Заочним учасникам конференцій

Усі прекрасно знають, що в світі вітчизняних наукових комунікацій живе та квітне такий паразит, як «заочна участь у конференції». Якщо вірити Вікіпедії, то наукова конференція, чи симпозіум – це захід на якому дослідники представляють та обговорюють свої роботи. Звичайно, фізична відсутність дослідника на конференції унеможливлює обговорення його роботи, то ж ви запитаєте – А для чого, взагалі, вигадали таку чудну «заочну» форму? Тому що, комусь потрібна апробація, комусь бракує маститих учасників, комусь потрібна псевдо-участь для звіту… і от рясніє вже програма конференції учасниками, які й не думають брати у ній участь. 

Вони такі особливі?: про українську історію та філологію у Web of Science

Не так давно спробував розправитись з міфами, що соціогуманітарні журнали погано представлені в WoS та Scopus та з бздурою про обов’язкову плату за публікацію в журналах, які включені у WoS та Scopus. Зараз мені кортить поговорити про ще одну популярну байку – існують такі наукові галузі, які нікому не цікаві у світі, крім українців. Відтак, бідні й нещасні вітчизняні дослідники, що працюють у цих галузях, практично не мають шансів опублікувати статтю у восівських, чи скопусівських журналах. До таких «особливих», як правило, зараховують історію України та українську філологію. У пошуках справедливості давайте звернемось до бази Web of Science Core Collection.

Список літератури одним клацанням миші

Укладати списки використаної літератури за допомогою Mendeley стало ще швидше і ще простіше. Тепер вам потрібно лише встановити Mendeley Desktop, натиснути на веб-сторінці журналу відповідне посилання (у Guide for Authors) та додати стиль журналу до своєї бібліотечки. Сам по собі стиль не з’явиться і, звичайно, потрібно, щоб редакція журналу попередньо про це подбала. Редактори наукових журналів, які хочуть потішити своїх потенційних авторів, можуть завітати на сторінку проекту Citation Style Language (CSL), чи подивитися у сховищі стилів на GitHub, і відшукати потрібний файл серед 8000 стилів. 

Відкриті анотації та Open Annotation Model

Донедавна не було єдиної моделі анотацій – різні веб-сервіси підтримували різні моделі, так що неможливо було обмінюватися анотаціями між сервісами. Одним із ранніх проектів, що намагався розробити систему переносу анотацій і метаданих була Annotea, однак часи були темні і мало було користувачів, які б розуміли важливість такої системи, а тому справа зазнала фіаско. І ось, порівняно нещодавно, під егідою групи W3C Open Annotation Community Group таки створено специфікацію Open Annotation Model, що дозволяє об'єднувати анотації у хмару відкритих пов'язаних даних. Докладніше про OAM можна прочитати на сайті групи, але краще розпочати з пропедевтики від Паоло Чікарезе, Стіена Сойленд-Реєса та Тіма Кларка (переклад російською). 

Новий Перелік наукових фахових видань України: для бібліотекознавства без змін

На сайті Міністерства освіти та науки України з’явився оновлений Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. Не помітив жодних змін у рідненькій галузі соціальних комунікацій. Усі наші читані-перечитані фахові журнали на місці: «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Бібліотечний вісник», «Вісник Харківської державної академії культури», «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського» ітд. Помилка прокралася тільки у назву «Вісник Книжкової плати», але це, сподіваюсь, не зашкодить нашому най-регулярнішому Віснику тішити результатами наукових пошуків здобувачів.

Digital Open Access Identifier, як альтернатива DOI

Колись давним-давно науковці втомилися бачити на своїх моніторах помилку 404 – Document Not Found, тож взяли й вигадали DOI (Digital Object Identifier). Нещодавно з’явилась певна альтернатива DOAI (Digital Open Access Identifier) – ідентифікатор, який запровадить вас до безкоштовної версії запитуваної статті, якщо така є. Щоб скористатись DOAI потрібно просто замінити dx.doi.org на doai.io у будь-якому DOI-посиланні. Належить дана ініціатива французькій некомерційній організації CAPSH (Committee for the Accessibility of Publications in Sciences and Humanities), яка використовує для цього дива дані відомої пошукової системи Білефельдського університету BASE. Пам’ятайте, що використовуйте DOAI на свій страх та ризик, адже зовсім не факт, що вас буде скеровано саме на запитуваний документ. 

Колекція статей про катастрофу на «Фукусімі» від Oxford University Press

Сьогодні виповнюється п'ять років від дня аварії на Першій Фукусімській АЕС, яка трапилась внаслідок найсильнішого за час спостереження землетрусу в Японії. Протягом цих років, дослідники з усього світу намагалися з'ясувати, якого негативного впливу завдала аварія навколишньому середовищу, здоров’ю людей та суспільству загалом і відомий академічний видавець Oxford University Press вирішив безкоштовно поділитись цими науковими здобутками – 30 рецензованих статей про аварію з 9 журналів тепер безперешкодно доступні для читання онлайн. 

DOAJ: ще не пізно для reapplication

До кінця березня триває прийом заявок від журналів для проходження реаплікації у Directory of Open Access Journals (DOAJ). На початках процес включення видання у DOAJ був суто формальним, а тому до каталогу потрапляло багато сумнівних видань. Щоб очистити каталог від усілякої недобросовісної полови, упорядники розробили суворіші вимоги для нових претендентів на включення, а також затіяли процедуру повторної перевірки (reapplication) відкритих журналів, які вже представлені в DOAJ. Попередній аналіз показує, що поки найактивніше повторну перевірку проходять журнали з США, Бразилії та Індії. 

Погані метрики

Британський журнал «Literary Review» щороку роздає премії за найгірший опис сексу в літературі Bad Sex Award. Натхнені таким чудесним прикладом, учасники групи Metric Tide вирішили організувати подібний конкурс, щоб похвалити хороші та, водночас, присоромити погані практики використання наукометричних показників у процесі управління науковими дослідженнями. Перших лауреатів Bad Metric ми дізнаємось вже у квітні 2016 року, а поки будь-хто може заповнити форму та запропонувати свої хороші та погані приклади застосування наукометрії.

Новий Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам

Минуло більше року, але у Міністерстві юстиції України від 03 лютого 2016 р. таки зареєстровано новий Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам. Згідно нових вимог, для присвоєння вченого звання професора працівникам вищих навчальних закладів та працівникам наукових установ, серед усього іншого, потрібно мати не менше трьох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та які не є перекладами з інших мов. З варіантом «не менше чотирьох публікацій» розберетесь якось самостійно… Для присвоєння вченого звання доцента, або старшого дослідника, потрібно не менше двох публікацій у Scopus, або Web of Science. 

Методика оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАН України

Президія НАН України схвалила «Методику оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАН України». Пишуть, що методика оцінюватиме розвиток установи в попередні роки, стратегічне планування роботи, наукові результати та заходи, інформування громадськості, відповідність матеріального та фінансового забезпечення, співпрацю з іншими установами. Залишу НАНівцям глибинний аналіз даної методики, а сам лише перевірю, чи сказано десь у тексті про наукометрію.

Денис Соловяненко: Я добре знаю, яким чином деякі українські науковці виростили собі «хірші»

Друга частина інтерв'ю з Денисом Соловяненком, директором ТОВ «Видавнича служба УРАН», координатором відомих проектів «Наукова періодика України» і «Український індекс наукового цитування», автором статей-бестселерів «Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Scіence та ScіVerse Scopus» та «Бібліотека-2.0: концепція бібліотеки другого покоління». 

Денис Соловяненко: «В Україні стало занадто багато Скопусу, але при цьому науки анітрохи не побільшало»

До вашої уваги перша частина інтерв'ю з Денисом Соловяненком, директором ТОВ «Видавнича служба УРАН», координатором відомих проектів «Наукова періодика України» і «Український індекс наукового цитування», автором статей-бестселерів «Політика індексації видань у наукометричних базах даних Web of Scіence та ScіVerse Scopus» та «Бібліотека-2.0: концепція бібліотеки другого покоління». 

Socioindex: наукові журнали в соціальних мережах

Волонтерський проект Socioindex узявся укладати рейтинг наукових журналів України «за представленням у соціальних мережах». Поки у даному рейтингу представлено лише 14 назв видань, однак вже у березні нам варто побоюватися оновлення. Рейтинг має свою унікальну методологію підрахунку, що використовує простий, але своєрідний індекс впливу соціальних мереж. Головні індикатори оцінки – кількість користувачів, які вподобали сторінку (чи сторінки) журналу у Facebook, Twitter, ВКонтакті та Google+. Ось така недорога «альтметрика по-київськи». Не знаю, що саме показує цей рейтинг, але просто з цікавості поглянув би, скільки вподобайок мають сторінки топових наукових журналів. 

Що бібліотекам робити зі Sci-Hub?

Цікаві роздуми про «темну сторону» Sci-Hub з’явились на Caldera Publishing Solutions. Бібліотеки платять за доступ до електронних ресурсів видавництв. І бібліотекарі, і видавці потім зацікавлені отримати точну статистику використання передплачених ресурсів. Однак, тут на сцені з’являється Sci-Hub, що безкоштовно пропонує дослідникам доступ до мільйонів наукових статей і часто використовує для цього саме викрадені паролі бібліотек. Як наслідок – вчені не розуміють навіщо йти в бібліотеку якщо все можна отримати через Sci-Hub, видавці бачать, що їхні ресурси користуються шаленою популярністю, а бібліотеки, навпаки, упевнені, що ресурсами ніхто не користується, то ж відмовляються продовжувати передплату. Кожен дивиться у своє криве дзеркало, підозрює у нечесній грі інших і вдається до ірраціональних вчинків. 

Підтримай сторінку Пана на Facebook!

Після кількох років анонімності, модератори, можливо, найкращої мережі для домогосподарок, таки добралися до мого профілю і без зайвих попереджень видалили його. Звичайно, я читав правила Facebook, але все ніяк руки не доходили змінити профіль на сторінку. З другого боку, всі ці роки спокійно жив собі Пан Бібліотекар у Facebook, збирав тихенько коментарі та вподобайки, але замість кремлівських тролів браві модератори вирішили бомбанути саме його. Як би там не було, але багато моїх читачів звикли до Facebook-трансляції, тому перевантажу все наново. Прохання не кидати Пана у хвилину зажури, підтримати і вподобати оновлену сторінку! Попередні пости не зможу відновити, якщо вважаєте, що якийсь обов’язково повинен бути на фейсбук – напишіть мені.

Інтернет речей і його вплив на бібліотеки

Заінтригувала назва статі Брюса Месіса (Bruce Massis) у свіжому номері New Library World. Вже навіть було подумав, а чи не зайнятися серйозно IoT, щоб вивчитися на такого собі бібліотечного Мічіо Кайку і пророкувати, яких технологічних дивовиж варто очікувати в наших книгозбірнях вже у недалекому майбутньому. Однак, виявилось, що нічого конкретного про бібліотечний Internet of Things у статті немає, а все крутиться навколо питань безпеки та захисту персональних даних. «Інтернет речей» передбачає, що всі предмети побуту будуть оснащені вбудованими комп'ютерами та сенсорами, а відтак зможуть обробляти та обмінюватись інформацією і виконувати певні дії без втручання людини, як приклад, один із найвідоміших у світі українських стартапів Ecoisme. 

Reddit: минаючи перешкоди

Популярний соціальний сайт Reddit, на якому зареєстровані користувачі можуть вільно обмінюватися гіперпосиланнями, ніби й сам проситься, щоб його використали для світлих потреб наукової комунікації. Працює аналогічно, як #icanhazpdf. Якщо у вашій бібліотеці раптом забракло доступу до якоїсь бази даних – переходите у спеціальний reddit Scholar та створюєте відповідний пост (вказуєте якомога більше бібліографічних відомостей про документ, який хочете отримати + додаєте посилання на джерело). Не забувайте роздивлятись довкола, можливо, хтось вже просив цей документ, а також не лінуйтесь видаляти пости після того, як якась добра душа відгукнеться на ваш запит.

Наука України: доступ до знань

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ініціювала запуск нового корпоративного інформаційного порталу з претензійною назвою – «Наука України: доступ до знань», що покликаний популяризувати електронні бібліотечно-інформаційні ресурси наукових бібліотек України. Будь-яка з українських бібліотек може зареєструватися на порталі, отримати індивідуальну сиглу та самостійно надсилати додаткову інформацію про власні електронні наукові ресурси. Також, нам обіцяють, що інформаційні складові порталу будуть включати авторитетні файли, зокрема наукових установ та науковців України. Не зрозуміло, чи будуть вони відкриті для автоматичного запозичення в інші АБІСи, однак тішить вже сам факт, що в країні пам’ятають про авторитетні файли. 

Пошук журналу для публікації та нова соціальна мережа для науковців від Thomson Reuters

Завдяки діяльності консорціуму e-VERUM у багатьох установах країни з’явився доступ до Web of Science, то ж після довгої перерви не полінувавсь знову заглянути в EndNote. Виявилось, що до відомих функцій доброго старого бібліографічного менеджера додано чудову можливість пошуку оптимального журналу для публікації – обираєте вкладку Match і вводите Title та Abstract свого рукопису. Якщо укладати список літератури вам допомагав EndNote (а для чого ви використовуєте бібменеджер?!), то варто в References вказати відповідну групу. Натискаємо кнопку Find Journals та й отримуємо кілька варіантів журналів куди варто спробувати надіслати свій рукопис. 

Розвінчуємо міфи про науковців та соціальні мережі

Професор Марк Рід (Mark Reed) з Ньюкаслського університету люто розправився з чотирьома найбільшими міфами, які стримують жменьку науковців від активного використання соціальних медіа. Пропоную вам короткий вільний переказ цього трощення міфів. Від себе ще додам, що аргументи щодо недоторканості персональних даних науковців не видаються аж надто переконливими (мобільні додатки, і без світлин наших сніданків, збирають достатньо конфіденційних даних), однак науковцям не звикати повсюди вказувати своє ім’я, прізвище, місце роботи, конференції у яких містах відвідував ітд., тому для активних дослідників зона приватного може мати свої особливості. Отож, слово ньюкаслському професору…

MedPix: безкоштовні медичні зображення

Національна бібліотека США з медицини оголосила про запуск MedPix – відкритої онлайнової бази даних медичних зображень, що стане у пригоді лікарям, інтернам, студентам та медсестрам. Матеріали колекції MedPix організовано за категоріями захворювань, розташуванням хвороби (органи та системи організму) і за профілями пацієнтів. Більшість зображень відразу містить й підтверджений діагноз. Приватні особи та установи, також, можуть запропонувати свої зображення для MedPix, які неодмінно буде захищено авторським правом. Для роботи з базою не потрібно жодного додаткового програмного забезпечення, вмикаєте веб-браузер і поїхали.

Забагато грошей на українську книгу?

Знаєте анекдот – У Мінкульті думають, що подарувати начальнику на день народження: – Давай подаруємо книгу. – Ні, книга у нього вже є. Мабуть, усі українські ЗМІ вже встигли написати сенсаційну новину – «Міністр культури побоюється, що на українські книжки виділили забагато грошей»! В’ячеслав Кириленко й справді заявив (6:40), що на закупівлю україномовних книжок для бібліотек «…в 2016-му буде виділено 42 млн.! Але я побоююся ситуації, що навіть вся ця сума може бути не вичерпана. Може, навіть немає такої кількості назв книжок, такої номенклатури книжок, яку бібліотекарі хотіли би закупити». 

Міську, вважай!, або Дивись в домен

Крім логічних способів виведення псевдо-наукових журналів на чисту воду, повинні ще існувати й суто технічні методи. Гадаю, до таких можна віднести процес перевірки інформації про власника домену веб-сайту журналу. Потрібних безкоштовних онлайн-програм знайдеться достатньо, то ж давайте спробуємо когось перевірити! Щоб зайвий раз не згадувати шахраїв, візьмемо відомий Science. Вводимо sciencemag.org і дізнаємось, що домен зареєстровано ще у далекому 1996 році Американською асоціацією сприяння розвитку науки. Все сходиться – можна публікуватись. 

Найкращий вчений проспекту Маяковського

Не скидає обертів Cybermetrics Lab, а разом з нею й «Бібліометрика української науки» (наша національна складова проекту Ranking of Scientists), яка пропонує переглянути оновлені рейтинги, розподіли та варіації на основі даних Google Scholar. Так, вже просто зараз, ми можемо познайомитись з рейтингами установ, наукових колективів, періодичних видань, згідно з Google Scholar, а також поклацати різноманітні розподіли за галузями наук, за відомствами, містами, установами… От візьмімо для прикладу Топ 20 міст за кількістю бібліометричних портретів учених. Про що говорять нам ці дані? 

Під псевдонімом

Ми звикли очікувати від наших читачів певного інтелектуального рівня, однак, чесно кажучи, далеко не кожен користувач знатиме, що спільного у Василя Очерета з Василем Баркою, чи що пов’язує Івана Багряного з Іваном Лозов’ягіним. Відтак, мені б хотілося, наприклад, щоб при складанні бібліографічних описів документів подібні моменти було відразу враховано і жоден читач не оконфузився. Заглядаю у підручник і бачу, що про це вже подбали:

CitationHunt: допоможіть знайти посилання для статей Вікіпедії

Думки про те, що бібліотекарі вузів можуть збагачувати статті Вікіпедії посиланнями на документи власних інституційних архівів, не дають спокійно спати вже не одному університетському «промоутеру». Віднедавна стало трішки легше займатися подібною діяльністю, адже з’явився CitationHunt – простесенький інструмент для виявлення англомовних статей Вікіпедії, які потребують посилань на джерела. Якщо можете додати посилання – тиснете зелену кнопку і редагуєте відповідну статтю, а якщо ні – тиснете помаранчеву кнопку і отримуєте наступну нужденну статтю. На GitHub знайдете код клієнта та сервера, який можна використати для розробки аналогічного сервісу для україномовної Вікіпедії.

University Select Plus для абітурієнтів

У дні вступних кампаній постійно пориваюся зробити популярну статтю про вибір вузу і наукометричні показники, однак постійно мені щось перешкоджає. Наших індійських колег нічого не спиняло і ось для благ абітурієнтів з’явився наукометричний інструмент University Select Plus, який повинен допомогти майбутнім студентам краще орієнтуватися на ринку освітніх послуг. Достатньо лише обрати тему на лівій бічній панелі, спеціалізацію та країну, у якій ви хочете навчатися і інструмент запропонує вам варіанти. Можна порівнювати до трьох установ за різними параметрами. Дані поки доступні лише для комп’ютерних наук, але творці обіцяють, що проект ростиме і розвиватиметься. 

Портал забезпечення якості вищої освіти

Портал забезпечення якості вищої освіти TRUST – інструмент громадського контролю і впливу на якість вищої освіти. Портал збирає інформацію про вищі навчальні заклади країни, студентів та викладачів, надає освітянам особистий веб-простір для презентації своїх здобутків, автоматично створює й динамічно доповнює резюме, дозволяє оцінити досягнення освітян за різними шкалами цінностей, поділитися власною оцінкою та переглянути результати оцінювання інших користувачів. Створено таке диво за гроші TEMPUSівського гранту, серед учасників проекту 3 європейські університети та 4 українські виші, а його бюджет становить майже 800 тисяч євро.

Про вебо-рейтинги та методики

Вже кілька днів гуляє у мережі анонімний Вебометричний рейтинг бібліотек України, який несподівано набув розголосу серед вітчизняних бібліотекарів. Усі щось поширюють, поширюють… а хоч би хтось звернув увагу на методику його розрахунку. Я от не розумію, чому для зовнішніх посилань було використано саме сервіс Linkpad, а не, скажімо, відкриті Ahrefs та Majestic, що застосовує Cybermetrics Lab, чи ще якийсь backlink checker? Чому для обрахунку рейтингу обрано саме ТІЦ російської пошукової системи Яндекс, котра заточена під рунет? Не уявляю, як укладачам взагалі вдалось отримати кількість зовнішніх посилань за допомогою Google, чи Exlead? І як академічний пошуковик Google Scholar показав «кількість публікацій та цитат» для веб-сайтів бібліотек? 

Ідентифікаційний комітет з питань науки: Як запропонувати бібліотекознавців?

На сайті Міністерства освіти і науки України з’явилося повідомлення про проведення конкурсу з відбору кандидатів до складу Ідентифікаційного комітету з питань науки – дорадчого органу при Кабміні, що на конкурсній основі обирає персональний склад Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. У свою чергу, Науковий комітет повинен представляти інтереси наукової громадськості, тому вирішив запропонувати бібліотекознавців, щоб потім не плакати же інтереси бібліотекарів не представлено. 

Кому насправді потрібна онлайн-освіта?

Ми віримо, що масові відкриті онлайн-курси допомагають «демократизувати знання» та зробити освіту доступною для різних верств населення, незалежно від статків, адже для того, щоб оволодівати новими знаннями потрібен лише комп’ютер з доступом до Інтернет. Однак, дослідники Джон Хансен та Джастін Рейх проаналізували дані американських користувачів 68 відкритих онлайн-курсів від Harvard та MIT за 2012 і 2014 рр. і виявили, що учасники даних онлайн курсів, як правило, походять з більш багатих і більш освічених сімей, ніж простий середньостатистичний мешканець США. 

Бібліотечна справа у Переліку галузей знань і спеціальностей

У затвердженому Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти України, нашу спеціальність «029. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» знову закинули у галузь – «Культура і мистецтво». Не розумію чому нас вперто ліплять до культури?! Як на мене, то бібліотечна справа аж проситься у галузь «Соціальні та поведінкові науки», а до культури та мистецтва вона взагалі ніколи не належала, і, гадаю, будь-який метааналіз це підтвердить. 

Академічна кола

Мабуть найгучніший скандал початку року – #BanCocaCola. Відомий виробник газованого напою опублікував у соцмережі мапу Росії з окупованим Кримом та й справедливо отримав у відповідь обурення мільйонів українців укупі з бойкотом напоїв компанії. Злякавшись зменшення доходів представники Coca Cola хутко згадали, що вони «працюють заради миру та дотримуються норм міжнародного права» і заходились просити вибачення. На жаль, подібні аморальні випадки потакання агресору траплялися й з боку академічних видавництв. 

Перший заступник про оформлення бібліографій у дисертаціях

Перший заступник Міністра освіти і науки України Інна Совсун, на своїй сторінці у Facebook, пораділа, що «…тепер бібліографії треба буде оформляти не відповідно до державних стандартів, а згідно з вимогами, затвердженими МОН». Іншими словами, існує ймовірність, що тепер вимоги МОН суперечитимуть чинним державним стандартам. У проекті відповідного наказу Міністерства, авторам дисертацій дозволено вільно обирати стиль оформлення бібліографічного опису – можна вибрати один із запропонованих міжнародних стилів, або продовжити бавитись із ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. 

Рік 2015: увесь цей джєз

В одній із книг Світлани Алексієвич змальовано обмін полоненими підчас радянсько-фінської війни. Фіни раділи, вітали визволених солдат, обнімались, потискали руки… Совіти ж зустрічали своїх вояків, як ворогів – «Стояти! Крок убік – стріляємо!». Справжнісінька тобі сцена з життя джексонівських орків! А спробуйте-но собі уявити як би мали виглядати бібліотеки орків?.. Після дворічної перерви знову берусь за ручку свого бібліотечного хронографа.

Видатки Держбюджету 2016 на бібліотеки

Верховна Рада 263 голосами ухвалила бюджет на 2016 рік. На забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек заплановано витратити 336937,1 тис. грн., що на 57189,2 тис. грн. більше, ніж минулого року. У грудні 2014 долар коштував 19 грн., зараз коштує 23 грн., тому рахуйте самі, чи дане «більше» насправді «більше». Майже всі гроші підуть на виплату зарплати та оплату комунальних послуг, тому не сподівайтеся напхати бібліотеку технологічними витребеньками за державні кошти. Також, у бюджеті окремо передбачено фінансування загадкових Національної наукової медичної бібліотеки (20706,6 тис. грн.) та Державної науково-технічної бібліотеки (5462,2 тис. грн.), однак головна бібліотека країни, схоже, залишилась без окремої статті.

Особливості вітчизняного самоархівування

Закон не зобов’язує власників наукових фахових видань відразу ж розміщувати їх електронні копії на сайті НБУВ. Відтак, декотрі редактори домовились про період ембарго для своїх видань для того, щоб спущена з гори «відкритість» не перешкоджала журналу отримувати гроші від передплатників. Повні тексти таких журналів з’являються у розділі «Наукова періодика України» з певною затримкою, як, наприклад, наші фахові «Вісник Книжкової палати України», чи «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія». Звичайнісінька світова практика і можете прогулятись реєстром SHERPA/RoMEO, щоб ще раз у цьому переконатись.

Люстрація в науці й освіті України

У часи брудної кампанії «совєцьких мастодонтів від українського наукового та культурного істеблішменту» проти українського і американського літературознавця Григорія Грабовича, давайте пригадаємо, які кроки пропонував гарвардський професор ще у січні далекого 2005 року для підняття конкурентоспроможності і перспективності освіти та науки в Україні. Десять літ минуло, а таке враження, що ми досі тупцюємо на місці… 

М’яке DRM

Для обмеження використання цифрового контенту видавці застосовують технології авторизації Digital Rights Management (DRM) – електронна книга шифрується і після цього скористатись нею користувач зможе виключно так, як наполягає видавець. Звичайно, DRM створює низку додаткових незручностей, адже кожен покупець хоче використовувати книги так, як йому заманеться… однак, багато видавців страшенно боїться піратів і тому, насамперед, намагаються наднадійно захистити свій контент, а вже потім думати про читачів. Міколай Малачинські, з польської фірми Legimi, представляв на Frankfurt Book Fair яскраву презентацію, у якій стверджує, що видавниче щастя необов’язково ховається у Hard DRM, а використання «м’яких» DRM, навпаки, може призвести до зростання прибутків! 

Чи можна довіряти показникам ResearchGate?

Бувало мене запитують – ResearchGate пропонує якісь цифри, цитування… Вони бодай щось означають? Нарешті на сторінках Computers in Human Behavior з’явилась оптимістична відповідь на подібні питання. Група дослідників за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона представила емпіричні докази того, що дані ResearchGate можуть слугувати ефективним альтернативним індикатором для оцінювання роботи дослідника, чи установи. Мін-Чун Ю і компанії вдалось виявити помірну кореляцію між даними ResearchGate і британськими метриками Research Excellence Framework (REF) та сильну кореляцію з вибраними показниками популярного QS World University Rankings. 

Моя зп: 5 років потому

Колись давним-давно показував свій розрахунковий лист. За ці кілька років ситуація кардинально змінилась – опинився, так би мовити, по інший бік барикад. Однак, це ж не причина приховувати свої прибутки, а, швидше, навпаки... то ж маю надію, що мій приклад буде заразним. Тримайте свіженький розрахунковий і звиняйте за кепську якість. Якщо коротко: Хлопчики й дівчатка хочете яхту? – Не йдіть у бібліотекарі.

Українські журнали в Emerging Sources Citation Index

Аж 28 українських наукових журналів опинилося у новій базі даних Emerging Sources Citation Index (ESCI), що віднедавна доступна на платформі Web of Science. Якщо раніше потраплянням у авторитетні реферативні бази могли похизуватися передусім нанівські журнали, то в ESCI, навпаки, переважають видання українських університетів. Нагадаю, що для журналів з ESCI доступна інформація щодо їх цитувань без обрахунку імпакт-факторів. Критерії відбору та процедура включення видань у ESCI поки залишаються невідомими.