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria”, що представлений у Web of Science Core Collection, у даних про видавця вказано Simferopol, Crimea, Russia. Представник Clarivate Analytics Нік Тернер відповів, що “Крим - це спірна територія, подібно як Тайвань, чи Гонконг”.
Elsevier представив нову методологію розрахунку журнальної метрики CiteScore, що використовується в Scopus. Забудьте усі попередні підрахунки, тепер — беремо кількість цитувань, що отримали рецензовані типи публікацій видання за 4 роки й ділимо на кількість публікацій видання за 4 роки. Публікації за останній рік включаються до розрахунку. Отож, у порівнянні з попередньою методикою, нерецензовані типи публікацій ігноруються, враховуються цитування за 4 роки, а не лише за попередній рік, журнали отримують значення CiteScore у перший же рік індексації у Scopus, значення метрики містить один десятковий знак після коми.
Останнім часом багато писав про підозрілі журнали в Scopus, а нині ми завітаємо у дебрі Emerging Sources Citation Index. Колумбійський щомісячний мультидисциплінарний онлайн журнал The Revista Amazonia Investiga впевнено набирає популярності серед певної категорії українських авторів. Минулого року журнал опублікував 62 роботи українських авторів, а цього року вже 58 таких публікацій проіндексовано у Web of Science. Як влучно співає Жадан і Собаки: «Впевнено країна підіймається з руїн – у кожну хату колумбійський кокаїн».
