Де взяти гроші на дослідження?

Натрапив на кілька іноземних сайтів, де можна поділитися своїми планами щодо майбутніх досліджень і попросити громадськість про фінансову підтримку: Petridish, Sciencestarter, Sciflies.org, Iamscientist.com, SciFund Challenge, Microryza, RocketHub. Декотрі з них поки призупинили прийом заявок, інші беруть відсоток, ще інші мають національні обмеження… але проекти існують. У нас подібні ресурси поодинокі і науковим проектам тут складно конкурувати з масово-популярними. 

Проект Edge: нам подібне потрібне?

Видавець і підприємець Джон Брокман запропонував ідею третьої культури, «до якої відносяться науковці та мислителі-практики, що завдяки своїй роботі та виразним висловлюванням витісняють традиційних інтелектуалів у формуванні осяжних глибинних смислів нашого життя, по-новому визначаючи хто ми і що ми». Брокман вирішив збирати разом найкращі мізки цієї третьої культури в рамках проекту Edge, щоб ті задавали одне одному питання, які зазвичай вони задають самі собі. Так, щороку на сайті Edge проводиться опитування серед визнаних світових науковців та інтелектуалів. Цього року в світил запитують – «Через що нам варто хвилюватись?». Відповіді на питання 2005 р. «У що Ви вірите, але не можете довести?» можна знайти в тенетах у російському перекладі.

Бібліотечна справа в РИНЦ

Якось вирішив поглянути на російських титанів бібліотекознавчої думки. Для цього зайшов у РИНЦ (бібліографічна база даних наукових публікацій російських вчених) і відразу приїхав – розділ Тематика не містить бібсправи. Куди поділи наших колег-сусідів? Пробую відшукати, наприклад, Я. Шрайберга і виявляється, що у базі наукові здобутки незмінного ведучого кримських вечорниць, відносяться до інформатики, культурології та народної освіти. Чому «бібліотечна справа» не отримала в РИНЦ окремого розділу?

Elsevier купує Mendeley

Чутки підтвердились. У Mendeley заспокоюють, що злиття з Elsevier принесе лише блага. Комерціалізація продукту користувачам не загрожує, навпаки, відтепер доступно більше простору – від 2 Гб у безкоштовному акаунті. Усі інструменти Mendeley, SciVerse та Scopus тісно дружитимуть, але при цьому Mendeley не просуватиме видання Elsevier і продовжуватиме активно співпрацювати з іншими видавництвами. За що міжнародна академ-спільнота критикує Elsevier у Mendeley пам’ятають, але (спробуйте не засміятись) – Elsevier є багатогранною компанією, у якій працює понад 7000 співробітників, а тому неварта всіх одним мірилом міряти. Іншими словами, за Mendeley $100 млн. виклали виключно поридні ельзевіровці.

Наукпоп #4. Історія науки

Томас Кун «Структура наукових революцій» – К.: Port-Royal, 2001. 

«У річищі нормальної науки вчені не ставлять собі за мету створення нових теорій, до того ж вони звичайно нетерпимі і до створення таких теорій іншим». Томас Кун – видатний історик і філософ науки XX ст. Його теорія наукових революцій як зміни парадигм стала фундаментом сучасної методології та філософії науки, обумовивши саме розуміння науки і наукового знання у сучасному суспільстві.

Про що сперечаються сучасні документознавці 2

Юрій Столяров: «Антилопа в зоопарку – документ, відпустили антилопу на волю – і вона втратила свій статус документа, – слідом за Сюзанною Бріє повторює Е.А. Плешкевич. – Так про що ж домовлятися при жорсткому визначенні ознак?». Дуже навіть є про що. Антилопа в зоопарку – так, документ. Але не завжди і не для всіх. Для вчених – документ, але лише в той момент, коли вони приходять її вивчати, а не демонструвати під час вікенду своїм онукам. Для тих, хто її годує і прибирає за нею, антилопа – не документ ні на мить. Відпустили антилопу на волю – вона отримала статус документа ще більший, ніж у зоопарку! Адже з’явилась нагода вивчати її поведінку більш адекватно, ніж у неволі… Визначати, у яких випадках об’єкт має статус документа, а в яких – ні, – першочергове питання для документології».

Майбутнє видавничої справи, або Всі журнали рівні, але деякі журнали рівніші за інші

Продовжуємо гортати спецвипуск Nature «Майбутнє видавничої справи», у якому всі публікації, так чи інакше, пов’язані з рухом Відкритого доступу. Наукові видавництва зіштовхнулися з кіберзлочинністю – два авторитетні європейські наукові журнали стали жертвою злочинців, що створили сайти-підробки журналів і отримали гроші від авторів за публікацію. Цікаво, що одному з самозванців навіть вдалось переконати Thomson Reuters включити посилання на журнал-підробку в список проіндексованих видань. Уявляєте, якби процес встановлення автентичності видавців доручили бібліотекам?! Приходить завкаф – «Мені сюди $500 відсилати?». Гадаю, що рух кадрів різко б пришвидшився…