Метод Кеслера (bibliographic coupling)

У 1963 році М. Кеслер (M. Kessler) запропонував метод «bibliographic coupling»: дві публікації взаємопов'язані між собою, якщо в них цитується один і той ж документ, причому інтенсивність їх взаємозв'язку залежить від  кількості спільних посилань. 
Ще один вид взаємозв'язку між двома публікаціями – аналіз предметного напряму. Проводиться шляхом вивчення кількості посилань, що містяться в першій публікації, на роботи, що містяться у другій. Згідно Кеслера, якщо дві публікації міцно пов'язані, то цей зв'язок не змінюється при появі нових публікацій, тобто він не залежить від змін, що відбуваються у науці. 

Розділ «Бібліометрія та рейтинги» на сайті ВНЗ

Переглянув презентацію бібліотеки Chalmers University of Technology (Швеція). На фото, якщо я правильно зрозумів, можна розгледіти «чудо-апарат» для книговидачі: користувачка вставляє свій читацький, прикладає книжку і готово. Бібліотечний штат ≈40 працівників... Та найбільше мене зацікавив їхній бібліотечний сайт, де у наборі цілком звичних для наших країв розділів, знаходиться розділ «Бібліометрія та рейтинги». Грамотно і лаконічно пишеться в ньому про наукометричні показники, рейтинги вузів, бази даних... Де щось подібне на сайтах бібліотек наших ВНЗ?! Якщо хтось з керівників ВНЗ зацікавлений – можу для вас такий розділ зробити.

За катання на скейтборді...

Кваліфікаційні характеристики працівників бібліотек України

Формула Брукса

Формула Брукса (Bertram C. Brookes), запропонована в 1969 р. уточнює закон Бредфорда і складається з двох рівнянь:

R(n) = anb (1 < n < c)

R(n) = k logb n/s (c < n < N),

де R(n) – сумарне число публікацій з даної галузі, що міститься в n періодичних виданнях, відсортованих у порядку зменшення «продуктивності»; n – порядковий номер видання у списку зменшення продуктивності; a – кількість релевантних публікації у найбільш продуктивному журналі; c – число періодичних видань в «ядрі»; N – загальна кількість періодичних видань у рангову списку; b, k, s – емпіричні коефіцієнти.

Лев Рубінштейн про читання в туалеті

Коли це почалось? Думаю, десь з початку 60-х, тобто тоді, коли з підвалів, бараків і комуналок людей стали переселяти в нові окремі хрущовські малогабаритки. У комунальному туалеті почитаєш, еге ж. Там тобі так почитають! Нові хрущовські квартири були окремими, але тісними. Тісними, але окремими. Кімнатки були маленькими. Кухні та туалети – теж. Але вони були свої – не загальні, не відчужені, і це було дуже важливо. Чи не тому ці суто службові приміщення, ці начебто безособові «місця загального користування», стали осередком затишної приватності, сердечного тепла і підвищеної інтелектуальної інтенсивності. Тоді ж виникло поняття «кухні» як особливого соціально-культурного феномену. Кухня стала вітальнею, салоном, клубом. А що стало кабінетом? Правильно. 

Обкладинки електронних книг

Мабуть кожен з нас колись та й тримав у руках книгу без обкладинки. Бррр... Неприємно. Траплялись вам і просто обкладинки. Запевне ви читали такі книги, які далі обкладинки можна було і не читати... Словом, якщо паперові книги мають обкладинки (а деякі мають ще і «супер-обкладинки»), то книгам електронним така річ як обкладинка теж не завадить...