Рік 2012

Юрій Шевельов колись написав, що історія української літератури – це така археологія, яка «відкопує не колишні міста, а макети міст, які ніколи не були збудовані». У вітчизняній бібсправі ми також часто маємо справу з макетами міст, які, можливо, так ніколи і не будуть збудовані. Словом, наприкінці року знову піддався магії цифр і усівся за повертання трубки калейдоскопу. Текст довгий, але структурований.  

З новим E-LIS!

Найбільший міжнародний відкритий електронний архів з галузі бібліотекознавства та інформаційних наук E-LIS (Eprints in Library and Information Science) знову змінив платформу – повернувся на EPrints. Усі переваги самоархівування збережено, оновлено дизайн, а також реалізовано ще кілька вдалих новинок. Відтепер, українським бібфахівцям не слід сумувати, що ліцензії Creative Commons неадаптовані до нашої юрсистеми – передаючи документ в архів, ви просто стверджуєте, що він є інтелектуальною власністю автора, або належить до суспільного надбання. Інше нововведення стосується культури препринтів. 

Зміни до наказу № 1112: міжнародні наукометричні бази зачекають

Внесено зміни до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року № 1112. «Найдошкульніші» вимоги замінено на безневинне: статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію. До такої публікації може прирівнюватися публікація у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз. Далі невідомо, які саме міжнародні наукометричні бази даних визнано нашим Міністерством, однак шпарина у вигляді «видань інших держав» дозволяє широкому загалу взагалі забити на це питання. Крім цього, нові вимоги до публікацій здобувачів наберуть чинності лише 1 вересня 2013 року.

Промоція електронних книг у бібліотеці

Дослідження проведене в Публічній бібліотеці Сакраменто показало – 48% читачів не знають, що бібліотека пропонує електронні книги. Наші каліфорнійські колеги взялися виправляти недогляд: наробили наліпок, закладок, провели презентації… і навіть зуміли з цим посісти призове місце у конкурсі. Шкода, що з презентації не зрозуміло, чи вдалося бібліотекарям суттєво збільшити читацький попит на е-книги, та навряд їхні зусилля були цілковито марними.

Феномен чінгліш

Слово «чінгліш» походить від CHINese + enGLISH. Спершу його використовували для глузування над китайцями, що кепсько розмовляють англійською. Згодом, слово chinglish привернуло увагу лінгвістів, які почали давати йому різноманітні інтерпретації. Дане явище поганого перекладу спостерігається як у сфері усного мовлення, так і на письмі, і не лише серед носіїв китайської мови. Академік РАН астрофізик Р.А. Сюняєв навіть якось пожартував: «Світ вчених розмовляє ламаною англійською». Відтак, ми сміливо можемо говорити про «феномен чінгліш».

Рецензування і самоархівування

Бібліотекарі не повинні рецензувати статті в електронних архівах, адже неможливо бути експертом з абсолютно всіх наукових дисциплін. Так, ми можемо звертати увагу на наявність рецензентів, посилань на авторитетні джерела, ISSN, ISBN, DOI, назву видавництва, афіляцію… Часу витратите багацько, але навіть це не завжди вбереже архів від документів сумнівної наукової якості. Однак, якщо якийсь користувач надішле вам текст Кобзаря і підпише його Віктор Янукович, чи Мікі Маус – ви архівуватимете такий документ?

Матеріали конференцій у Scopus

У пості про нові вимоги МОН обмежився лише розглядом наукових журналів, знехтувавши при цьому матеріалами конференцій та серіальними книжковими виданнями. Спробую трішки виправити несправедливість, адже доповіді конференцій, приміром, у SciVerse Scopus становлять майже 10% наповнення бази. Крім цього, якщо редакції рецензованих журналів лякають потенційних авторів суворими вимогами, то процес потрапляння публікації у конференційний збірник зазвичай значно м’якший.