Дослідники, що публікують монографії є більш продуктивними

Згідно з результатами нового дослідження, польські вчені, що опублікували монографії, публікували й журнальні статті. При цьому, науковці, що опублікували хоча б одну монографію, виявились продуктивнішими за тих, хто не опублікував жодної. Водночас, виявилось, що польські автори монографій орієнтуються більше на регіональні видання. Монографія залишається основним каналом комунікації у суспільних та гуманітарних науках, проте висновки цього дослідження справедливі для поведінки польських науковців у всіх галузях. 

CORE Recommender: відкритість повинна окупатися

Вміст вашого інституційного репозитарію може стати більш доступним для світової спільноти за допомогою плагіну від CORE – найбільшого агрегатора відкритих наукових публікацій у світі. Спеціальний безкоштовний плагін для репозитаріїв, журнальних систем та веб-інтерфейсів CORE Recommender надає пропозиції щодо тематично пов’язаних документів з публікацією, яку зараз переглядає користувач. Особливість модулю – усі рекомендовані статті можна безперешкодно переглянути. 

Плата за публікацію у журналах відкритого доступу

Марцін Козак та Джеймс Хартлі колись дослідили понад 9000 відкритих журналів, що представлені в DOAJ, і виявили, що лише 28% журналів беруть плату за публікацію. Найбільше платних відкритих журналів видається у різних галузях медицини – 47%, а найменше в гуманітарних науках – 4% та мистецтвознавстві – 0%. В Україні мені найчастіше економісти допікають розповідями, що публікація статей у наукових журналах обов’язкова платна, але, як бачите, Козак і Хартлі отримали в галузі економіки – 23%, а бізнесі та менеджменті – 28% журналів, що беруть плату з авторів. 

Scopus популярніший за Web of Science у Google Trends

Фелікс де Моя Анегон порозважався з Google Trends і показав, що користувачі Google частіше запитували про Scopus, ніж про Web of Science. Вирішив провести подібне порівняння для України. Доступ до продукту Elsevier з’явився у нас значно раніше за доступ до баз ВоС, тому обмежився лише 5 останніми роками. Scopus очікувано значно переважає Web of Science за кількістю пошукових запитів українських користувачів Google. 

Імпорт записів для бібліотечного каталогу і віддалений доступ до Springer Link

У січні установи, що раніше оформили доступ до Scopus та Web of Science за кошти держбюджету, автоматом отримали й доступ до електронних книг Springer 2017 р. та журналів Springer 1997-2020 рр. Понад 9500 книг стали доступними українським користувачам назавжди, тому їх можна сміло представляти у своїх бібліотечних каталогах. Для цього, не непотрібно щоразу створювати вручну новий запис для кожної книги, а просто скористаємося Springer Nature Metadata Downloader, проставляємо відповідні позначки, блискавично вантажимо відповідні записи у потрібному MARC-форматі і додаємо їх у базу свого бібліотечного каталогу.

QOAM: нехай відкриті журнали поборються за автора

Ціна за публікацію у відкритих журналах дуже різна — від безкоштовно до 5000 євро за статтю і більше. При цьому, сильно різниться й співвідношення ціни та ефективності. Зрозуміло, що автори прагнуть отримати прекрасне представлення результатів своїх досліджень, але — чи кожен відкритий журнал вартий тих грошей, що він просить? Новий сервіс Quality Open Access Market (QOAM) прагне використати «мудрість мас» і запропонувати авторам відмінний інструмент для кращого розуміння цих відмінностей. 

Нові українські журнали в Scopus 2019

Зізнаюся, що давно не оновлював інформацію у блозі про українські журнали в Scopus. Виправляюсь і давайте привітаємо редакції та видавців відносно свіженьких скопусівських журналів – «Mining of Mineral Deposits» Національного гірничого університету, «Reproductive Endocrinology» ТОВ "Триліст", «Semiconductor Physics, Quantum Electronics and Optoelectronics» Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України і «Ukrainian Geographical Journal» Інституту географії НАН України. Маємо у жовтневому ельзевірівському переліку 48 активних українських журналів. 

Тиранія п’ятірки кращих журналів

Джеймс Хекман і Сидхарт Моктан запевняють, що факт публікації у п’ятірці найкращих журналів має надзвичайно сильний вплив на рішення щодо працевлаштування та кар’єрного росту вченого на кафедрах економіки у провідних університетах США. Звичайно, через це молоде покоління американських економістів одержиме публікацією у Top-5 журналів, кар'єризм домінує над творчістю, адже такий підхід далеко ненадійний і значна частка впливових публікацій з’являється у виданнях, що не належать до п’ятірки кращих. Цікаво було б побачити подібні аналізи й для інших наукових галузей та країн, проте зібрати дані для їх проведення буде досить складно. 

Рік 2019: сингулярність і багато наукометрії

Мій традиційний дайджест за рік, пані та панове. Військовий історик Лоуренс Фрідман сказав, що «Інформаційні кампанії соціальних медіа мають працювати з реаліями, що відбуваються на місцях. Відповідно, російська інформаційна кампанія є цілковитим провалом». Історик просто переконаний, що вільні та розумні люди значно ефективніші за неповоротку державну пропагандистську машину, що вигадує власну реальність. Але вільних і розумних потрібно ростити та підтримувати — школами, університетами, бібліотеками! Сльози навертаються коли бачите запилюжені штори читального залу районної бібліотеки? — Може тому наших земляків так легко, якщо не переконати, то хоча б спантеличити? 

Грантові успіхи українських «гуманітаріїв»

Якщо порівняти в SciVal суми дослідницьких грантів, що отримували наші науковці впродовж 2014-2019 років, то побачимо, що серед всіх наукових дисциплін другу сходинку несподівано обіймає Arts and Humanities. Як так сталося, що митці і гуманітарії отримали більшу суму грантів, ніж наші компутерники, бізнесмени, чи медики? Зазирнімо глибше у дані. 

Google Scholar не всім однаково корисний

Група відомих авторів дійшла до цікавого висновку – Google Scholar охоплює наукові цитування, що доступні у базах Web of Science Core Collection та Scopus, а також враховує ще багацько цитувань, що надходять, як правило, з нежурнальних (дисертації, книги, доповіді для конференцій, препринти) і неангломовних джерел.

Індикатори наукової роботи у листі НАЗЯВО ректорам

Не встигли експерти НАЗЯВО перепочити від «підрахунку сум індексів Гірша науково-педагогічних і наукових працівників», як вони вже просять ректорів ЗВО заповнити новий опитувальник «Системи внутрішнього забезпечення якості у вітчизняних закладах вищої освіти». Можливо, освітні частини опитувальника також містять кумедні речі, але я підвис саме на Блоці 8. Наукова робота. Так, у відповіді на питання 46. Зазначте всі фахові часописи, які видаються закладом і які входять до наукометричних баз Scopus чи Web of Science, просять вказати «посилання на сторінку видання на сайті закладу». Тобто, не посилання на веб-сайт самого наукового журналу, де розміщено інформацію про власника, а просто на сторінку університету. 

CORE Discovery: нове розширення для веб-переглядача

Найбільший у світі агрегатор наукових робіт у відкритому доступі CORE запропонував власне розширення для веб-переглядача, що допоможе користувачам знаходити відкриті копії наукових документів. Розширення доступне для користувачів Google Chrome, Mozilla Firefox та Opera. Встановлюємо CORE Discovery, у браузері з’явиться кнопка із замочком і коли потрапимо на веб-сторінку публікації, то автоматично побачимо одну з трьох піктограм. 

Як використовувати пошукові системи для написання наукових робіт

Шум навколо запуску Open Ukrainian Citation Index показав нам усім як, насправді, більшість українських користувачів використовує цитатні бази даних та спеціалізовані пошукові системи - виміряємо свій h-індекс, можливо, ще імпакт-фактор журналу (в якому вже опублікували свою роботу) і закриваємо браузер. Тепер якось більш зрозуміло, чому в Україні стає все більше Скопусу, а не науки. Давайте нагадаємо дуже юним аспірантам, як ми можемо на максимум використовувати можливості інформаційних інструментів, які прийнято у нас називати наукометричними базами даних. Для прикладу оберемо той ж таки OUCI, хоча, зрозуміло, що подібний функціонал ви знайдете у багатьох базах цитувань (тут вже, швидше, питання до джерел даних).

Бібліотеки у бюджеті-2020: нічого не зміниться

Верховна Рада швиденько ухвалила закон «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а отже маємо щорічний грудневий допис про те, що підклали народні обранці бібліотекарям. На сторінці Верховної Ради знаходимо Додаток (додатки 1-8) 15.09.2019 і відкриваємо Додаток №3 і бачимо, що на Забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек та культурно-просвітницьких центрів заплановано виділити 799 156,5 тис. грн. У порівнянні з минулим роком знову є малесенький приріст +69 000 тис. грн., що пов'язаний, мабуть, не з передплатою, а з вартістю цін на комунальні послуги та енергоносії. 

Звідки беруться дані в Open Ukrainian Citation Index

Працівники ДНТБ України презентували Open Ukrainian Citation Index (OUCI) – спеціалізовану пошукову систему і базу даних наукових цитувань, що надходять від усіх видавців, які співпрацюють з Crossref та підтримали Ініціативу для відкритих цитувань. Перед тим, як розглядати сам OUCI, давайте відзначимо, що представила його бібліотека, система шустро крутиться на бібсервері, вона не квадратна, не 1.0, містить 109 млн записів… і не впала від користувацьких запитів! Зрозуміло, що комусь і «тризуб над Кремлем постав – скажуть, що криво», однак є й такі, хто щиро обурюється, чому джерела цитувань OUCI не такі повні, як у Scopus, чи Web of Science. Тому давайте ще раз поговоримо про джерела, добру волю і про з-під палки по-українськи. 

Кому потрібне УДК?

Спокійно, у дописі не йде мова про доцільність використання Універсальної Десяткової Класифікації (УДК), а про дивну практику вимагати коди УДК у авторів наукових статей. Науковець провів дослідження і звертається до видавця, щоб той допоміг представити нові результати якомога більшій аудиторії спеціалістів. Здавалося, автор не зобов’язаний вміти визначати УДК, ББК, реєструвати DOI… Це ж ніби професіонали в редакції знають, що потрібно зробити, щоб перфектно представити роботу у світовому інформаційному просторі?! Проте, якщо поглянути на вимоги до оформлення статей в українських журналах, то побачити, що редакції просять надсилати на розгляд рукописи відразу з кодами УДК. 

Автоматична знижка від Wiley Open Access для українських авторів

Одне з найбільших наукових видавництв світу Wiley надає науковцям з країн, що розвиваються, можливість безкоштовної, або зі суттєвою знижкою, публікації статей у своїх відкритих журналах. Автори-кореспонденти з України мають право отримати 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access. Усе це робиться нібито для того, щоб довести світові, що на редакційні рішення журналів видавництва ніколи не впливатиме спроможність автора заплатити за свою публікацію. 

Master Journal List: знаходимо, куди пристроїти рукопис

Оновлений Master Journal List – зручний інструмент, що допоможе знайти потрібний журнал у базах платформи Web of Science. Попередній MJL, скажемо відверто, був кепський, ми довго чекали і ось нарешті отримали симпатичний результат. Журнали тепер не вивалюються загальним списком, натомість, кожен журнал має власний стандартизований профіль, що дозволяє легко порівнювати журнали від різних видавців. Профіль журналу містить інформацію про завдання і зміст, метрики, частоту публікації, веб-посилання для подання рукопису… тому, авторам буде значно простіше відшукати відповідний журнал. Інструмент вимагає реєстрації, проте достатньо мати ORCID. 

3 статті в хижацьких журналах = 1 український кандидат

«Мій Боже милий! як хотілось, Щоб хто-небудь мені сказав Хоч слово мудре; щоб я знав, Для кого я пишу? для чого?». Справджується мій сумний прогноз, що здобути ступінь доктора, чи кандидата наук буде так само легко. У Мінюсті вже зареєстровано Наказ МОН №1220 від 23.09.2019 р. і в порівнянні з документом, що виносився на громадське обговорення, просто прибрали згадку про «одноосібність», тож вимоги стали ще м’якішими. 

Українські журнали в Emerging Sources Citation Index

Мені і смішно, і грішно чути на українських редтусівках заяви – «Нашому журналу хоча б у Web of Science Core Collection спочатку потрапити». Звичайно, як на мене, то вся справа в молодому Emerging Sources Citation Index (ESCI) – про восівський тріо-грааль більшість наших редакцій раніше й не чули, а от стартові успіхи українських колег в ESCI розбурхали нездоровий інтерес та оптимізм наших ректорів. Схоже, що навіть нещодавній виліт «Вісника НАККіМ» з ESCI не підірвав ентузіазм деяких наших «подавачів». Давайте ж перевіримо, що за українські журнали індексується в ESCI і чи справді український контент ESCI має якісь свої особливості. 

Люди хочуть звичайні бібліотеки

Ви придбали 3D-принтер для бібліотеки, а тепер він стоїть нікому не потрібний у кутку і ви не знаєте, що з цим робити? Нарешті з’явилася стаття, що містить достатньо статистичних даних, щоб пояснити нам чому так сталося. Пригадуєте, у всьому світі бібліотекарі побоювались, що через стрімкий розвиток Інтернету бібліотеки безнадійно застаріють? Багато керівників бібліотек вирішили не випробовувати долю і для того, щоб довести сучасність своїх установ розпочали пропонувати користувачам різноманітні футуристичні дивани, 3D-принтери, шоломи віртуальної реальності… 

Радянські традиції кепської цитованості наукових робіт

Чому роботи більшості наших вчених так рідко згадують у своїх роботах іноземні науковці? Припустімо, що справа не просто в якості цих робіт і давайте спробуємо перерахувати кілька причин: відсутність регулярних зв'язків із зарубіжними вченими, затримка з доступом до іноземних журналів, недостатнє знання іноземних мов нашими вченими, багато часу витрачається на підготовку різних супровідних документів, незнання української мови іноземними вченими, наші бібліотеки недостатньо добре укомплектовані іноземною літературою… Погоджуєтесь?! 

Чому провисло цитування наших університетів у рейтингу Таймс

З’явився Times Higher Education World University Rankings 2020 і місця наших 6 університетів мало кому сподобались. Поки українські медіа, ректори, члени вчених рад… поширювали рейтингові фантазії напористих народних депутаток, які навіть не заглядали у методологію згаданих рейтингів, фахівці, яких у нас вперто ніхто не слухає, почали докопуватись, швидше самі для себе, чому ж їхні установи так влетіли Львівській політехніці за показником Citations? Якщо у Львівської політехніки цей показник = 49.5, то в Харківської політехніки = 5.4! Відчуйте різницю. 

Як бібліотекарю пограти у «вищій лізі»?

Мене вражає цінова політика відомого видавця біомедичних журналів Cell Press. Візьмемо для прикладу видання «American Journal of Human Genetics». Вартість річної індивідуальної передплати – $1948. Публікація статті у відкритому доступі – $5000. Доступ до 1 статті – $31.50. Але при цьому період ембарго для преси – лише 6 місяців, а публікація препринтів, чи навіть пряме надсилання рукописів з bioRxiv – вітається! Тобто, читачі AJHG готові платити величезні гроші за оперативний доступ до інформації, що через півроку й так з’явиться у відкритому доступі. 

Електронні книги у бібліотеках США для всіх і старі-нові українські Зе!реалії

Великий американський видавець Macmillan Publishers вирішив запровадити нове правило – бібліотеки можуть придбати лише 1 примірник нової електронної книги протягом 8 тижнів після її виходу. Американська бібліотечна асоціація (ALA) та Асоціація публічних бібліотек (PLA) відразу заявили, що таке ембарго – це порушення прав читачів, обмеження доступу до інформації і запустили кампанію #eBooksForAll. Нагадаю, що електронні книги в бібліотеках США видаються на абонемент подібно до паперових – кожен хто має читацький може позичити на якийсь час е-книгу, кілька читачів можуть читати е-книгу одночасно, не можна розшарити нелегально файлик серед усіх охочих. 

Pybliometrics: інтерфейс Python для Scopus

Програмний модуль pybliometrics для API Scopus RESTful, що написаний для Python 3, дозволяє отримати доступ до бази даних Scopus через зручні користувацькі інтерфейси і може використовуватися без попереднього знання RESTful API. Пакет пропонує класи для взаємодії з різними Scopus API для отримання різноманітної інформації: кількість посилань, інформація про автора, анотації документів. Початковий код pybliometrics викладено на GitHub під ліцензією MIT. 

Як розпізнати цитування з примусу?

Elsevier підозрює сотні рецензентів у тому, що вони скористались процесом рецензування для штучного покращення своїх наукометричних показників. Нібито в обмін на схвальні рецензії деякі непорядні рецензенти закликали авторів згадати потрібні статті у списку використаної літератури. Експерти-аналітики Elsevier Джероен Баас та Катріона Феннелл переглянули рецензентську активність майже 55000 науковців, які рецензували роботи у журналах Elsevier і перевірили, чи часто їхні публікації цитуються у роботах, які вони рецензували. Виявилося, що в переважній більшості випадків публікації рецензентів не цитуються у рецензованих ними роботах, проте, менш як 1% перевірених рецензентів потрапили під підозру. 

Україна – лідер серед країн світу за рівнем самоцитувань

Набір даних, у якому представлено майже 100 000 дослідників, свідчить про те, що не менше 250 вчених отримали понад 50% цитувань своїх робіт від себе, або від своїх співавторів, водночас, середній показник самоцитування становив лише 12,7%. Вчений Стенфордського університету і один з авторів цього дослідження Джон Іоаннідіс підозрює, що «ферми самоцитування» дуже поширене явище. На думку доктора Іоаннідіса, вчені із самоцитуванням у понад 25% не обов'язково беруть участь у якихось неетичних іграх, проте роботи таких вчених варто ретельно перевіряти. 

Два нових і цікавих міністра для українських бібліотек

Депутати Верховної Ради дев'ятого скликання затвердили склад нового Кабміну. Міністерство культури, молоді та спорту очолив Володимир Бородянський, якому тепер потрібно опікуватися нашими бібліотеками. Пан Бородянський відомий медіа-діяч, рулив такими великими проектами як Новий канал, Наше радіо, Московський комсомолець в Україні, СТБ… тому, підозрюю, він навряд обізнаний з прозаїчними буднями українських бібліотек. Однак, новий міністр культури нещодавно розповідав у соцмережі, що найкращі професіонали культурної індустрії будуть залучені до створення гуманітарної стратегії, а серед напрямків майбутньої клопіткої роботи знайшлися місце для бібліотек та книг. Культурний міністр пам’ятає про ці два слова і це вже щось для початку. 

Наукометрія в Методиці оцінювання ефективності діяльності наукових установ України

Затверджено нову Методику оцінювання ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності наукової установи, яка застосовується під час проведення її державної атестації. Методика доволі велика, заплутана і містить багато додатків, однак сказано, що оцінювання має здійснюватися на засадах «поєднання кількісного та якісного оцінювання статистичних, наукометричних даних», тому не можу просто так злегковажити і не поглянути на наукометричні моменти, що згадані у цій Методиці. 

Хто боїться Плану S?

Багато води утекло з часу минулої згадки про План S на сторінках блогу. За цей час видавцям вдалось відбитися від встановлення ліміту на максимальну плату за публікацію, виграти ще один рочок для переходу на рейки беззастережного відкритого доступу… але, мабуть, найважливіші оновлення – а) поява трансформативних угод, де передбачено компенсацію витрат видавцям за перехід на повністю відкриту бізнес-модель; і б) гібрид знову «легітимний» – члени cOAlition S не компенсуватимуть авторам сплату APC у гібридних журналах, але якщо науковці знайдуть для для цього кошти з інших фондів, то це не суперечитиме Плану S. 

База ERIH PLUS by Dimensions для соціальних та гуманітарних наук

На платформі Dimensions мені дуже подобається ідея щодо використання різних Journal List – австралійський ERA, латиноамериканський SciELO, фламандський VABB-SHW… Гадаю, що поява нового фільтру ERIH PLUS у Dimensions – повинно вже було стати подією для вчених-гуманітаріїв. Команда Dimensions у партнерстві з Norwegian Centre for Research Data (NSD), щоб спростити вченим доступ до результатів досліджень у соціальних та гуманітарних науках, представила на своїй платформі дані European Reference Index for the Humanities and the Social Sciences (ERIH PLUS). 

Академічна пошукова система Scinapse

Безкоштовна пошукова система наукової літератури Scinapse індексує понад 200 млн статей з понад 40000 журналів, а за справну роботу системи відповідає Pluto Network – південнокорейська команда розробників та підприємців. Давайте перевіримо як працює Scinapse, адже творці системи переконані, що «We’re better than Google Scholar. We mean it». Виконую запит бібліотека в Google Академія і отримую 171 000 результатів, а тепер Scinapse – 124 документи. Зараз Scinapse отримує дані лише з 4 джерел (Microsoft Academic Graph, Semantic Scholar, Springer Nature та PubMed), тому нічого дивного, що над охопленням можна ще попрацювати. 

Як результати досліджень вчених України впливають на розвиток технологій?

Продовження патентної теми. Пишуть, що цитування публікацій у патентах використовують для вимірювання впливу наукових досліджень на розвиток економіки. І далі – згідно з даними SciVal публікації працівників установ України в 2013–2017 рр. були згадані в патентах лише 87 разів. Якщо уважно роздивитись дані SciVal щодо цитувань українських публікацій у патентах, то відповідно до деяких показників – у нас справи навіть гірші, ніж у вчених Молдови. Тобто, більшість результатів наших досліджень не використовуються у промисловості, вони не приносять економічних прибутків, а ми вимушені закуповувати технологічні новинки закордоном. 

Пост-фактно імпакт-факторний підхід до фінансування медичної науки в Україні

У Міністерстві охорони здоров’я України голосно заявили, що восени у нас запрацює цільове фінансування медичної науки. Хтось у Міністерстві розробив чудернацький «алгоритм», з допомогою якого вже з вересня буде перерозподілятися фінансування між установами, що належать до сфери управління МОЗ України. Алгоритм крутиться навколо імпакт-факторів журналів, і це так, ніби ми в Україні живемо в кам’яний вік наукометрії, де про Сан-Франциську декларацію щодо оцінки наукових досліджень ніхто ніколи не чув.

Найкращі університети світу відповідно до кількості цитувань у профілях Google Scholar

Один з популярних в Україні рейтингів Cybermetrics Lab люто змінив методологію. Google Scholar є беззахисною перед маніпуляціями, але іспанські укладачі рейтингу спробували виловити тих, хто не дбає про чистоту свого профілю в Google Scholar. Для початку – взяли 100 найцитованіших авторських профілів для кожного університету і видалили перші 5 профілів для покращення репрезентативності. Далі цікавіше. Якщо серед першої сотні зустрічались неіндивідуальні профілі (журналу, кафедри) – установу викидали з рейтингу. Якщо в профілі «чужого» автора зумисно було вказано потрібну афіляцію для накрутки рейтингу – установу викидали з рейтингу. Якщо в профілі було вказано щонайменше 2 документа іншого автора – установу викидали з рейтингу. 

Найпопулярніші журнали серед українських авторів згідно з Web of Science

У попередніх дописах розглядав, звідки взялася значна частина приросту українських публікацій у Scopus, а нині давайте ненадовго зазирнемо у бази Web of Science. Проведемо простенький пошук ADDRESS: (Ukraine) Refined by: PUBLICATION YEARS: (2019 OR 2018 OR 2017 OR 2016), поглянемо на Source Titles і отримаємо топ-5 восівських журналів за популярністю серед українських авторів: «Питання атомної науки і техніки» (724), «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (603), «Наука і освіта» (599), «Baltic Journal of Economic Studies» (584), «Світ Медицини і Біології» (499). 

Biblioshiny: бібліометрія для некодерів

Bibliometrix – це розроблений Массімо Арія і Коррадо Куккурулло відкритий R-інструмент для проведення кількісних наукометричних досліджень, який тепер містить чудовий додаток BiblioShiny для чайників програмування. У BiblioShiny доступні всі основні бібліометричні методи аналізу даних, але при цьому додаток дуже простий у використанні і лише за допомогою кількох кліків можна багато чого візуалізувати. Встановити R та RStudio на комп’ютер все рівно потрібно, завантажуємо пакет bibliometrix, виконуємо library(bibliometrix) та biblioshiny(), а далі бавимось вже в браузері. 

Scopus може вилучати проіндексований контент

Пригадуєте, минулого року розповідав про скопусівське диво «International Journal of Engineering and Technology UAE» (E-ISSN: 2227-524X)? Дуже схоже на класичний випадок – журнал публікував у рік менше 30 документів, але вирішив заробити всі гроші світу після потрапляння в Scopus і лише за півроку 2018-го журнал представив майже 2000 статей, а автори з України тільки за 6 місяців опублікували 127 робіт у цьому престижному скопусівському журналі. 

«Блакитна брехня»: як політика робить з нас дурнів

Я – бібліотекар, який вважає своїм професійним обов’язком розширювати світогляд своїх читачів, тому, зізнаюсь, мене лякають різноманітні прояви торжества ірраціональності у XXI столітті. Страшно спостерігати за тим, як якесь дитя шаленства мас опиняється біля керма цілої країни, а його прихильники вірять у такий піццагейт, що це просто на голову не налазить. Але ще страшніше бачити, коли викладачі та наукові співробітники – люди, які присягали служити логіці та фактам – інколи поводяться гірше за молоде бидло з околиць і залюбки приєднуються до команд цькувачів та поширювачів фейкових повідомлень. Мислити по-науковому, звичайно, не означає, що усі вчені є людьми благородними, трапляються й серед них професійні пугачі, московські тролі, міські божевільні… Однак, ще донедавна я не мав жодних варіантів відповіді на запитання – Чому ж так багато наших молодих педагогів та науковців поспішають підтримувати різну маячню всупереч доказам і здоровому глузду? 

JournalReviewer: про рецензування без образливих слів

JournalReviewer – незалежний веб-сайт, що пропонує авторам поділитися своїм досвідом проходження рецензування у наукових журналах. Як нас запевняють, JournalReviewer – це не майданчик, де люди можуть вилити свій гнів після невдалого подання рукопису, або ж для спритників, які шукають найпростіший спосіб опублікувати свою роботу. Мета сайту – надати користувачам докладну інформацію, яка допоможе обрати найкращий і відповідний журнал для подання рукопису. Наскільки ретельно проводилось рецензування? Скільки приблизно часу потрібно, щоб отримати рецензії? Чи були ці висновки експертів корисними? 

Transpose: база даних журнальних політик

Нова база даних Transpose покликана допомогти користувачам уточнити публікаційні політики більш як 2900 журналів. Профіль кожного журналу містить три основні категорії: тип рецензування, політика щодо залучення співрецензентів та правила розміщення препринтів. Можна проводити пошук з використанням відповідних фільтрів, а також за назвою, ISSN, DOI і видавцем. 

PatCite в Lens: вивчаємо цитування у патентах

Підозрюєте, що наука впливає на промисловість, але не знаєте, як це довести? Насправді, мізерна кількість наукових публікацій, що індексуються в Web of Science та Scopus, згадуються у патентах + спробуйте розшукати в інтерфейсах цих інструментів відповідні пошукові поля. Тому, тут нам на допомогу прийде відкрита платформа Lens зі своїм сервісом PatCite. Ми можемо дізнатися, які наукові публікації були згадані у патентах, або ж, навпаки, які патенти були згадані в наукових публікаціях. 

А мені у МОН сказали…

Коли працюєш з редакціями наукових журналів і розповідаєш їм якісь базові речі про критерії авторства, про процедуру рецензування, про веб-сайт видання ітд., то неодмінно почуєш: А от я десь чув… А от мені сказали в МОН… У мене є знайомий в Америці, так от він каже… Сам я не знаю, але людина, чию думку я дуже поважаю, переконана, що… Абсолютно не розумію цих людей! Достатньо відкрити у браузері сторінки COPE, EASE, CSE’s White Paper on Promoting Integrity in Scientific Journal Publications… щоб перевірити усю цю інформацію і більше вам не доведеться перейматись тим, що хтось десь там щось сказав. 

Професор Людо Вальтман в Києві

Якщо уважно поглянете на географію конференцій продуктивних авторів Journal of Informetrics, Scientometrics… то ви помітите, що якимось неймовірним чином їм вдається вперто перестрибувати Україну. Тому, участь Людо Вальтмана у Міжнародній конференції з наукометрії та бібліометрії SBC Kyiv 2019 – це безумовно подія для української науки і буде дуже шкода, якщо нашим наукометристам не вдасться розвинути цю ініціативу. Містер Вальтман розповів загальні речі про оцінку досліджень, джерела даних, наукометричні метрики та інструменти, зробив коротенький наукометричний аналіз науки в Україні… ніби й нічого надзвичайно, але це ті орієнтири, які повинні бути почутими молодими українськими наукометристами.