skip to main |
skip to sidebar
Вже майже місяць як з’явилася кнопка Google Scholar для переглядача Chrome, що дозволяє швидше проводити пошук повних текстів наукових документів в Інтернеті, одним кліком перенаправляє пошуковий запит у Google Академію та автоматично форматує посилання у потрібному стилі. Нічого особливого я у цій кнопці не побачив, тому й не поспішав про неї писати… але один зі слухачів сьогоднішнього тренінгу активно мене переконував, що найзручніше укладати список літератури згідно ГОСТу саме за допомогою цієї кнопки. Звичайно, як документ було проіндексовано, таку й цитату машина згенерує, однак мене більше зацікавило – де в Google Академії користувач знайшов ГОСТ?
Якщо електронне видання відповідає вимогам серійного видання, то йому запросто може бути присвоєно ISSN. Не присвоюється ISSN лише особистим веб-сторінкам, тимчасовим електронним ресурсам, рекламним та промо-сайтам, корпоративним сторінкам, чи веб-сайтам спільнот. Вирішив був подражнити необізнаних аспірантів – отримати ISSN для блоґу і написати, що тепер кожен може спробувати задовольнити вимогу МОН надіславши свою роботу для публікації у блозі з Міжнародним стандартним номером періодичного видання. Від ISSN International Centre надійшла відповідь – Вкажіть, будь ласка, чітко ім'я видавця на своєму сайті у рубриці «Про нас» і ми задовольнимо Ваш запит. Припиняю жарти і не стану засмічувати Ulrich's Periodicals Directory, але цікаво – якщо так швидко і просто можна отримати ISSN, то чому ж безліч редакторів вітчизняних наукових видань досі цього не зробили?
Натрапив на положення про преміювання працівників Сумського державного університету за оприлюднення результатів наукових досліджень у виданнях, що індексуються базами даних Scopus та/або Web of Science. Нібито все чудово + високі місця у рейтингах доводять, що керівництво СумДУ знає кого преміювати, АЛЕ… Згідно, даного положення усе преміювання чомусь …здійснюється відповідно до рівня видання за імпакт-фактором. Навіть малеча знає, що поняття імпакт-фактора в Scopus не використовується і, відповідно, яким би хорошим не було видання, але якщо воно індексується виключно в Scopus, дослідник може отримати не більше 1300 грн. преміальних.
По всьому світу керівництво університетів стало одержимим своїм місцем у світових рейтингах, науковці намагаються подавати рукописи виключно у журнали з високим імпакт-фактором, що нібито повинно допомогти отримати кращі гранти, а українські аспіранти вишукують якому б то шахраєві заплатити гроші, щоб отримати «скопусівську публікацію»... Подібні неприховані маніпуляції та хибні інтерпретації наукометричних показників вже стали чимось буденним, і ось Діана Хікс та Пол Вотерс разом з колегами втомились на це дивитись та уклали Leiden Manifesto – десять принципів, яких слід дотримуватися при проведені наукометричних досліджень.
Платформу для аналізу та візуалізації даних Science of Science (Sci²) Tool розроблено спеціально для вивчення науки. Sci² Tool пропонує модульний набір програм для обробки та вивчення наукометричної інформації, що дозволяє проводити різні типи наукометричного аналізу: статистичний, географічний, хронологічний, тематичний, мережевий. Щоб завантажити Sci² Tool потрібно пройти безкоштовну процедуру реєстрації. Не можу сказати, що інтерфейс платформи інтуїтивно зрозумілий, а відтак доведеться студіювати підручники та просити допомоги в експертів.
На конференції Royal Society’s Future of Scholarly Scientific Communication, колишній головний редактор British Medical Journal Річард Сміт розповів про експеримент, який йому вдалось провернути ще будучи на посаді редактора, – 300 рецензентів отримали препринт на 600 слів, який навмисно містив 8 помилок. У середньому рецензенти знаходили по 2 помилки, ніхто не знайшов більше 5 помилок, а 20% експертів не зауважили жодної. Відтак, пан екс-головний редактор підозрює, що більшість з того, що публікується у журналах є або хибним, або маячнею, а тому було б краще, якби наукові видання взагалі відмовились від «священної корови» peer review і дозволили онлайн-читачам самостійно scientes bonum et malum.
Тетяна Андрєєва: «Якість статті – саме те, довкола чого взаємодіють автор, редактор та рецензенти. Якщо стаття має серйозні проблеми якості, виникають складнощі: чим більше автори потребують рекомендацій від рецензентів, тим менше імовірність знайти рецензента, який би погодився надати детальну рецензію. Тому існують такі автори, які пишуть гірше певного рівня і майже завжди залишаються за межами того кола, в якому можна отримати зворотний зв’язок та увагу від редакторів та рецензентів. Зрозуміло, що вони будуть звертатися до національних або інших журналів, які не намагаються працювати за міжнародними вимогами. Результатом стає своя окрема псевдонаука, яка не має нічого спільного з тим, куди рухається решта світу. Очевидно, що метою регуляторних органів та спільнот, зацікавлених у знищенні таких наукових гетто, стає формування умов, щоб і науковці, і журнали були такими, що працюють за спільними для наукового світу правилами».
