WI-FI в бібліотеці

Вкотре вже читаю, як студентам нав’язливо пропонують пробратися у бібліотечну WI-FI ZONE. Шедевральним на цьому поприщі видається минулорічне висловлювання Олега Шилюка: «…в бібліотеку приходять з ноутбуками, з нетбуком з проханням підключити до мережі чи локальної по бібліотеці, чи до Wi-Fi. Я не хочу сказати, що це традиція, але такі студенти є. Звичайно, пропорція не на користь цих студентів. Але ці студенти, їхнє ставлення до науки,  до освіти є, напевне, отим показником чи направляючим для всіх інших студентів, які бачать, які можливості є в цих студентів, як вони можуть користуватися».

Ідеї академіка Павлова в бібліотечній справі

Алексей: Не забувайте, що більшості співробітників бібліотеки далеко за 40, якщо не сказати більше. У них у голові зовсім не семінари з підвищення грамотності. На жаль. Не допомагають не те що семінари, а спеціалізовані курси (платні звичайно ж), які проводять співробітники УФД.

amik написав: Як варіант (ДУЖЕ поганий і неправильний! - Можливо тимчасовий, поки не відвикнуть) можу запропонувати прибрати право UPDATE на стовпець invent_book.cur_no для PUBLIC і дати його тільки тим співробітникам, хто працює з додаванням «номерних» <...>

Нас цитують 2009

Ще влітку мені здавалось випадковістю, те що Ісландія випереджає Україну в рейтингу країн SCImago (за h-індексом). Шкода, але за показниками 2009-го Україна не наздогнала Ісландію (яка до того ж обігнала Словаччину) і ми далі залишились на 42 місці. За кількістю документів ми 37-мі, за кількістю процитованих 36-ті… але нас підводить кількість цитувань, крім того у 2009 зросла кількість нецитованих документів. 

«Хвороба витрат» Баумоля і Боуена

Вільям Баумоль у 1966 році спільно з Вільямом Боуеном опублікував роботу «Театральне мистецтво: економічна дилема» (Baumol W., Bowen W. Performing Arts: The Economic Dilemma). Баумоль і Боуен спробували описати різні питання діяльності та фінансового стану організацій, пов'язаних з театральним мистецтвом: від відвідуваності концертів до цін у Metropolitan opera. Автори показали, що найчастіше витрати таких організацій, значно перевищують їх доходи і цей розрив може бути компенсований лише за рахунок приватних і громадських пожертвувань.

Промоція серії книг про дітей, які вміють літати

Як прогодувати журнал відкритого доступу?

У попередній серії ми дізналися, що Open Access буває різним. В ідеалі усі журнали відкритого доступу можна розділити на платні (fee-based) і безплатні (no-fee). З платними зрозуміло – автор сам (або хтось від його імені) сплачує за публікацію. Така модель дуже поширена в Україні, хоча підозрюю, що самі автори, видавці можуть і не здогадуватись же вони опен аксезисти.

Безплатні не рухають авторів і шукають інші, внутрішні та зовнішні джерела фінансування: субсидії, реклама, партнерство, членські внески, гібридність (щось платне, а щось не дуже), ендавмент (людською мовою – пожертви не фізичним особам), волонтери, додаткові платні послуги... Зупинюсь лише на рекламі.

Електронна бібліотека Яценюка

Пишуть: Депутат А. Яценюк попросив міністра закордонних справ К. Грищенка посприяти наданню йому дозволу на створення електронної бібліотеки української літератури при Національному культурному центрі України в Москві. Керівництво МЗС доручило посольству України в Росії опрацювати практичні механізми реалізації цього проекту. Справа благородна і пахне піаром. Не впадаючи в детальні пояснення – у РФ є Інтернет, а Україні теж би здались «вогнища популяризації класичної та сучасної української літератури». Однак, в Росії є ситуація навколо Бібліотеки української літератури в Москві, а в Україні – Яценюк, який любить нагадати про себе.