Соціогуманітарні журнали в WoS та Scopus

Нещодавно намагався розвіяти міф про обов’язкову плату за публікацію статті у якісному рецензованому виданні, а нині вирішив взятися за спростування ще однієї байки. Кажуть, що авторитетні наукометричні бази Web of Science та Scopus індексують переважно видання з природничих дисциплін, а соціальні та гуманітарні науки залишаються практично неохопленими. Не вірте, це неправда! Якщо уважно поглянете на діаграми, то зрозумієте, що соціогуманітарні міжнародні журнали далеко не обділені охопленням авторитетних наукометричних баз. 

Стелися, «Барвінку»

Російські силовики вкотре провели обшук у Бібліотеці української літератури в Москві (БУЛ). Жодних екстремістських агіт матеріалів оперативники не знайшли, то ж цього разу довелось вилучати журнал «Барвінок». Кажуть, що ніби шукали газету «Час Руху». Хтось чув про таку? А виявляється, справді, є така партійна газетка, яка й так усім доступна в Мережі, а її веб-сторінка відсутня серед заборонених сайтів Росії. Як бачите, маємо справу з «полюванням на відьом» і можемо лише поспівчувати колегам з московської БУЛ. 

Алло, пральня?

Міністру культури В'ячеславу Кириленку підказали оригінальний спосіб боротьби за інформатизацію українського села: «Бібліоавтобуси зараз пропонується зробити, вони будуть їздити з села в село, з містечка в містечко, нова література, обмін і так далі. Потім пересувні пункти – не стаціонарні, а такі, що місяць-два в одному місці, потім переїжджають до іншого і так далі». Подібні бібліотеки-пересувки їздили нашими селами ще на початку минулого століття і, здавалося, що вже у XXI столітті наші урядовці додумаються же раціональніше провести Інтернет у села, ніж ганяти між ними автобус і спалювати бензин та запчастини за кошти державного бюджету. 

Кому потрібна бібліотека-реле?

Підозрюю, що різноманітні проекти щодо надання доступу українським вченим до світових інформаційних ресурсів – більше неактуальні. Та частина українських вчених, яка добре інтегрована у світовий академічний простір, знайшла собі альтернативні канали доступу до потрібних ресурсів (лист другу, проксі-сервери, Library Genesis, Sci-Hub…) і готова поділитися даними обхідними шляхами з перспективними колегами. Інші ж українські науковці навчились жити без іноземної мови і важко сказати, що їх зможе змусити зрадити своїм ідеалам.

Безвідповідальні поради вітчизняним видавцям

Впродовж Тижня Відкритого доступу так і кортить роздавати на право і на ліво безвідповідальні поради видавцям вітчизняних наукових журналів. Не секрет, що кількість потенційних авторів багатьох наших академічних видань дуже часто значно переважає кількість їх потенційних читачів. Всім потрібно публікуватися, але читати нас не заставиш! За таких розкладів, видавці спокійно можуть брати плату за публікацію і витрачати частину виручених коштів на популяризацію видання серед читачів, зокрема й гарантувати його відкритість. 

Інструкція щодо заповнення реєстраційної форми Directory of Open Access Journals

Прекрасний подарунок отримали українські видавці відкритих наукових журналів напередодні Тижня Відкритого доступу – з’явився український переклад Інструкції щодо заповнення реєстраційної форми Directory of Open Access Journals (DOAJ). Тепер додати свій журнал у каталог DOAJ стало ще простіше – переходити у розділ Apply, поглядаєте на переклад та заповнюєте форму. Пам'ятайте, що весь вміст журналу, який ви пропонуєте додати в DOAJ, повинен бути доступним відразу після публікації. Також, ви не можете самовільно, без відома редакції, пропонувати журнал для включення – будь ласка, зверніться до його видавця з проханням заповнити дану анкету.

Плата за публікацію

Деякі виробники псевдо-наукометричних продуктів випробовують на наївних українських дослідниках такий підступний маркетинговий прийом, як – публікація у журналах, які включені у Web of Science Core Collection, або Scopus, коштує тисячі доларів, тому вам значно дешевше буде опублікувати статтю у журналах, що включені у нашу базу. Не вірте, друзі, це неправда. У більшості наукових журналів, навіть таких топових, що індексуються у WoS та Scopus, публікація абсолютно безкоштовна. Так, іноді наукові журнали, щоб компенсувати видавниці витрати, справді стягують з авторів Article processing charge (APC) – від сотні доларів і аж до кількох тисяч за одненьку статтю. Однак, як правило, плата за публікації стягується у журналах відкритого доступу, і значно рідше в журналах, які розповсюджуються за традиційною моделлю передплати. 

Відсутнє рецензування? – Прикрийся політикою

Оглядач відділу освіти, науки, медицини та екології газети «Дзеркало тижня» Оксана Онищенко вибухнула гнівом на своїй сторінці в соцмережі, після того, як побачила, що науковий журнал НАН України «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» опублікував сепаратистський антиукраїнський матеріал круглого столу, що відбувся в окупованому Луганську. Давайте спробуємо не зважати на питання держбезпеки, інформаційної політики, патріотизму… а просто відзначмо, що у згаданої журнальної публікації серйозні проблеми з рецензуванням – стиль відверто пропагандистський, а будь-які твердження та цифри висмоктані з пальця і не підкріплено жодними джерелами. 

Support Magdysh

Ірина Магдиш: «Є райони [у Львові], де взагалі нічого немає – жодного культурного центру, жодної бібліотеки, театру або кінотеатру. Це мертві райони в культурному сенсі. Єдина розвага для людей в такому районі - церква. І церква починає на цьому жирувати і зловживати страшним чином. В одному з таких районів в кожній школі у вестибюлі стоїть фігура Божої матері, обкладена квітами, такий вівтар маленький. Іноді я там заставала моменти, коли під час уроків діти стояли як на лінійці перед цим вівтарем, а пастор правив службу. На моє запитання, чому діти тут, а не на уроках, ніхто не знайшов, що відповісти». 

Хто здобуде Нобелівську премію? Щорічні прогнози від Thomson Reuters

Вже через кілька годин ми дізнаємось ім’я першого цьогорічного Нобелівського лауреата, а людей допитливих та нетерплячих закликаю погратися у «науковий тоталізатор». Розпочинаючи з 1989 року компанія Thomson Reuters щорічно укладає список ймовірних нобелівських лауреатів Citation Laureates у галузях медицини, хімії, фізики та економіки. Кандидати для списку обираються на основі кількості цитувань їх робіт. Звичайно, процес визначення переможців значно складніший, тому прогнози Thomson Reuters справджуються далеко не завжди.

Відзнака DOAJ

Популярний каталог журналів відкритого доступу DOAJ всіляко намагається сприяти підвищенню якості відкритих публікацій, і ось одним із кроків стало заснування DOAJ Seal – відзнаки для найкращих відкритих журналів. Якщо спробуєте здійснити пошук у каталозі, то побачите серед фільтрів й DOAJ Seal. Авторам слід пам’ятати, що Відзнака DOAJ пов'язана виключно з технічними моментами, а не з науковою цінністю, чи значущістю журналу. Відтак, публікація статті у журналі з DOAJ Seal гарантує її прекрасну видимість, але не підкаже скільки часу інші дослідники проводять з даним журналом. 

Крізь закриті українські стелажі: погляд з Айдахо

Бібліотекар Емі Кембел з Marshall Public Library (Покателло, США) на сторінках відомого журналу Library Trends поділилася своїми враженнями про відвідини українських бібліотек. Хоча видання й індексується у ВоС, маю певні підозри щодо рецензування конкретного матеріалу… та залишмо неточності і просто подивімося на наші бібліотеки очима іноземки з Айдахо. Що ж ми бачимо? Попри те, що руки українських бібліотекарів більше не зв’язані радянською ідеологією, відсутність відкритого доступу до фондів залишається частиною традиції бібліотечного обслуговування в Україні, а це ніби не по-дитячому обмежує інтелектуальну свободу наших читачів. 

Рейтинг українських бібліотекознавчих видань 2015

Проект ДокШир представив свіжий Рейтинг українських бібліотекознавчих видань станом на 30 вересня 2015 р.  За рік не відбулося якихось надзвичайних та блискавичних стрибків, проте варто відзначити, що Бібліотечний вісник добряче так обігнав Вісник Книжкової палати України за показником h-індексу, а відомий щоквартальник Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. несподівано поступився третьою сходинкою Науковим працям Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. 

Інтеграція ORCID та CrossRef

Хороша новина для всіх власників унікальних ідентифікаторів ORCID – незабаром можна буде автоматично обмінюватися інформацією між CrossRef та ORCID. Приблизно 230 видавців додають ORCID до своїх матаданих, так що на сьогодні вже понад 248000 ідентифікаторів DOI пов’язано з відповідними ORCID. Оскільки, CrossRef представляє більш як 5000 наукових видавців, то існує стійке переконання, же дана інтеграція нестримно розвиватиметься і знаходити та вірно ідентифікувати наукові документи ставатиме все простіше. Водночас, автори, які просто руцями створили собі профіль ORCID, але при цьому не мають жодної публікації у виданнях, що дружать з CrossRef, нових благ від майбутньої інтеграції не відчують.

Бібліотеки Білорусі, або Каханне – не бульбачка

Відвідав міжнародну конференцію у Мінську, а разом з тим й дві білоруські книгозбірні – Національну бібліотеку Білорусі та Наукову бібліотеку Білоруського національного технічного університету. Марно було б сподіватись, що я зроблю цілковито аполітичний допис і напишу виключно про особливості бібліотечних технологій… Без емоцій аж ніяк не вийде, а тому відразу ж розпочну свій огляд не зовсім з бібліотек, хоча для перспектив та форматів бібліотечної співпраці у Східній Європі – це має неабияке значення. 

Рейтинг найбільш інноваційних вузів світу та нова версія Цифрової патентної бібліотеки

Фахівці компанії Thomson Reuters підрахували, які університети світу роблять найвагоміший внесок у розвиток науки і техніки та чия інноваційна діяльність має відчутний вплив на світову економіку. Для укладання рейтингу враховувалась патентна та пов'язана з нею інформація і, звісно, використовувались дані та інструменти самої Thomson Reuters. Очолив сотню найкращих Стенфордський університет, за яким слідують Массачусетський технологічний інститут та Гарвард. У рейтингу прогнозовано домінують американські виші, а найінноваційнішим у Європі виявився Імперський коледж Лондона (11 місце). 

Elsevier підтримав проект Wikipedia Library

Науковий видавець Elsevier подарував топ-редакторам Вікіпедії аж 45 безкоштовних акаунтів ScienceDirect, щоб допомогти обраним хлопцям та дівчатам у написанні енциклопедичних статей. Американський біолог Майкл Ейзен переконаний, що такий дарунок стимулюватиме редакторів Вікіпедії додавати більше посилань на платні статті видавництва, а тому закликав Джиммі Вейлза якнайшвидше відмовитись рекламувати Elsevier на сторінках Вікіпедії. Натомість, вікіпедист Мартін Полтер нагадав у якому світі ми живемо – часто найкращі наукові джерела відсутні у відкритому доступі і, відповідно, редактори не можуть жертвувати якістю на користь відкритості. 

Знову анонімні наукометричні бази

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк долучився до національного наукометричного бурлеску. У Мережі з’явилась Постанова Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.15 «Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту», у якій затверджено новий порядок присвоєння вчених звань. Відтепер, звання професора, доцента, чи старшого дослідника присвоюватимуть тим працівникам, «які опублікували наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН». Далі ніхто не знає, які саме копернікуси вподобає наше Міносвіти, то ж теоретично кожна компанія з джефрібілівського «чорного списку» може натрусити собі ще трохи грошенят з українців.

Політ на «Ракеті Гірша»

У Томському політехнічному університеті створили веб-cистему «Ракета Хирша», яка повинна навчити студентів, аспірантів та працівників тонкощам публікації у топових наукових виданнях. Розробники системи пропонують вченим ТПУ підтримку з вибором журналу і рецензентів, з перекладом та редагуванням статей, з оформленням посилань та малюнків, з організацією поїздок на наукові конференції. Механізм роботи системи простий – вчений, або студент реєструється та вантажить свою статтю для внутрішнього рецензування. 

Retraction Watch: наука повинна знати своїх антигероїв

У разі виявлення серйозних помилок у науковій статті автор може її відкликати. У такому випадку публікація перестає визнаватися усіма дослідниками, а в бібліографічних базах ставиться відповідна позначка. Це, звичайно, болючий удар по репутації журналу, який не зміг забезпечити якісне рецензування та дане явище доволі поширене у науковій спільноті – навіть нобелівські лауреати відкликають статті з топових журналів. Здавалося, що може бути благородніше ніж визнати на увесь свої помилки? Однак, існує у такій практиці ще й темна сторона… 

Citavi 5: справді хороший менеджер

Якось скаржився, що через відсутність нових «вікон» не можу поюзати популярний бібліографічний менеджер та органайзер Citavi. Завітала вісімка і на нашу вулицю, то ж пора його випробувати. Встановлюємо Citavi 5, запускаємо програму та створюємо новий проект. Пам’ятаємо, що в безкоштовній версії дозволено лише до 100 записів. Відкривається вікно для створення запису, де всі поля можна заповнити руцями, але, звичайно нам лінь це робити. Натискаємо на посилання «Додаткові поля» і додаємо поле DOI. 

Бібліотечні блоґи і резервне копіювання

Читаємо у статті Андрія Жабіна, що більшість українських бібліотечних блоґерів використовує безкоштовні блоґ-платформи, а це «накладає низку обмежень, в тому числі і в авторському праві (можливе навіть повне видалення сайту одностороннім рішенням адміністрації блог-платформи без можливості передачі баз даних автору)». Якщо хтось через схожу жахалочку передумав створювати бібліотечний блоґ, то давайте вас заспокою. Навряд історія пам’ятає такий випадок, щоб адміністрація популярної блог-платформи вирішила видалити бібліотечний блоґ, але варіант зі знищеним сервером, чи зламаним сайтом, видається цілком ймовірним. 

Як легко вирахувати бібліофіла

З книги «Біг Мак та інші історії»: «Спочатку він обікрав кіоск з канцтоварами, його швидко вирахували й штрафонули маму-буфетницю, Боба це не спинило, і згодом він підбив мене залізти до дитячої бібліотеки. Було літо, бібліотека пахла фарбою і мастикою, якою було натерто підлогу, ми прийшли надвечір, вибили скло і пролізли в читальний зал. Читати Боб не любив, тому швидко втратив інтерес до затії, знайшов на підвіконні радіоприймач і забрав його з собою, я забрав собі книжку Купера, і ми пішли додому. В принципі, всі знали, що це зробили саме ми, тому що Боб уже наступного дня сплавив приймач на базарі якимсь алкашам, а Купера в нашому місті читав лише я…».

Платформа DataQ для академічних бібліотек

Відкриту платформу DataQ створено для вирішення завдань, що пов'язані зі збереженням та використанням наукових даних в академічних бібліотеках. Роботу платформи організовано у формі «запитання-відповіді»: співробітники будь-якої установи можуть задавати питання, а група експертів та добровольців проекту DataQ намагатиметься якнайкраще на них відповісти. На платформі розміщують не лише відповіді, а й посилання на ресурси, інструменти, кращі практики щодо вирішення конкретних питань. 

Про Відкриту науку та Науку 2.0 на будь-який смак

За редакцією Сонька Бартлінга та Саші Фрісіке підготовлено прекрасне керівництво «Opening Science: The Evolving Guide on How the Web is Changing Research, Collaboration and Scholarly Publishing», яке розповість як розвиток веб-технологій змінив процес наукового дослідження, академічну співпрацю, поширення наукових публікацій. Книга розповсюджується під ліцензією Creative Commons Attribution-Noncommercial (CC-BY-NC), тому кожен може читати книгу онлайн, або потягти її на свою електронну читанку зі SpringerOpen. Більш того, книга відкрита для коментарів – пропонуйте зміни та доповнення (потрібно мати лише обліковий запис на GitHub). Усі ж хто звик до паперових наукових монографій можуть замовити друковану версію книги в твердій палітурці на Amazon. 

Kudos: примнож читачів

Веб-сервіс Kudos дозволяє дослідникам, установам, видавництвам та спонсорам суттєво збільшити свою читацьку аудиторію та покращити впливовість власних досліджень. Kudos пропонує не просто створювати облікові записи зі списками публікацій, а додавати до кожної публікації пояснення зрозумілою мовою та вказувати посилання на додаткові мультимедійні матеріали, які стосуються конкретного дослідження. Водночас, Kudos забезпечує збір таких показників як перегляд сторінок, цитування, завантаження повних текстів та інших даних альтметрікс, прекрасно візуалізує статистику використання документів, а відтак ви легко зможете дізнатись, які види промоції публікацій виявились найбільш ефективними.

У передчутті оприлюднення дисертацій

Продавати дисертації в Україні стане важче. Згідно наказу МОН № 758 від 14 липня 2015 року, на офіційному веб-сайті установи, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту, потрібно буде представляти автореферат (не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати захисту), а також примірник дисертації та відгуки офіційних опонентів (не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати захисту дисертації). Документи дозволено виставляти в режимі читання (= можуть бути захищені від копіювання) у розділі, в якому міститься інформація про роботу вченої ради. Сподіваємось, що самі файли можна бути архівувати в інституційних репозитаріях, а в самих розділах достатньо буде вказати відповідне посилання. 

Бібліотеки майбутнього: частина 2

Представляю другу частину допису про тенденції, які стосуються майбутнього бібліотек та бібліотечної справи. Нагадаю, що переклад мій куций і не факт, що завжди влучний, тому не бійтесь завітати на сторінку Center for the Future of Libraries, щоб отримати більше інформації та список літератури про тенденцію, яка вас зацікавила. Якщо комусь з ініціативних молодих колег не вдасться відразу підтягти свою бібліотеку відповідно до світових віянь – не панікуйте, все рівно, майбутнє належить вам.

Бібліотеки майбутнього: частина 1

Американський Center for the Future of Libraries працює над виявленням тенденцій, які стосуються майбутнього бібліотек та бібліотечної справи. Центр організовує усі виявлені тенденції згідно 7 категорій (суспільство, технології, освіта, охорона навколишнього середовища, політика, економіка, демографія) і дана колекція повинна допомогти вдумливим бібліотекарям зрозуміти, які послуги та сервіси вимагатимуть користувачі від бібліотек вже завтра. Колекція трендів постійно оновлюється і якщо бачите, що чогось бракує – не лінуйтесь повідомити. Вирішив перекласти та коротко прокоментувати усі згадані тенденції, як то кажуть – готуй сани влітку. 

Найкращий репозитарій України, або Кіт з бубонцями

Анонім пише: «Ось переглянула результати рейтингу Webometrics. Найкращий в Україні репозитарій Національного гірничого університету України містить 145852 назв до яких співробітники гірничого університету не мають жодного відношення, робіт співробітників – трохи більше 2 тисяч. Реально в пошуку по репозитарії: Пушкін – 5862 назв; якщо ввести Лермонтов – 1807 документів; Леся Українка – 1192 назв, Чехов – 4110, Тургенев – 2064, Шевченко Тарас – 6683, енциклопедії – 9000 і т.д. Там і казки за всі роки видання, зібрання творів, і окремі вірші, і різні твори, і критика, а якщо ввести в пошук шкільна бібліотека – отримаємо 18141 книг, типу «Кіт з бубонцями», «Вісім сміливих будьоновців», «Російські богатирі», «Билини в переказах для дітей». 

Академічна чесність, або Джефрі Біл у Казахстані

Згідно результатів дослідження Даніяра Сапаргалієва і Асилбека Кожахметова деякі посадовці та здобувачі безсоромно зганьбили казахстанську науку – приблизно 40% статей казахських учених було опубліковано в «фальшивих» журналах. Не знаю, чи наукова громадськість у Казахстані активніша, чи чиновники менш корумповані, чи втрутились ще якісь фактори… але казахські посадовці не змогли довго заривати голову в пісок, не стали вигукувати щось на кшталт «копернікус також база», а визнали проблему і запросили всесвітньовідомого бібліотекаря та вченого, невтомного борця з фальшивими виданнями Джефрі Біла навчити докторантів, бібліотекарів та викладачів відрізняти «хижі» псевдонаукові видання від справжніх наукових. Відео даного Міжнародного науково-практичного семінару «Академічна чесність: як публікуватися в рецензованому виданнях?» вільно доступне на YouTube.

Scopus Article Metrics: новий спосіб оцінки наукових публікацій

У Scopus впроваджено новий модуль Article Metrics, що дозволить дізнатись не просто загальну кількість цитувань статті, а надасть її усесторонню оцінку згідно чотирьох категорій: наукова активність, соціальна активність, коментарі науковців та реакція мас-медіа. Звісно, усе задумано для блага користувачів і нам стане легше орієнтуватись коли варто шукати повний текст статті, а коли можна обмежитися й абстрактом. 

Онлайн-опитування по-німецьки

Поділюся одним з тих випадків, коли зацікавили не так результати дослідження, як… Хоча давайте розпочнемо з результатів, вони також цікаві. Стефані Лінек та Жозефіна Басслер опитали німецьких економістів і дійшли висновку, що при проведені наукових робіт сервісами Web 2.0 вчені послуговуються рідко, тому бібліотекам потрібно якось намагатись змінювати ситуацію на краще. Соцмережі дослідники використовують, як правило, для особистих потреб, а з науковою метою частіше юзають лише такі суворо спеціалізовані сервіси як ResearchGate та Mendeley.

Міністерський Skopus: За що?

У мережі з’явився лист Міністерства освіти України до якого науковцям важко підібрати пристойні епітети. Міністерство звернулось до проректорів з наукової роботи внз та директорів наукових установ, щоб ті заповнили відповідну анкету та й запропонували кандидатів до Наукової ради МОН. Питання 10-12 анкети нібито стосуються наукометрії і тут ми бачимо, що в МОН далі вірять сумнівній базі, яка індексує будь-які журнали, імпакт-фактор може бути замінений аналогічним показником, а саму назву бази Scopus написано з помилкою! Також, в анкеті ви знайдете такі бздури як «перелік монографій опублікованих у закордонних виданнях», чи нове монівське поняття «наукове звання»… Невже наші втрати підчас Революції гідності та в зоні АТО для того, щоб чиновники Міністерства освіти та науки з помилками писали?

Scopus для сеньйорів

Scopus росте як на дріжджах – за останні 7 місяців додано 83 млн. посилань на майже 4 млн. статей опублікованих до 1996 року. Схоже, ціла епоха, коли ельзевірівська база обраховувала показники лише для видань після 1996 року, залишилась позаду і це, безумовно, чудова новина для всіх наших академіків, які ще пам’ятають прогулянки з динозаврами. На сьогодні, середнє число посилань на статті до 1996 року становить 22.9 і вже навіть підраховано, що в середньому h-індекс вікових дослідників, пік наукової активності яких припав на минуле століття, може зрости на 24%. В Elsevier сподіваються додати до кінця року понад 10 млн. повних ретро-записів.

The Keepers Registry: реєстр безсмертних журналів

Мало яке академічне видавництво здатне самотужки гарантувати надійне довготривале збереження власних електронних видань, тому серйозні видавці звертаються по допомогу до відповідних архівних агенцій (таких як CLOCKSS, e-Depot, Global LOCKSS Network, Portico ітд.), які добре знають свою справу. Читачам, авторам та бібліотекарям добре було б навчитись визначати, які видавництва користають з послуг архівування, а які назви журналів вже завтра можуть зникнути враз і назавжди. Допомагати нам у цьому покликаний онлайн-реєстр The Keepers Registry, що дозволяє швидко знайти журнал за назвою, чи ISSN та перевірити, з якою з архівних агенцій той співпрацює. 

Dance Your PhD: станцюй свою дисертацію

«Як тобі це ще пояснити?! Може станцювати?». Мабуть, кожен з нас був свідком подібної педагогічної іронії. Однак, гарвардський біолог та науковий журналіст Джон Боханнон поставився до цього серйозно і успішно організував міжнародний конкурс «Dance Your Ph.D.», у якому дослідники перекладають свої дисертації мовою танцю та представляють відзняті відео на YouTube. Конкурс має ретельно розписані правила, але головне – конкурсант повинен мати ступінь PhD та бути частиною дійства. 

Конкурс девізів університетів України

Популярний ресурс Sci-Hub, якого боїться сам Elsevier, вирішив провести серед своїх користувачів жартівливий конкурс девізів університетів світу. Так, у змаганні топових британських вишів майже половина опитаних віддала свої голоси за девіз Лондонської школи економіки та політичних наук – «Rerum cognoscere causas» («Знати причини речей»). Натомість, переможцем серед університетів США став Массачусетський технологічний інститут з девізом «Mens et Manus» («Головою і руками»), що лише трішки обігнав девіз Каліфорнійського технологічного інституту та Університету Джонса Гопкінса «The truth shall make you free» («Істина зробить тебе вільним»). Ідея мені настільки сподобалася, що я вирішив, також, провести конкурс девізів університетів України. 

Модернізація Google Патентів

У світі постійно зростає кількість зареєстрованих патентів, винахідників та патентних тролів і, відповідно, невпинно зростає й кількість судових процесів навколо патентів. У корпорації Google переконані, що модернізація популярної пошукової машини Google Patents, здатна відкрити нові горизонти простоти та точності роботи з патентною інформації, що неодмінно порятує мільйони людей від марної судової тяганини. Тож тепер Google Патенти навчились класифікувати результати пошуку Google Scholar згідно Cooperative Patent Classification codes, що дозволить користувачам переглядати патентну інформацію згідно категорій CPC і віднаходити в один клік цитування відповідних патентів у наукових журналах, монографіях ітд. Також, розробники значно спростили пошуковий інтерфейс і він став ще більш інтуїтивно зрозумілим, а дякуючи Google Translate користувачі можуть проводити пошук патентів різними мовами.

Робота з читачами в Середні віки

З опису монастирської практики XI століття: «У понеділок другого тижня Великого посту, допоки братія не увійшла в зал зборів, нехай бібліотекар розстелить килим і збере на ньому усі книги за винятком тих, які було видано в минулому році. Брати нехай увійдуть в зал зборів, кожен зі своєю книгою в руці. <...> Потім нехай бібліотекар оголосить порядок згідно з яким брати позичали книги в минулому році. Кожен брат, почувши своє ім'я, поверне ту книгу, яку було видано йому у минулому році. Той ж, чия совість волає до нього, бо він не прочитав книгу, яку було йому видано, нехай впаде долілиць, кається у своїй провині та благає про прощення. Потім нехай бібліотекар знову роздасть книги, а саме, кожному брату дасть для читання інший том, ніж попередній».

Зелене бібліотекознавство від Emerald

Світовий видавець наукової літератури Emerald Group Publishing повідомив про запровадження нової політики підтримки «зеленого» відкритого доступу для всіх своїх журналів у галузі бібліотекознавства та інформаційних наук. Відтепер, авторам дозволено самоархівувати свої роботи у репозитаріях відразу після схвалення і не потрібно більше потерпати від стандартного емеральдівського 24-місячного періоду ембарго. Це дуже хороші новини для усіх нас, оскільки Emerald видає купу авторитетних бібліотекознавчих журналів, серед яких Library Hi Tech, New Library World, Library Management, Journal of Documentation та багато інших. Тепер сподіватимемось, що й самі автори завжди будуть достатньо вмотивовані та відповідальні і оперативно розміщуватимуть свої статті у відкритих електронних архівах.

Open Data Awards 2015

Винахідник Всесвітньої Павутини сер Тім Бернерс-Лі та професор Найджел Шедболт назвали лауреатів престижної нагороди Open Data Awards, яку щорічно присуджують за кращі світові ініціативи та практики використання відкритих даних. У номінації Individual Champion award, переможцем визнано керівника громадської організації Socialboost Дениса Гурського, за …відкритий інформаційний портал, за створення коаліції навколо відкритих даних, об’єднання громадських та політичних ініціатив щодо надання та використання відкритих даних. Нагадаю, що минулого року платформа SocialBoost запустила національний портал відкритих даних Data.gov.ua, на якому повинні публікуватися відкриті дані українських державних органів.

ContentMine: право добувати

Учасники проекту ContentMine за допомогою машин та фінансової підтримки Shuttleworth Foundation намагаються видобути 100 мільйонів фактів з наукової літератури. Творці проекту переконані, що «право на читання = право на добування», а тому кожен повинен мати право й на комп’ютерне опрацювання текстів. Подібні вольності потрібні насамперед для блага суспільства, щоб наукова інформація своєчасно опинялася у руках відповідних спеціалістів. На сайті проекту ContentMine вже доступні кілька корисних програмок, серед яких кравлери (збирають веб-адреси сторінок та файлів), скрапери (шукають у тенетах інформацію згідно заданих параметрів), конвертери (перетворюють файли одного формату в інший) та екстрактори зображень і даних. Дане програмне забезпечення поширюється під ліберальними ліцензіями MIT та Apache2, а відтак його можна вільно завантажувати, змінювати та удосконалювати.

Нові стандарти прозорості та відкритості представлення наукових досліджень

Більшість науковців погоджується, що прозорість, відкритість і відтворюваність результатів досліджень є невід’ємною складовою системи наукових норм та цінностей. Та, водночас, зібрано достатньо багато доказів того, що сучасна академічна система нагород не надто заохочує вчених до підтримки відкритих практик. Щоб змінити ситуацію на краще, Transparency and Openness Promotion (TOP) Committee розробив стандарти прозорості та відкритості представлення наукових досліджень, які нещодавно було оприлюднено на сторінках Science, і які вже підтримали 114 наукових журналів та 39 організацій. Стандарти включають 8 категорій даних, кожна з яких містить 3 рівня розкриття даних. Рівень 0 вказує на невідповідність стандартам прозорості та відкритості. 

Польща хоче виміняти архів Оссолінеуму

На засіданні Міжурядової українсько-польської комісії у справах охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей у польському місті Ольштин, дійшло до підписання протоколу зі сумнівним пунктом 14. Згідно даного документу комісія рекомендувала здійснити до кінця 2016 р. обмін матеріалів Наукового Товариства ім. Т.Шевченка з Національної бібліотеки у Варшаві та Бібліотеки Національного закладу ім. Оссолінських на Архів Національного закладу ім. Оссолінських, що зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника. Вітчизняні медіа вже встигли поганьбити наших «підписантів», водночас, поляки не поспішають радіти, адже за майже 20 років існування комісії жодних культурних цінностей повернути досі не вдалось. 

Beall’s List: де не варто публікувати результати наукових досліджень

Монівська вимога підштовхує здобувачів наукових ступенів до пошуків легкодоступних іноземних журналів, а спритники раді старатись – активно заповнюють поштові скриньки потенційних авторів недвозначними спам-повідомленнями. Саме час нагадати про бібліотекаря Джефрі Біла (Jeffrey Beall) з Університету штату Колорадо (Денвер), який укладає список сумнівних видавництв та автономних журналів відкритого доступу. В світі існує безліч «наукових» журналів, які створено виключно заради отримання прибутку, а не для поширення результатів наукових досліджень. Публікація статей у подібних виданнях не лише не дозволить отримати визнання наукового співтовариства, а й негативно позначиться на вашому іміджі. Тому, перед тим як надіслати рукопис на розгляд, спершу перевірте, чи бува не потрапив обраний журнал у Beall’s List.