
Жили-були вітчизняні науковці яким бувало доводилось писати чергові роботи – коли часу на написання майже не було, а статтю, тези… кров з носа потрібно подати. Не обов’язково такі роботи містили сліди плагіату, чи ще якогось інтелектуального злочину, а просто були неякісно вичитані, куці, не містили оригінальних досліджень ітп. Практика стала майже традиційною, ніхто на подібні етюди не зважав, допоки не з’явився відкритий доступ в обов’язковому порядку.