У попередній серії ми дізналися, що Open Access буває різним. В ідеалі усі журнали відкритого доступу можна розділити на платні (fee-based) і безплатні (no-fee). З платними зрозуміло – автор сам (або хтось від його імені) сплачує за публікацію. Така модель дуже поширена в Україні, хоча підозрюю, що самі автори, видавці можуть і не здогадуватись же вони опен аксезисти.
Безплатні не рухають авторів і шукають інші, внутрішні та зовнішні джерела фінансування: субсидії, реклама, партнерство, членські внески, гібридність (щось платне, а щось не дуже), ендавмент (людською мовою – пожертви не фізичним особам), волонтери, додаткові платні послуги... Зупинюсь лише на рекламі.