Memento mori

Ю.Ділевко і Л.Готліб дослідили 123 некрологи бібліотекарів, які були опубліковані в The New York Times з 1977 по 2002 р. Хоча професія бібліотекар вважається «жіночою» 63,4% некрологів присвячено чоловікам. Також, незважаючи на те, що у США найбільше публічних і шкільних бібліотек, 40,7% некрологів стосувались університетських бібліотекарів, тоді як публічних – лише 18,7%. Ще 56,1% займали керівні посади, а 50,4% мали публікації (звідси).

Рейтинг сайтів бібліотек України (січень 2011 р.)

Порівняно з минулим роком дуже не багатьом бібліотекам України вдалось покращити вебометричні показники своїх сайтів. Дивіться рейтинг. Цікавішим за показник «нуль» є список «Республіканські та обласні універсальні наукові бібліотеки». Подивіться, порахуйте, пригадайте адмінподіл... Опс! Бракує... Нехай живе веб, органон наукової комунікації? А спробуйте запитайте в безсайтченків – «Товаріщі, універсальні науковці, а ви часом не ох...?». Очі видряпають)

За лаштунками Національного управління архівів і документації США

Бабуськи, в атаку!

Едуард Сукіасян: «Всі ми знаємо: у нас не йдуть. Залишаються, працюють, без особливої любови до бібліотеки і її читачів, з часом виробляється звичка працювати абияк (про яку ініціативу може бути мова!), навіть нелюбов до читачів («Щойно привела фонд до ладу! Прибігли, хапають тут і там, дивитись гидко!»). Ми винні: ці люди по суті – чужі для бібліотеки, не лише продовжують працювати, їм за це платять, ще й премії отримують». 

Pro et Contra Відкритого доступу

Ловіть таблицю «Відкритий доступ до наукового знання. Переваги і втрати» (клік для збільшення). Взято з Московкин В. М. Открытый доступ а научному знанию. Кому достанутся дивиденды? [Текст] / В. М. Московкин. // Научно-техническая информация. Сер. 1. Организация и методика информационной работы. – 2010. – № 7. – С. 22-26.

Попит на електронні журнали в університетській бібліотеці

Замдиректор бібліотеки ДУ ВШЕ з питань керування електронними ресурсами В.Післяков: «...Не всі університети користуються електронними базами даних. Причому часом це швидше небажання або невміння організувати передплату, а не відсутність фінансів. Це добре стало видно, коли стартували програми державного фінансування доступу до зарубіжних електронних ресурсів, і досить було докласти організаційних зусиль (призначити відповідального, поінформувати студентів і викладачів про появу нової бази даних, про правила роботи з нею і т.д.), а не оплачувати підписку з кишені вузу. Виявилося, і в цьому випадку не всі скористалися такою можливістю, а деякі вузи, навіть підключившись, показали нульове використання баз» (звідси).

А може нафіг той каталог? 2

У коментарях до Гарвард + MIT висловив ідею, яка імхо вартує окремої замітки. 2-гий допис у цьому блозі був присвячений буксуванню з єдиним каталогом. З того часу, як і до того, не помітив особливого ентузіазму до реалізації цієї ідеї. Отож, як і півтора року тому, запитую – А може нафіг той каталог?

Чи не краще просто – тулимо у свій електронний каталог (внизу сторінки з результатами пошуку) повідомлення «Якщо пошук у каталозі виявився невдалим, спробуйте пошукати в ЕК інших бібліотек нашого міста» і посилання на сторінку, де будуть перераховані усі ЕК бібліотек міста. Для зручності у подібні сторінки можна запхати мапу з позначеними бібліотеками і схемами проїзду.

Скільки часу потрібно для створення такої сторінки? Залежно від регіону: від кількох хвилин до 1-2 годин по місту Києву. Потім ці сторінки можна б було об’днати на одному сайті, розділивши їх на області і voila. Ну так що, робимо?