Нарешті Верховна Рада прийняла у другому читанні новий Закон «Про вищу освіту». Щоб повірити у світле майбутнє, для мене було достатньо і анонсованих раніше прух, проте наші медіа поспішили повідомити ще й про суттєве посилення антиплагіатних норм з обов’язковим оприлюдненням наукових робіт. Розчарую прихильників Відкритого доступу, але у тексті Закону знаходжу лише невинну вимогу про те, що внз зобов’язані вживати заходів щодо запобігання та виявлення фактів плагіату і притягувати безсоромників до дисциплінарної відповідальності. Мабуть, під «оприлюдненням» мається на увазі стара-добра публікація (зосібна і в кафедральних мурзилках).
Україна підписала Угоду про асоціацію та Заключний акт з Європейським Союзом. Яким чином це зачепить бібліотеки? Насамперед, нам обіцяютьпозитивні зрушення в освіті – повноцінну участь у єдиному європейському освітньому просторі, впровадження новітніх наукових досягнень, модернізацію самого змісту освіти. Зрозуміло, що якщо справді візьмуться за освіту, то не зможуть оминути і бібліотеки. Також, нам дають надію на активний розвиток 3G та мобільного Інтернету. Коли за рівнем проникнення мережі Інтернет ми підтягнемось до показників європейських країн, то з’явиться більше сенсу у створенні та наповненні електронних бібліотек та інших бібліотечних онлайн-проектів. Хоча тотальна більшість колег не помічає ознак корупції в українській бібліотечній галузі, підписання Угоди про асоціацію повинно наново перезапустити маховик боротьби з корупцією у державній та приватній сфері. Якщо змусять змінювати схемки на горі, то рикошетом це вдарить і по бібкорупціонерах.
Для мене це дещо несподівано, але чомусь бібліотекарі дуже радісно зустріли ідею нагородження кепських веб-сайтів. Схоже, колеги спокійні за якість своїх веб-сторінок. Для майбутнього конкурсу потрібен список сайтів українських бібліотек. Взяв за основу перелік зі старого сайту НБУВ. Усі назви, гіперпосилання… перевірено. Якщо маєте зауваження, чи знаєте чим доповнити список – ласкаво прошу поділитися в коментарях до посту.
Одні сайти вітчизняних бібліотек стають кращими, інші не змінюються, деякі стають навіть гіршими… Втомився з року в рік потрапляти на одні і ті ж самі вирви-око-сторінки… Гадаю, упорядників таких веб-сторінок потрібно якось підштовхнути до якісних змін. Відтак, пропоную конкурс на найгірший сайт бібліотеки. Всього три номінації: для національних, вузівських і публічних. Вимоги до лауреатів прості – переможе сайт бібліотеки на якому *** шо знайдеш. Планую, що незалежна команда випадкових користувачів перевірить та належно оцінить: на скільки легко дізнатись чи є потрібна книжка (е-ресурс) в бібліотеці, як стати читачем бібліотеки, де знаходиться, коли працює бібліотека… Пропонуйте додаткові критерії!
Працівники Публічної бібліотеки Лос-Анджелеса оцінили, що книжкова колекція бібліотеки настільки багата і різноманітна, що її вистачить для представлення кожної команди-учасниці чемпіонату світу з футболу 2014. Щоб це довести, і зайвий раз показати свої фонди!, наші креативні каліфорнійські колеги до кожного матчу чемпіонату готують відповідну світлину з поєдинком книг: матч Португалія vs. США = Антоніу Лобу Антунеш vs. Кен Кізі, матч Японія vs. Греція = Банана Йосімото vs. Софокл ітд.
Ви ще не взяли участь в опитуванні щодо зацікавленості в RDA? Ворушіться! Стандарт каталогізації RDA (Resource Description and Access) містить інструкції та керівні принципи для опису та доступу до ресурсів. Стандарт переважно використовують в англомовних країнах, проте фахівці з низки європейських країн також зацікавлені у впровадженні RDA. Для чого людям цей стандарт? Звичайно, для сприяння обміну та ефективному управлінню даними на міжнародному рівні (а не лише з Таджикистаном). AACR2 віджив своє, стрімко розвиваються технології, з’явились нові види документів, змінились вимоги користувачів до бібліотечних каталогів… та головна перевага RDA – попри появу багатьох систем метаданих, стандарт не залежить від форми їх презентації. Шлях RDA в Україну нмд буде довгим і тернистим, але це лише питання часу.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
