Так ось, товариство, маємо ВАКівський документ у якому можна знайти приклади оформлення бібліографічного опису (стор. 46). І маємо приклади оформлення бібліографічного опису на сайті бібліотеки НаУКМА. Бачимо, ті самі списки, тільки на НаУКМА з’явилися коми після прізвищ авторів. Хто знає як правильно? і чому ці приклади оформлення різняться?
Авторка мабуть одного з найкращих бібліоблогів України «Бібліотека без бар’єрів» виставила світлини з рекламою ресурсів та послуг Рівненської обласної бібліотеки. Від себе п. Наталья ще додає: «У нас такого немає... Зате у нас є реклама наших електронних інформаційних ресурсів на закладках та інших паперових носіях, наклейках, а зараз у холі поставили велику (плазмову?) панель, де крутять презентації відділів бібліотеки, в т.ч. і з інфо про електронні ресурси». Я тихо плакав...
У 1877 році поет, перекладач і бібліофіл Віктор Баворовський перевіз до арсеналу Сенявських свою бібліотеку, яка з 1900 року стала публічною і з того часу мала назву бібліотеки Баворовських. За часів радянської окупації і до 2006 року тут знаходився відділ мистецтв Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Мало хто знає, що працівники відділу одні з перших у «країні рад» здогадались не просто робити письмовий опис гравюр (у лівому верхньому куті ми бачимо… і т.д.), а додавати фотокартку. З висоти років це здається елементарним, але тоді це було ноу-хау. Сьогодні за адресою вул. Бібліотечна, 2, базується Палац мистецтв імені Омеляна і Тетяни Антоновичів Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника.
Відвідав «Форум видавців – дітям». Дихати і пересуватись було значно легше, ніж на аналогічному дійстві для дорослих. Вхід – безкоштовний (важлива дрібничка, адже діти гроші не заробляють). Українська дитяча книга є. Діти – є. Організатори – є. Навіть та невеличка купка ділків, яка намагалась толкати недитячу літературу не зіпсувала враження від дійства. Екзальтованих дитячих очей біля вітрин видавництв не бачив, але воно і добре – не варта переоцінювати роль книжки.
Тижневик «Коментарі» опублікував добірку досліджень «Хто такі українці з точки зору соціології та статистики». За даними тижневика, в Україні інтерес до читання виказують лише 27% населення. Найбільш читаючі європейські країни: Велика Британія 73,5%, Німеччина 66% і Франція 61%. У сусідній Росії справи трішки кращі за наші - 30%. Книги в Україні купують 40-45% жителів, з них трохи більше половини купують більше 10 книг за рік. Середньостатистичний житель Чехії купує за рік 15 книг (до кризи - 22). За даними Книжкової палати України, торік на одного українця припадало 1,22 книги і брошури. В Іспанії цей показник становить 7,8 книги на одного жителя (у Росії - 4,5 книги). Тематично читацькі переваги українців співзвучні європейським, щоправда у нас більш сильні позиції літературної класики, ніж у країнах ЄС. Відмінною особливістю вітчизняної читацької культури є повна байдужість до коміксів, які популярні у інших європейських країнах.
