ПАН БІБЛІОТЕКАР

Я дізнався, що програма вечора дуже проста. Кожен гість повинен принести одну книгу, і в кінці вечора, коли всі добре понапиваються, ми по черзі коротко викладемо причини, чому хочемо спалити саме цю книгу, а потім кинемо її у камін. Зрозуміло, мене вразило не тільки це загравання з нацистськими образами. Мені сказали, що дехто хитрував - приносив книгу, яка сама по собі була фашистською: «Майн Кампф», або томик Ніцше, або Айн Ранд. Другий варіант полягав у тому, щоб взяти з собою книгу, яка хоча і не є втіленням зла, але й художньої цінності не має: Агату Крісті, Барбару Картленд, Фредеріка Рафаеля. Деякі приймали на перший погляд досить дурне рішення і спалювали Біблію, Шекспіра чи Чосера - реакція на те, що доводилося читати ці книги не через їх цінність, а тому, що вони включені в університетську програму.

Джефф Ніколсон «Бедлам у вогні» (Geoff Nicholson «Bedlam burning»)

Мало хто знає, але у світі є лише три по справжньому засекречені кантори: ілюмінати, жидо-масони і українські бібліотеки. Незважаючи на маленькі зарплати і на мітичну хронічну не кваліфікованість персоналу оголошення про вакантне місце у бібліотеці зустрінеш не часто. Сам я двічі мав таку приємність зателефонувати і пересвідчитись у над-секретності бібліотечного ордену. Одного разу мені сказали, що це помилка, а насправді бібліотека потребує електрика: «Ви лампочки закручувати вмієте?». Інший секретний діалог був ще прекраснішим: - Е-е-е... Ну-у так, у нас є вакантна посада бібліотекаря. Е-е-е... А у вас є стаж роботи? – Так. Стільки і там-то. – Е-е-е... Е-е-е... А у Вас є бібліотечна освіта? – Звичайно ж. Там-то – Е-е-е... Е-е-е... А ви зараз у бібліотеці працюєте? – Так. – Ну то працюйте там собі далі!