skip to main |
skip to sidebar
Іван Дзюба: “А профспілкові та відомчі бібліотеки, які, знову ж таки, утримуються на кошти українських трудящих? Більшість з них з року в рік не передплачує українських газет і журналів (крім хіба що обов’язкових загальнополітичних), а відсоток української книги в них мізерний. А втім, що говорити про бібліотеки профспілкові, коли навіть у вузівських і шкільних бібліотеках ось яка картина.
Українські економісти дуже активно публікуються, захищають кандидатські та докторські… проте, через непредставленість багатьох україномовних журналів у міжнародних реферативних базах, ми досі мало що могли доказово сказати про ці наукові роботи. Нарешті маємо перше дослідження українських економічних публікацій на основі даних Crossref – за допомогою OUCI зібрано та проаналізовано майже 24 тис. записів зі 123 українських журналів за період 2002-2020 років.
Хто не хоче, щоб наукові дослідження були транспарентними й такими, що заслуговують на довіру? Система Curate Science покликана допомогти дослідникам, журналам, університетам, грантодавцям, викладачам, журналістам та широкій громадськості здолати кризу відтворюваності в сучасній науці. Кожен, хто зацікавлений у правдивості результатів досліджень, колись зможе отримати відповідний профіль на платформі Curate Science, щоб представити свої результати у зручній для користувачів формі.
Crossref спільнота вже давно виношує плани оновити схему депонування метаданих: додати мови, CRediT, JATS… Що це за JATS і для чого нам ще один XML-формат? Journal Article Tag Suite (JATS) – це мова розмітки XML для опису наукової літератури, що опублікована в Інтернеті. JATS дозволяє описувати повний зміст наукової статті, або ж тільки її вихідні відомості. Кожен опис складається з основної частини та може включати до трьох необов’язкових частин, що вказуються у певному порядку: основний титульний елемент, що містить метадані статті (автор, назва, рік…), основний зміст статті, що зазвичай складається з абзаців та розділів, прикінцеві матеріали, наприклад, глосарій, додатки, список використаної літератури, ілюстрації та інші структурні елементи такі як таблиці, рисунки тощо.
Завжди неприємно коли редактор відхиляє твій рукопис, а крім того – потрібно шукати новий журнал для подачі. Springer вирішив скористатися цією нелюбов'ю авторів та створив службу Transfer Desk, що повинна забезпечити авторам зручне повторне надсилання роботи до відповідного журналу. Головний редактор журналу не просто відхиляє рукопис, а рекомендує автору надіслати його на Transfer. Автор вирішує – А чому б ні?! Експерт Springer аналізує рукопис і протягом одного робочого надсилає рекомендації щодо вибору журналу.
Неодмінно переглядаю у топових журналах статті на регіональну тематику, адже часто доводиться чути від редакторів, що моє дослідження може зацікавити насамперед регіональну аудиторію. Відтак, мені цікаво як інші автори побудували своє дослідження, що їм вдалося привабити прискіпливого редактора та рецензентів. Для прикладу, Бактхавачалам Еланго проаналізував відкликані роботи індійських авторів – статті опублікували, потім їх визнали помилковими й провели ретракцію. Відповіді на своє головне питання я не отримав, однак цікаво було порівняти показники Індії та України.
Ви – рецензент, зареєструвалися в Publons, імпортували з Web of Science собі в профіль інформацію про публікації й система вам автоматично призначила ResearcherID. Але якщо у вас немає публікацій, що представлені у базах Web of Science, то для чого вам зараз цей ідентифікатор автора? Так, інколи Міністерства можуть запитувати про ідентифікатори авторів, зокрема й про ResearcherID, але ж це не означає, що автор неодмінно повинен представити усі ідентифікатори з переліку. Однак, іноді наших читачів нічого не здатне зупинити й вони готові генерувати ResearcherID навіть шляхом прикріплення та відкріплення чужої роботи – зареєструвалися, додали собі чужу роботу, ввечері система присвоїла ID і на ранок видалили цю роботу з профілю.
Віруси не переносяться з радіосигналом, мРНК не змінює геном людини, часник та цибуля не захищають від COVID-19, а от зареєстровані вакцини безпечно й ефективно формують імунітет. Здавалося, хто як не бібліотекарі повинні це знати й нести людям дари Просвітництва та здорового глузду? Проте, вакцинація від COVID-19 є добровільною й схоже добрячий відсоток бібліотекарів поки відмовляється безплатно вакцинуватись. І все це відбувається в європейській країні, яка зовсім нещодавно через подібні антивакцинальні настрої нещадно потерпала від спалаху кору на рівні Конго та Сомалі!
З 1 березня 2021 року в нас розпочав діяти ДСТУ 7152:2020 (ISO 8:2019, NEQ; ISO 18:1981, NEQ; ISO 215:1986, NEQ) “Інформація та документація. Видання. Оформлення публікацій у журналах і збірниках”. Цей новий національний стандарт нарешті рекомендує нам вказувати у журналах DOI, ORCID... а також установлює як оформлювати пристатейні списки літератури. Отож, бібліографічні посилання (внутрішньотекстові, підрядкові, позатекстові) складають відповідно до положень ДСТУ 8302, а бібліографічні записи в пристатейних бібліографічних списках складають згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1 і ДСТУ ГОСТ 7.80. Таким чином, у дисертаціях нам можна оформлювати список використаної літератури згідно з APA, MLA, ACS… а от у журналах та збірниках, будьте люб'язні, використовувати ДСТУ ГОСТ.
Міністерство юстиції США та Elsevier закручують гайки найпопулярнішому піратському ресурсу серед науковців. Sci-Hub нині заморожений і з грудня 2020 року не завантажував у свою базу жодних нових статей. Нас просять готуватися до найгіршого і приєднатися до рятувальної місії. Кілька сідерів Library Genesis зараз роздають торенти Sci-Hub. Існує 850 торентів scihub, кожен містить 100 000 статей, загалом 85 мільйонів наукових статей (77 ТБ). Це повна база даних Sci-Hub, яку варто захистити.
Вільян ван ден Аккер з Утрехтського університету дуже точно пише про те, що гуманітарії не повинні уникати боротьби за державні ресурси, слід розробити відповідну систему оцінки гуманітарних досліджень, а не розповідати виключно про свою особливість а-ля подивіться на ці нужденні екзотичні дисципліни, подивись, як вони в’януть, мов красиві квіти, що востаннє цвітуть у пустелі без води.
У попередньому дописі розповідав, як затято деякі українці публікуються у виданнях, що припинили індексуватися у Scopus, зокрема й через їх відверте падіння до рівня “хижацьких” журналів, як активно цитуються ці публікації та роздувають індекси Хірша своїм авторам, і як українські Міністерства продовжують нагороджувати та фінансувати авторів цих робіт. До речі, установою-антилідером виявився Інститут колоїдної хімії і хімії води ім. А.В. Думанського НАН України – кожна друга публікація працівників опублікована у виключеному журналі. Очільник цього Інституту вірить, що піраміди побудував Бог під час Великого потопу, а дельфіни керують людьми за допомогою ультразвуку. Справедлива реакція вчених НАНУ на антинаукові висловлювання цього академіка, схоже, жодних плодів досі не принесла.
У новому пошуковому інтерфейсі Web of Science з'явилася можливість відфільтрувати результати за видавцем. Раніше не було такого фільтру, тому доводилося завантажувати переліки публікацій, щоб розпізнати видавця за префіксом DOI. Скористаймося новими пошуковими можливостями та подивімося у яких видавництвах українські вчені CU=(Ukraine) найчастіше публікували свої роботи у 2017-2020 рр. Звичайно мова лише про видання, що представлені у базах Web of Science.
Ректор Харківського політехнічного інституту показав у мережі текст свого нового контракту і тепер нам усім зрозуміліше, чого очікує Міністерство від очільників університетів. Керівник повинен забезпечити досягнення ряду показників серед яких, як на мене, є хороші – пожвавлення міжнародної академічної мобільності, є несподівані – збільшення частки викладання навчальних дисциплін французькою мовою, а є й відверто дивні – збільшення кількості здобувачів, "які подали StartUp-проєкту" (?).
Дослідники стверджують, що публікації в хижацьких журналах мають незначний науковий вплив. Мабуть, це справедливо для наукового прогресу людства загалом, проте на розподіл фінансування науки в України такі публікації добряче впливають. Так, для отримання наукових ступенів й вчених звань у нас досі враховують публікації й у виключених журналах. Проте поговорімо сьогодні про “вищу лігу” –
цитованість українських робіт у виключених виданнях.
Досвід відіграє дуже важливу роль в процесі публікації впливових наукових робіт. Це особливо помітно у провідних мультидисциплінарних журналах, де вчений навряд чи відразу буде вказаний першим автором роботи, якщо він раніше не публікувався у цьому журналі. Це явище отримало назву «ефект шаперона» (Chaperone effect). Шаперон – людина, яка заради пристойності супроводжувала незаміжню дівчину на публіці. Це слово використовується переважно у Франції та Великобританії, тому, як на мене, то для українського користувача зрозуміліше назвати це явище «ефектом наставника».
“I have bad news for you - most likely, you were published in a predatory journal”. The interlocutor clearly did not expect such impudence from the librarian. A few seconds of awkward silence, and then everything happens almost as in the popular mass theory of the five stages of grief:
Міністерство культури та інформаційної політики України спільно з Українським інститутом книги презентували Стратегію розвитку читання на 2021-2025 роки “Читання як життєва стратегія”. Знаходжу лише текст проєкту Стратегії, але сподіваюсь, що фінальний варіант не сильно змінився. Що планують наші стратеги? – Органи влади більше не ухвалюватимуть рішень на основі власних фантазій, створять електронний каталог та Українську цифрову бібліотеку, регулярно оновлюватимуть бібліотечні фонди, збільшать кількість стипендій для авторів, перекладачів, ілюстраторів…
У профілях авторів в Google Scholar з’явився розділ Public access, що повинен допомогти відстежувати доступність повного тексту статей відповідно до вимог одного зі 160 агентств, що фінансують наукові дослідження. Багато наукових грантодавців прагне забезпечити відкритий доступ до результатів профінансованих досліджень і тому вони вимагають від вчених зробити такі статті загальнодоступними. Щоправда, не всі вчені слухняні й ось тепер кольорова смужка у профілі дозволить швидко дізнатися скільки робіт вченого повинно бути доступно відповідно до вимог, а скільки насправді є.
Ініціатива Open Editors збирає дані про редакторів та членів редакційних колегій наукових журналів за допомогою веб-скрапінгу. Скрипт (код на R доступний на GitHub) отримує доступ до сайтів видавців і створює відповідний датасет. Зараз цей набір даних містить інформацію про 478.562 редактора, 6.090 журналів від 17 видавців. Наступне оновлення заплановано провести аж у грудні 2021 року. Докладніше про Open Editors читайте в препринті.
Ініціатива для Відкритих цитувань отримує все нових і нових прихильників. Де ж нові наукові пошуковики, що використовують ці можливості? – запитаєте ви. Звичайно такі інструменти є, зараз вони активно розвиваються, тому познайоммось краще з цими сервісами, що допоможуть вам створити хороший огляд літератури та відкрити для себе важливі актуальні наукові дослідження.
Під егідою Центру дослідження науки і техніки Лейденського університету, Quality Open Access Market (QOAM) працює над підтримкою відкритого списку надійних журналів Bona Fide Journals. Понад 42000 назв наукових журналів добули з JournalTOCs. Згідно із задумом розробників у перелік добросовісних журналів потраплять: а) журнали без плати за публікації, адже вони за визначенням не можуть бути хижацькі; б) журнали з DOAJ, оскільки вважається, що вони пройшли процедуру перевірки; в) гібридні журнали, що є складовими трансформаційних угод та г) журнали, що отримали три та більше голосів довіри від різних академічних бібліотек.
У новому інтерфейсі Web of Science з'явилася цікава візуалізація публікаційної активності авторів Web of Science Author Impact Beamplots. Візуалізація охоплює всі публікації (статті та огляди), цитування робіт конкретного автора та намагається надати користувачам більше контексту для розуміння впливовості доробку науковця, аніж проста кількість цитувань або h-індекс. Кожна фіолетова цятка – це стаття, вісь х – перцентиль цитувань, вісь y – рік публікації, зелений кружечок – річний перцентиль цитувань, сіра пунктирна вертикальна лінія – загальна медіана перцентилю цитувань. Перцентилі беруться з InCites й містять дані ESCI.
В авторських профілях Scopus з'явились препринти, проте поки що в Elsevier довіряють виключно кільком arXivам. У компанії переконані, що в цих репозитаріях проводиться сумлінна модерація контенту, а за спробу додати якихось песиків-котиків кожен отримає повідомлення – “Наші модератори-волонтери вважають, що цей препринт не містить достатньо оригінальних чи предметних результатів і не заслуговує на представлення в arXiv”. Звісно самоархівувати слабеньку роботу в arXiv нескладно (на те вони й препринти, щоб бути нерецензованими), але крім цього в архіві свідомо представляють й несерйозні роботи.
Печалився, що один з українських університетів підписав меморандум про співпрацю з ТОВ, яке пропонує “гарантоване підвищення індексу Гірша до необхідного показника”, але виявилось, що є ще обурливіший приклад співпраці з цією організацією. Предмет договору – Цитування 250 разів наукових статей опублікованих у журналі “Культурологічна думка”, шляхом розміщення посилань на них в наукових статтях, які будуть опубліковані в журналах, що входять в наукометричну базу Scopus. Так-так, ви все правильно прочитали. Саме такий договір у грудні минулого року уклав Інститут культурології Національної академії мистецтв України з ТОВ «Наукові публікації».
Університет державної фіскальної служби України підписав меморандум з ТОВ «Наукові публікації», яке зі сторінок свого сайту пропонує авторам низку неоднозначних послуг, зокрема, гарантує «під ключ» публікацію в журналах, що представлені в базах Web of Science та Scopus. Що значить «гарантує»? Що значить «під ключ»? Як розуміти зміст послуги «пошук співавторів»? У чому полягає заявлене партнерство з 97 журналами? Усе це можна спихнути на агресивний маркетинг на межі фолу, але послуга: “Підвищення індексу Гірша. Гарантоване підвищення до необхідного показника” – це вже свідоме підбурення до маніпуляцій з цитуваннями.
Чеські економісти знову взяли в руки перелік потенційно хижацьких журналів, що колись уклав бібліотекар Джеффрі Білл і перевірили, які з цих назв проіндексовані в Scopus. Виявилось, що в Scopus представлено статті з понад 300 потенційно хижацьких журналів. Так, популярна база даних перестала індексувати нові номери більшості цих видань, проте старі проіндексовані публікації нікуди не поділися з бази й продовжують завищувати h-індекси деяких авторів. Загалом за три роки ці журнали пропхали понад 160 000 статей – майже 3% робіт, що проіндексовані Scopus за цей період.
Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації планує розглянути проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (реєстр. №5002 від 02.02.2021), поданий народними депутатами України Кравчук Є.М. та іншими. Мене серйозно лякають запропоновані зміни до Статті 14. Реорганізація та приватизація бібліотек. Нагадаю, що зараз ми маємо – «Реорганізація бібліотек здійснюється відповідно до законодавства України. Бібліотеки, що є юридичними особами, не підлягають приватизації». Зараз пряму заборону приватизації намагаються прибрати із Закону і пропонують Статтю 14 змінити на: «Реорганізація та ліквідація бібліотек здійснюється за рішенням засновника або суду відповідно до законодавства. Реорганізація та ліквідація національних і державних бібліотек здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України».
Більшість дослідників не хочуть цитувати відкликані статті, однак такі недогляди часто трапляються і це може мати серйозні наслідки для науки. Новий бот @sciterefcheck виявляє наукові дослідження в яких цитуються відкликані статті. Розширення платформи scite.ai Scite Reference Check сканує PDF-файли статей на наявність посилань на ретракції у списку використаної літератури та автоматично твітить про знайдені випадки. Також алгоритм заточений на виявлення виправлень, помилок, вилучень та занепокоєнь (corrections, errata, withdrawals, expressions of concern). Інформацію про “проблемні” роботи інструмент отримує з Crossref, PubMed та бази Retraction Watch.
У Scopus до авторських профілів додали препринти, щоб допомогти користувачам дізнатися про найновіші роботи дослідника (приклад). Scopus охоплює препринти тільки розпочинаючи з 2017 року і лише з репозитаріїв ArXiv, BioRxiv, MedRxiv та ChemRxiv. Команда Elsevier працює над розширенням охоплення і протягом року обіцяє ще приєднати до профілів свій SSRN. Додані у профіль автора препринти жодним чином не впливають на наукометричні показники автора, чи установи у Scopus.
Інтелектуальний локдаун в країні триває, а для нашої Пральні – це перманентний стан, тому тримайте, громадяни – 20 січня Український інститут книги та Міністерство культури та інформаційної політики України запустили флешмоб #читай_досягай. Надзвичайно свіжа та оригінальна ідея для 2021 року! Кому сьогодні з молоді потрібен флешмоб у фейсбуці з крінжовим хештегом? Кортить пофлекситись в інсті з #читай_досягай? Таке враження, що українські чиновники роками за кошти держбюджету намагаються зробити все, щоб люди менше читали.
База даних наукових цитувань Open Ukrainian Citation Index (OUCI) потішила своїх користувачів новими фільтрами, що допоможуть зручніше працювати з результатами пошуку. За допомогою простого натискання миші в OUCI можна відібрати публікації в рецензованих виданнях, що включені в Scopus, WoS, DOAJ, Nature Index та VABB-SHW. Всі фільтри важливі й потрібно окремо відзначити малесенький національний поступ щодо промоції відкритого доступу – крім інформації про препринти з Unpaywall, тепер маємо значно актуальнішу інформацію з DOAJ. Однак, мене найбільше зацікавила можливість швидкої селекції документів, що представлені в Nature Index.
Йозеф Рорер, статистик і краєзнавець, професор Львівського університету: «Оригінальний твір, видрукуваний польською мовою, є надзвичайно рідкісним явищем. Лише впродовж так званого «часу контракту», себто з середини січня до кінця лютого, у Львові на площі бачать виставлені крамниці, де польські книготорговці, закутані в хутро, з майже замерзлими пальцями із нетерпінням очікують, доки один з їхніх земляків надумає купити будь-який політичний, теологічний та юридичний крам, видрукуваний у Варшаві, Кракові та Польщі в минулі часи. Наскільки мені відомо, наразі польська книгодрукарня є лише в галицькому окружному місті Замостя.
Під час послаблення перших карантинних обмежень, що були пов’язані зі стрімким розповсюдженням захворюваності на COVID-19, столиця України потонула в автомобільних заторах. Популярний жарт у ті дні – “всі поспішають у бібліотеки”, адже книгозбірні стали одними з перших установ, яким дозволили відкритися після локдауну. Звісно, була це замаскована зовнішньою серйозністю насмішка, але добре, що про українські бібліотеки згадали хоч так. Керівники бібліотек скаржилися, що пандемія покреслила всі їхні плани на рік – хтось ще вірить, пам'ятає, що це були за плани? Традиційний щорічний дайджест про бібліотеки – цього разу вийшло багато коронавірусу та надмір політики.
Прихильники Відкритого доступу невпинно шукають справедливіші та прозоріші видавничі моделі. Так званий «золотий відкритий доступ» перекладає видавничі витрати на авторів, рецензенти працюють безкоштовно, а видавці отримують прибуток. Багато хто вважає, що така система несправедлива щодо дослідників з бідних країн, працівників невеличких університетів та вчених, які працюють у галузях, що порівняно слабо фінансуються. Кварцовий відкритий доступ (Quartz OA) – нова краудфандінгова ініціатива щодо створення академічної відкритої видавничої системи, що базуватиметься на блокчейні, використовуватиме криптовалюту та мікропожертви читачів для авторів, рецензентів та журналів.
Видавничий гігант Elsevier підписав Сан-Франциську декларацію про оцінку наукових досліджень. В Elsevier вже давно розповідали про необхідність відповідального використання метрик у процесі оцінювання наукових робіт, проте досі все обмежувалося косметичною підтримкою Лейденського маніфесту, що дозволяло видавцю не вдаватися до активних дій. Підписання Сан-Франциської декларації вимагає вже реальних кроків, тому цікаво буде поспостерігати, як найбільший видавець наукових топ-журналів та аналітичних інструментів (!) переконуватиме вчених й управлінців відмовлятися від використання кількісних журнальних показників та закликатиме оцінювати результати досліджень відповідно до їх чеснот, а не за лейблом журналу. Тут вже простої зміни методології розрахунку CiteScore буде замало.
Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроєкт про бюджет України на 2021 рік. Переходимо на портал, знаходимо файл з розподілом видатків (Додаток (3) 26.11.2020) й шукаємо, що там сказано про бібліотеки. Традиційно бібліотеки не отримали окремого рядка і на забезпечення діяльності національних музеїв, національних і державних бібліотек та культурно-просвітницьких центрів заплановано витрати 927 288,1 тис. грн. Маємо знову приріст у порівнянні з минулим роком +128 131,6 тис. грн. Майже всі ці гроші підуть на оплату праці, комунальні послуги та енергоносії.
Відома світова ініціатива Declaration on Research Assessment (DORA), що охоплює всі наукові дисципліни, усіх ключових стейкхолдерів та закликає вдосконалювати оцінку результатів наукових досліджень, запропонувала два нових інформаційних ресурси для просування кращих практик коректного оцінювання науковців в усьому світі. У співпраці з European University Association та SPARC Europe, працівники DORA створила репозитарій з 10 кейс-стаді університетів та національних консорціумів, що демонструють ключові елементи інституційних змін щодо покращення коректності оцінювання академічної кар’єри.
Покажчик політичної літератури Overton збирає документи зі 182 країн та тисяч джерел і містить урядові документи, протоколи, звіти, дослідження аналітичних центрів тощо. Зібрані документи аналізуються для визначення тем та посилань на наукові праці, а пошуковий інтерфейс Overton дозволяє їх швидко переглянути, або відфільтрувати за джерелом цитувань, авторами, галуззю, темою, типом документа та країною. Пишуть, що можуть надати тестовий доступ. Попросив, поки жодної відповіді, тож підозрюю, що можуть бути й певні регіональні обмеження.
Міністерство науки та освіти Китаю наказало китайським установам припинити виплачувати премії дослідникам за публікації статей, щоб ті прагнули якості, а не просто публікувати якнайбільше робіт. Також, установи не повинні приймати на роботу дослідників виключно на основі кількості публікацій та цитувань цих робіт, що цілком відповідає принципам Сан-Франциської декларації. Донедавна у Китаї для оцінки дослідників та розподілу фінансування між науковими установами використовувались показники Science Citation Index (SCI). Багато установ почали виплачують науковцям премії за публікацію в журналах SCI, що спричинило не тільки нечуваний ріст кількості публікацій китайських вчених, але й призвело до падіння якості робіт, поширення плагіату, фейкових робіт та цитувань.
У липні 2020 р. Міністерство освіти і науки України вирішило не укладати з Elsevier договір про доступ до Scopus, тому що «в базі було виявлено журнал, що видається в Криму установою, яка відносить себе до Російської Федерації». Крім того, в офіційній заяві сказано: «МОН готове розглянути можливість відновлення співпраці та укладання договору після виключення журналу Physical Oceanography з бази даних Scopus». За вікном листопад 2020 р., журнал досі представлений в Scopus, а МОН ухвалило рішення передплатити на рік електронні книги Elsevier для українських бюджетних установ. На додачу до книг ScienceDirect кожна установа отримає доступ до Scopus (до 31 травня).
Девід Шоттон надихнувся переглядом «найважливішого документального фільму останніх років» від Netflix й написав чудовий допис про академічну аналітику та соціальну дилему в сучасній науковій комунікації. Академічна аналітика — застосування методів статистичного, прогнозного моделювання, аналізу даних та штучного інтелекту для аналізу, оцінки та узагальнення різних типів даних, що отримані від університетів та наукових установ, з метою отримання числових значень, які можна використовувати для планування. Усе частіше такі дані використовують для оцінювання студентів та викладачів, для прийняття рішення про розподіл фінансування та для оцінки продуктивності як окремих кафедр, так і цілих університетів. Актуальність соціальної дилеми для академічної аналітики полягає в тому, що вона, як і соціальні медіа, дедалі більше контролюється комерційними компаніями, що націлені на отримання максимального прибутку.
Пригадую, що у кількох наших бібліотеках роками створювали якісь реєстри українських установ. Не знаю, чим закінчилися ці роботи, однак сьогодні ми маємо два світових безкоштовних реєстри, що цілком здатні задовольнити наукові, айтішні, бібліотечні потреби, тому більше не потрібно створювати щось зайве, локальне та відірване від світу. Достатньо лише додати, або відредагувати інформацію про свою установу.
Аналітичний центр Cedos за підтримки Українського культурного фонду провів Дослідження дозвілля і культурних потреб міської молоді в Україні. Читання — це ж не тільки про науку та освіту, але й про дозвілля, тому вирішив пошукати, що в результатах є бібліотечного. Не буду переповідати методологію, для нас важливіше, що про бібліотеки у цьому досліджені згадували доволі часто. Бібліотеки здебільшого асоціюються у міської молоді з місцем для видачі книжок для студентів та науковців. Частина молоді відвідували бібліотеки ще під час навчання в школі або університеті.
DataCite та проєкт FREYA створили DataCite Commons – веб-інтерфейс, який за допомогою стандартних метаданих та постійних ідентифікаторів (DOI для документів, ORCID ID для вчених, ROR ID для установ) утворюють PID Graph, що працює на основі API DataCite GraphQL. Маємо рядок пошуку і три відповідні вкладки. Кожен документ, автор, чи установа отримує свою власну сторінку. Ось, наприклад, так виглядає профіль автора та профіль установи. Роки публікацій, їх типи та ліцензії отримали симпатичну візуалізацію.
Автори онлайнового журнального клубу PubPeer заохочують всіх користувачів обговорювати та коментувати наукові публікації. Єдина вимога – публікації повинні містити DOI, PubMed ID, або ArXiv ID, щоб можна було безпомилково ідентифікувати про яку статтю мова. Сервіс відкритий для всіх типів коментарів (як негативних, так і схвальних), проте критики PubPeer стверджують, що сайт поширює чутки, тролінг та наклепи, що можуть зіпсувати наукову кар’єру. Щоб зменшити подібні ризики, автори отримують автоматичне сповіщення, якщо їхню роботу прокоментували на PubPeer, тому автор завжди може відповісти на критику (відповідь автора отримує спеціальну позначку).
Лізі Гад та Річард Холмс поділилися першими висновками INORMS Research Evaluation Working Group (REWG) щодо оцінки рейтингу світових університетів. Для цього, Робоча група з оцінки досліджень REWG використала власний механізм оцінки SCOPE, що розроблявся в ході паралельної роботи й застосувала його для оцінювання шести найбільших та найвпливовіших міжнародних рейтингів університетів: ARWU, THE WR, QS, U-Multirank, CWTS Leiden та US News & World Report. Перші результати дослідження зрозуміло представлені на пелюстковій діаграмі.
Маленьке та елегантне дослідження від нідерландських вчених - перевірили географію авторів робіт про COVID-19 у 4 медичних топ-журналах. Цілком очікувана кількісна перевага авторів з Європи та Північної Америки. Автори стверджують, що слід залучати вчених з усіх континентів до досліджень COVID-19, оскільки соціальні та економічні наслідки пандемії у світі сильно різняться. А як цього року українська наука долучилася до боротьби з пандемією COVID-19? Вирішив перевірити публікаційну активність наших вчених, тому запитав у Scopus TITLE-ABS-KEY (COVID-19) AND (LIMIT-TO (PUBYEAR, 2020)) AND (LIMIT-TO (DOCTYPE, "ar")) AND (LIMIT-TO (AFFILCOUNTRY, "Ukraine")). Отримав лише 32 статті.
