У новому пошуковому інтерфейсі Web of Science з'явилася можливість відфільтрувати результати за видавцем. Раніше не було такого фільтру, тому доводилося завантажувати переліки публікацій, щоб розпізнати видавця за префіксом DOI. Скористаймося новими пошуковими можливостями та подивімося у яких видавництвах українські вчені CU=(Ukraine) найчастіше публікували свої роботи у 2017-2020 рр. Звичайно мова лише про видання, що представлені у базах Web of Science.
Ректор Харківського політехнічного інституту показав у мережі текст свого нового контракту і тепер нам усім зрозуміліше, чого очікує Міністерство від очільників університетів. Керівник повинен забезпечити досягнення ряду показників серед яких, як на мене, є хороші – пожвавлення міжнародної академічної мобільності, є несподівані – збільшення частки викладання навчальних дисциплін французькою мовою, а є й відверто дивні – збільшення кількості здобувачів, "які подали StartUp-проєкту" (?).
Дослідники стверджують, що публікації в хижацьких журналах мають незначний науковий вплив. Мабуть, це справедливо для наукового прогресу людства загалом, проте на розподіл фінансування науки в України такі публікації добряче впливають. Так, для отримання наукових ступенів й вчених звань у нас досі враховують публікації й у виключених журналах. Проте поговорімо сьогодні про “вищу лігу”– цитованість українських робіт у виключених виданнях.
Досвід відіграє дуже важливу роль в процесі публікації впливових наукових робіт. Це особливо помітно у провідних мультидисциплінарних журналах, де вчений навряд чи відразу буде вказаний першим автором роботи, якщо він раніше не публікувався у цьому журналі. Це явище отримало назву «ефект шаперона» (Chaperone effect). Шаперон – людина, яка заради пристойності супроводжувала незаміжню дівчину на публіці. Це слово використовується переважно у Франції та Великобританії, тому, як на мене, то для українського користувача зрозуміліше назвати це явище «ефектом наставника».
“I have bad news for you - most likely, you were published in a predatory journal”. The interlocutor clearly did not expect such impudence from the librarian. A few seconds of awkward silence, and then everything happens almost as in the popular mass theory of the five stages of grief:
Міністерство культури та інформаційної політики України спільно з Українським інститутом книги презентували Стратегію розвитку читання на 2021-2025 роки “Читання як життєва стратегія”. Знаходжу лише текст проєкту Стратегії, але сподіваюсь, що фінальний варіант не сильно змінився. Що планують наші стратеги? – Органи влади більше не ухвалюватимуть рішень на основі власних фантазій, створять електронний каталог та Українську цифрову бібліотеку, регулярно оновлюватимуть бібліотечні фонди, збільшать кількість стипендій для авторів, перекладачів, ілюстраторів…
У профілях авторів в Google Scholar з’явився розділ Public access, що повинен допомогти відстежувати доступність повного тексту статей відповідно до вимог одного зі 160 агентств, що фінансують наукові дослідження. Багато наукових грантодавців прагне забезпечити відкритий доступ до результатів профінансованих досліджень і тому вони вимагають від вчених зробити такі статті загальнодоступними. Щоправда, не всі вчені слухняні й ось тепер кольорова смужка у профілі дозволить швидко дізнатися скільки робіт вченого повинно бути доступно відповідно до вимог, а скільки насправді є.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
