Емпіричне – У штати бібліотек нашої країни частенько потрапляють вар’яти. Зрідка це справді люди з офіційними документами, але частіше просто: «а він-вона трохи-сильно такий». Що вони роблять? Як правило, три речі: запам’ятовують PIN, день авансу і день зарплати. Головне, що число «альтернативно обдарованих» у відділі не впливає на об’єм робіт запланованих для відділу. Тому працівникам «яким більше пощастило у житті» доводиться працювати і за себе і за таво парня і все це за просто так. «Рука караюча» (що не заважає їй регулярно і своєчасно грюкати «самих мудрих») ніколи не здійметься над головою в якій літає джміль: А де він-вона ще зможе працювати як не в бібліотеці? Або ще краще: Та хто піде працювати за таку зарплату, як не божевільний? (посміхаючись-нагадаючи-натякаючи, що у нього не така зарплата). Буває йду додому, бачу ≈20-річних продавців контрабандної косметики, безлімітних пакетів, вічних голок до примусів... і запитую сам себе: ну хіба ці юнаки і юнки погодились би працювати за якісь ≈1,5 тис., з офіційним працевлаштуванням і соцгарантіями?!
