Безкоштовна хімічна база даних ChemSpider, від Royal Society of Chemistry, містить відомості про понад 26 мільйонів хімічних сполук, їх властивості та пов’язану з ними інформацію. Дані збираються з більш як 440 різноманітних джерел: наукових статей, каталогів хімічних речовин, баз даних, патентних агентств, сайтів університетів та приватних колекцій. У результатах пошуку відразу присутні посилання на першоджерела, що значно спрощує процедуру перевірки достовірності знайденої інформації.
Журналісти Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення»: За добу стіни Національної бібліотеки імені Вернадського відвідує понад 500 читачів. До електронних версій, в цей ж час, звертається близько 50000 людей. Надаючи доступ до супер-пупер імпакт-факторних журналів – навіть близько не вдається досягти такої кількості звернень, а унікальний портал НБУВ зберігає лаяні вітчизняні мурзилки і отримує грандіозну статистику відвідувань. Чи свідчить цей факт про те, що іноземними ресурсами читачів у бібліотеки не повернеш?
Не завжди легко сформулювати те, що відчуваєш + інколи, корисно дізнатися, що інші відчувають так само. Пост від MG Siegler (про це не писав тільки лінивий): «Деякі люди пов’язують кінець бібліотек з крахом освіти, чи взагалі всієї цивілізації. Однак, реальність така, що освіта навпаки розвивається – нині будь-хто може запросто отримати інформації більше, ніж зберігається у самих великих бібліотеках світу. Та попри це, ми старанно оберігаємо і тримаємось за романтичне поняття бібліотека, боїмось, що без нього все розвалиться. Саме тому, ми намагаємось залишити будівлі бібліотек відкритими: коворкінг-простір, медіа лабораторія, художня галерея… Однак, неможливо далі прикидатися, що бібліотеки й досі служать меті, якій вони більше не служать».
Рамон-Альберто Мансо-Родрігес (Ramón-Alberto Manso-Rodríguez) захопився благодатним впливом онлайнових книжкових клубів на популяризацію читання та підсунув бібліотекам простеньку елегантну ідею – підглянути, запозичити і замутити власний. Теоретично все дуже просто: створюємо у популярній соцмережі групу, або сторінку, призначаємо модератора, визначаємось з аудиторією, політикою наповнення та просування, дбаємо про зворотній зв’язок, направляємо обговорення у потрібне русло.
Вирішив укласти список безкоштовних Android-додатків, які б стали у нагоді науковцям, студентам, бібліотекарям. Попри те, що кількість пропозицій у Google Play постійно зростає, мені вдалось знайти не так вже й багато корисних додатків, а відтак, допомагайте розширювати список. Свідомо відкидав різноманітні шпаргалки, новини науки, цікаві факти, 3D-моделі… оскільки, користь від їх встановлення для дослідника сумнівна, та й авторитетність джерел інформації часто видається підозрілою.
Спраглі комерційних ресурсів користувачі, інколи, штурмують пошукові системи запитами а-ля username password назва ресурсу. Як правило, подібні пошуки приречені на невдачу. Однак, слід пам’ятати, що сьогодні багато бібліотек для надання доступу до веб-ресурсів, які проводять аутентифікацію користувачів по IP-адресі, використовують проксі-сервер EZproxy. Це дозволяє користувачам користуватись передплаченими електронними ресурсами бібліотеки з домашнього, чи будь-якого іншого комп’ютера. Відтак, тим користувачам, що доповнюють свої пошукові запити словом ezproxy – трохи частіше усміхається сонечко.
Махмуд Хосвєрді (Mahmood Khosrowjerdi) позабавлявся з 32 бібліотекознавчими журналами 2007-2011 рр. (приблизно 50.31 документів/рік) і виявив, що оглядові статті становлять лише 6% з цих документів. Таке катастрофічне зменшення кількості оглядових статей, на думку автора, може бути пов’язане з низькою швидкістю їх публікації, так як більшість наукових журналів мають доволі жорсткі критерії: одні друкують виключно відгуки, інші ж вимагають, щоб список джерел містив не менш, ніж 100 позицій. Вчений-бібліотекознавець повинен витратити море зусиль та часу, щоб зібрати-оцінити роботи, а його огляд може так і залишитись неопублікованим. Відповідно, така редакційна політика змушує авторів орієнтуватись саме на емпіричні дослідження.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
